Модель менеджера та його обов’язки.

МЕНЕДЖМЕНТ — мистецтво роботи з людьми, метою якої є забезпечення досягнення цілей засобами вироблення, прийняття та реалізації ефективних рішень по використанню всіх доступних ресурсів організації,

Основними ресурсами організації завжди виступають: ЛЮДИ, ФІНАНСИ, ОБЛАДНАННЯ, СИРОВИНА. Деякі менеджери (на нашу думку цілком виправдано) зараз добавляють до цих ресурсів ще два види — ІНФОРМАЦІЯ та ЧАС.

Менеджери – це люди, відповідальні за отримання результатів конкретних зусиль інших людей, працюючих як індивідуально, так і об’єднаних в групи чи організації і до них прийнятними слід рахувати визначені Мінцбергом наступні десять управлінських ролей:

1. Міжособові ролі:

А) головний керівник;

Б) лідер;

В) зв’язкова ланка.

2. Інформативні ролі:

А)отримувач інформації;

Б) розповсюджувач інформації;

В) представник.

3. Ролі, пов’язані з прийняттям рішень:

А) підприємець;

Б) ліквідатор порушень;

В) розподілювач ресурсів;

Г) ведучий переговори.

Ці десять ролей покликані відігравати менеджери в різні періоди і залежно від рангу. Ці ролі взаємозалежні і взаємодіють для створення єдиного цілого. Між особові ролі випливають з повноважень і статусу керівника в організації і охоплюють сферу його стосунків з людьми і вони можуть зробити керівника об’єктом нагромадження інформації, що дає можливість і одночасно змушує його відігравати інформаційні ролі й діяти в якості центру обробки інформації.

Приймаючи на себе міжособові та інформаційні ролі, керівник здатний відігравати ролі, пов’язані з прийняттям рішень: розподіл ресурсів, погодження конфліктів, пошук можливостей для організації, ведення переговорів від імені організації.Всі ці десять ролей, взяті разом, визначають обсяг і зміст роботи менеджера незалежно від характеру конкретної організації.

В будь-якій організації (за виключенням дуже малих) всі менеджери займають певні посадові позиції, які традиційно розділяють на так звані "рівні піраміди менеджменту", приналежність до яких визначається обсягами влади та відповідальності, необхідних для виконання посадових обов'язків. Розподіл менеджерів по рівнях (1) — ВИЩИЙ МЕНЕДЖМЕНТ, (2) — СЕРЕДНІЙ МЕНЕДЖМЕНТ, (3) — ЛІНІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ.

ВЛАДА - право наказувати іншим виконувати або не виконувати певні дії, спрямовані на досягнення певної мети.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — обов'язок, який виникає після прийняття підлеглим певної частки влади, делегованої йому менеджером-зверхником.

Очевидно, що обов'язки та відповідальність функціонерів різних рівнів піраміди відрізняються. Вищий менеджмент — відповідає за загальний стан справ в організації, середній менеджмент — відповідає за справи певної частини організації (підрозділ, департамент), лінійний менеджмент — керує діяльністю найменшої організаційної одиниці (робочої групи, сектора, лабораторії, відділу).

Підкреслимо відразу, що якраз третя група менеджерів є початковою сходинкою менеджерської кар'єри для випускників вищих навчальних закладів, зайняти яку допоможуть знання про основні обов'язки, напрямки та методи роботи лінійних менеджерів, яких в англомовній літературі інколи називають "маленькими менеджерами".

Для того, щоб стати менеджером, необхідно зрозуміти, що ж робить їх такими необхідними для існування кожної організації?

Насамперед це виконання менеджерських функцій, важливих для загальної діяльності організацій.

Основні функціональні обов'язки менеджера. Хоча загальної і усталеної класифікації функцій не існує, більшість фахівців погоджуються на тому, що існує мінімальний набір функцій, властивий всім рівням піраміди менеджменту. Приведемо цей перелік в наступній послідовності:

1. ПЛАНУВАННЯ.

2. ОРГАНІЗОВУВАННЯ.

3. ЛІДИРУВАННЯ.

4. РОБОТА З ПЕРСОНАЛОМ

5. КОНТРОЛЮВАННЯ.

Успіх менеджера визначається тим, наскільки старанно і послідовно виконуються ним ці функції.

ПЛАНУВАННЯ — вибір майбутнього напрямку діяльності організації загалом та її окремих підрозділів зокрема, а також прийняття рішень про шляхи досягнення бажаних результатів на основі збирання та анашу необхідної інформації.

Шляхом планування встановлюються цілі організації та визначаються шляхи і строки досягнення цих цілей.

ОРГАНІЗОВУВАННЯ — прийняття рішень про необхідні дії, які приведуть до досягнення цілей, розподіл людських ресурсів на робочі групи та призначення кожній з груп свято менеджера , накінець, забезпечення організації всіма видами ресурсів, які необхідні для її діяльності.

ЛІДИРУВАННЯ — безпосереднє і практичне керування підлеглими в процесі виконання ними своїх обов'язків, яке включає: інформування підлеглих про напрямки діяльності, накази та інструкції, мотивування підлеглих до резуль­тативного та ефективного виконання їх обов'язків.

РОБОТА З ПЕРСОНАЛОМ — процес відбору, підготовки, розвитку, використовування та винагородження людей за виконану роботу для організації.

КОНТРОЛЮВАННЯ — процес порівняння фактичних ре­зультатів діяльності з плановими показниками та вироблення і застосування (у випадку необхідності) коректуючих заходів з метою досягнення встановлених цілей.

Виконання цієї функції необхідне для впевненості в тому, що інші функції менеджменту також виконані результативно та ефективно.

Всі ці функції можуть виконуватись в любому порядку та напрямку.

В сьогоднішній ситуації менеджер це скоріше опікун своїх підлеглих, який допомагає їм в плануванні, удосконаленні організації роботи, роз'ясненні її необхідності та переконанні в правильності.

Найбільш правдиво позицію сучасного менеджера можна розкрити через роз'яснення його взаємозв'язків з підлеглими, колегами та начальниками, з робочими групами всередині самої організації.

Існує три основних види взаємовідносин, які вимагають від менеджера використання різних поведінкових підходів, а саме:

— особисті взаємовідносини;

— внутрішньо-організаційні взаємовідносини;

— зовнішньо-організаційні відносини.

Особисті взаємовідносини. Раніше вважали, що менеджери (так само, як і інші члени організації) залишають свої особисті проб­леми перед порогом своєї організації. Однак зараз ця хибка думка відкинута. Люди приходять на свої робочі місця разом з своїми турботами та радощами. Тому внутрішній світ менеджера, його стосунки в сім'ї, стосунки з друзями та знайомими мають значний вплив на рівень виконання ним своїх обов'язків. Розвиваючи цю тему, можна прийти до висновку, що ці ж чинники будуть мати також значний вплив на формування його стосунків з іншими людьми як всередині організації, так і в її зовнішньому оточенні.

Внутрішньо-організаційні взаємовідносини. В своїй організації менеджери постійно перебувають під постійним тиском різноманітного і дуже часто конфліктонебезпечного спілкування. Основні напрямки такого спілкування наступні:

— від зверхника до підлеглого;

— з рівними в правах та відповідальності менеджерами;

— від підлеглого до зверхника.

Зовнішні стосунки. Лінійні менеджери змушені також підтримувати стосунки з людьми, які не належать до їх організації. Це можуть бути споживачі продукції чи послуг, постачальники, урядовці, аудитори, адвокати, лідери проф­спілкових об'єднань і т. п. Наголосимо на тому, що ці зв'язки і стосунки можуть бути достатньо важкими і навіть приймати деструктивний, стресовий характер для менеджерів, які представляють свої організації, не маючи для цього достатніх повноважень.

return false">ссылка скрыта

Які знання і характеристики необхідні сучасному менеджеру?

Для успішного виконання менеджерських функцій кожен менеджер повинен володіти певним багажем знань та навиків. В найбільш узагальненому вигляді можна сформулювати наступні кваліфікаційні вимоги до менеджерів:

1. КОНЦЕПТУАЛЬНА КВАЛІФІКАЦІЯ.

2. КВАЛІФІКОВАНІ ЛЮДСЬКІ СТОСУНКИ.

3. ДІЛОВА (АДМІНІСТРАТИВНА) КВАЛІФІКАЦІЯ.

4. ФАХОВА КВАЛІФІКАЦІЯ. Розглянемо їх детальніше.

Концептуальна кваліфікацій. Передбачає здатність логічним чином акумулювати, аналізувати та інтерпретувати необхідну інформацію. Менеджер повинен розуміти як зовнішнє так і внутрішнє оточення, з яким йому доводиться працювати, вплив змін в цьому оточенні на організацію. Іншими словами, менеджер повинен "бачити велику картину", тобто загальний стан справ, напрямки і перспективи розвитку своєї організації.

Кваліфіковані людські стосунки. Передбачають здатність розуміти інших людей та ефективно взаємодіяти з ними. Це вміння найбільш важливе при виконанні функції лідирування, так як охоплює комунікативність, вміння мотивації і особистий приклад менеджера у відносинах з іншими людьми. Ці навики необхідні не тільки для підтримання хороших стосунків з окремими особами, але й з групами людей, а також навіть міжгруповкх" відносин. Хоча ці навики важливі для менеджерів всіх рівнів управління, найбільш важливими і потрібними вони є все-таки для лінійних менеджерів.

Ділова (адміністративна) кваліфікація. Це не що інше, як вміння, які дозволяють менеджерам всіх рівнів ефективно використову­вати для виконання менеджерських функцій всі інші кваліфі­каційні вимоги. Адміністративна кваліфікація передбачає здат­ність формувати і виконувати певним упорядкованим методом процедури і процеси перетворення рішень в результати. Іншими словами, це здатність керівника реалізувати свої рішення з допомогою чітко вироблених процедур, а не випадковим шляхом, що дає впевненість у правильності втілення рішень в життя.

Фахова кваліфікація. Передбачає наявність певних знань та здатності ефективно виконувати специфічні процеси і вимоги, які властиві тій чи іншій професії, посаді або організації. В той час, як менеджер на вищому рівні піраміди менеджменту повинен володіти фаховою кваліфікацією, достатньою для забезпечення конкурентоздатності організації, лінійний менеджер повинен мати таку фахову кваліфікацію, яка дала б змогу щоденно і ефективно наглядати, оцінювати та керувати роботою підлеглих в специфічних професійних ситуаціях шляхом роз'яснення, або навіть демонстрації їх належного виконанняПрофесійна етика менеджера. <== предыдущая | следующая ==> Культура менеджменту організації.

---