Методи управління персоналом

Управління персоналом здійснюється за допомогою науково-розроблених методів. В теорії і практиці управління застосовують три групи методів: адміністративні, економічні і соціально-психологічні.

Адміністративні методи ґрунтуються на владі, дисципліні та покаранні, відомі в історії як «метод батога». Вони опираються на адміністративну підпорядкованість об'єкта суб'єкту, на основі існуючої ієрархії управління. Адміністративні методи орієнтуються на такі мотиви поведінки як усвідомлена необхідність трудової дисципліни, почуття обов'язку, бажання людини працювати у певній організації, культура трудової діяльності. Вони досить різноманітні і діють через наступні механізми:

Ø правові норми й акти — державні Закони, укази, положення, стандарти;

Ø інструкції, затверджені державними органами і обов'язкові для виконання;

Ø інструкції, організаційні схеми, нормування, накази, розпорядження, які використовуються в процесі оперативного управління.

Головні напрями адміністративних методів — це забезпечення стабільного юридичного середовища для діяльності організації, захисту конкретного середовища, гарантування прав і свобод.

Економічні методи базуються на використанні економічних стимулів і відомі як «метод пряника». За їх допомогою здійснюється матеріальне стимулювання колективу, окремих працівників.

Механізмами економічного методу на рівні держави є податкова, кредитно-фінансова система, система цін, розмір мінімальної заробітної плати, плани економічного розвитку тощо.

В умовах підприємств це — економічні нормативи діяльності, система матеріального заохочення, участь у прибутках і капіталі, премії тощо.

Соціально-психологічні методи засновані на використанні моральних стимулів до праці і впливають на персонал за допомогою психологічних механізмів з метою переведення адміністративного завдання в усвідомлений обов'язок, внутрішню потребу людини. Цього можна досягти через:

Ø формування колективу, створення нормального психологічного клімату й творчої атмосфери;

Ø особистий приклад;

Ø задоволення культурних і духовних потреб працівників;

Ø встановлення соціальних норм поведінки і соціального стимулювання розвитку колективу;

Ø встановлення моральних санкцій і заохочення;

Ø соціальний захист.