ПРОПОВІДЬ ХРИСТИЯНСТВА ПО ВСІЙ КИЇВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ І НА ПІВНІЧ ВІД НЕЇ

Після хрещення киян Христова віра поступово ширилася серед слов'янських племен Київської держави, по "всіх містах і селах", як каже давній літопис. У цій великій справі сам князь Володимир, який на час прийняття християнства був у розквіті сил (30-ти років), брав безпосередню участь. Коли ж повиростали сини, Володимир посадив їх на князівства і дору­чив їм поширити Христову віру в своїх князівствах. Він посилав до них священиків, наказував учити людей нової віри, будувати церкви. Християнство ширилось і внаслідок проповіді, а ще біль­ше - за прикладом вищих верств тодішнього суспільства. Літопи­сець свідчить, що люди з радістю йшли хреститися, кажучи, що "якби ця віра була недоброю, то князь і бояри не прийняли б її". Без сумніву, знаходились і вперті язичники, які продовжували визнавати тільки язичницьких богів. Але треба сказати, що язичництво наших прадідів, яке було обожненням сил природи, а най­перше - сонця, не було розвиненим і не мало сильної організації, яка противилась би новій вірі. Жерців як релігійного стану в нас не було, а "волхви" і "чарівники" були не в силі протистояти но­вій вірі, яку прийняли князь і бояри, тобто вірі державній.

Від українсько-слов'янських племен християнство поширилося далі на північ, серед племен, які були прадідами російського наро­ду, пізнішої Московщини, для якої Київ був церковно-релігійним центром, звідкіля й для неї засяяло світло Христової віри.