Формування підсумкової величини вартості

Процес формування підсумкової величини вартості складається з трьох основних етапів:

1) вибору величини мультиплікатора;

2) зважування проміжних результатів;

3) внесення підсумкових коректувань.

Вибір величини мультиплікатора є найскладнішим етапом, що вимагає особливо ретельного обґрунтовування, зафіксованого згодом в звіті. Оскільки однакових компаній не існує, діапазон величини одного і того ж мультиплікатора по компаніях-аналогах достатній широкий. Аналітик відсікає екстремальні величини і розраховує середнє значення мультиплікатора по групі аналогів. Потім проводить фінансовий аналіз, причому для вибору величини конкретного мультиплікатора використовує фінансові коефіцієнти і показники, найбільш тісно пов’язані з даним мультиплікатором. По величині фінансового коефіцієнта визначає положення (ранг) оцінюваної компанії в загальному списку. Отримані результати накладаються на ряд мультиплікаторів, і достатньо точно визначається величина, яка може бути використана для розрахунку вартості оцінюваної компанії.

Приклад. Діапазон мультиплікатора ціна/балансова вартість активів по 15 компаніях, узятих як аналог, рівний 0,92-5,67. Середнє значення мультиплікатора - 2,15. Центр діапазону рівний 3,3[(5,67-0,92):2+0,92]. Отже, більшість компаній мають величину мультиплікатора трохи нижче середньою. Практика показує, що даний мультиплікатор добре корелює з фінансовим коефіцієнтом прибутком на власний капітал. Проаналізуємо цей коефіцієнт по компаніях-аналогах. Діапазон представлений таким чином: 4,1%-15,6%; середня величина - 8,32, що декілька менше центру діапазону [(15,6 - 4,1) : 2+4,1] = 9,85. Дохід на власний капітал в оцінюваній компанії складає 12,5%. Величина мультиплікатора для оцінюваної компанії може бути отримана або методом трендовою прямою, або аналізом співвідношення трьох величин:

– середньовзваженної величини мультиплікатора;

– середньовзваженної величини фінансового коефіцієнта;

– фактичної величини фінансового коефіцієнта оцінюваної компанії.

Таким чином, порівняльний підхід, не дивлячись на достатню складність розрахунків і аналізу, є невід’ємним прийомом визначення обґрунтованої ринкової вартості. Результати, отримані у такий спосіб, мають добру об’єктивну основу, рівень якої залежить від можливості залучення широкого кола компаній-аналогів. Отже, розвиток оцінних послуг буде сприяти розширенню сфери використання порівняльного підходу.