Оформлення першого (заголовного) і наступних аркушів записки

На першому (заголовному) аркуші записки вздовж нижньої короткої сторони розміщують основний напис згідно з ГОСТ 2.104-68 (форма 2, розмір 40х185 мм)

( Приклад оформлення змісту пояснювальної записки і приблизний обсяг окремих розділів показані в додатках 9…12)

На цьому аркуші розміщується зміст записки з номерами і найменуваннями розділів і підрозділів та вказівками на номери відповідних аркушів. В зміст вводять також бібліографічний список використаної літератури. Якщо зміст не вміщується на одному аркуші, його продовжують на наступних. Зміст враховують в загальній кількості аркушів записки.

В заголовках переноси слів не допускаються. Віддаль між рядками в заголовках повинна бути такою, як і в тексті; між заголовком і наступним текстом — 15 мм. Віддаль між заголовком підрозділу і наступним текстом — 10 мм , а попереднім текстом — 15 мм.

Сторінки записки нумеруються. Сторінка із змістом має номер 2. Рисунки і таблиці розміщують на окремих сторінках, включаючи їх в загальну нумерацію.

Список використаної літератури слід писати в алфавітному порядку. Аркуш завдання в нумерацію не включається.

Всі наступні аркуші повинні мати основний напис згідно з ГОСТ 2.104-68 (форма 2а, розмір 15х185 мм), в якому вказуються арабськими цифрами номери аркушів (див. додаток 1,2).

Пояснювальну записку розподіляють на розділи. Розділи повинні мати порядкові номери в межах всього документу, позначені арабськими цифрами з крапкою. Назви розділів повинні бути короткими.

Заголовки розділів пишуть посередині рядка великими літерами, починаючи із нового аркуша. Крапку в кінці назви не ставлять. Відстань між заголовками розділу і текстом - 10 мм. (Додаток 9,10,13). Кожний розділ пояснювальної записки починається з нового аркуша. Зміст розділів ділять на підрозділи, пункти, підпункти Назви розділів (частин) позначаються порядковим номером в вигляді арабської цифри з крапкою (наприклад: 1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА). Нумерація пунктів складається із номера розділу, підрозділу і номера пункту, розділених між собою крапками; в кінці номера пункту також ставлять крапку (наприклад: 2.2. Організація ремонту машини; 2.2.1. Вибір методу організації ремонту; 2.2.2. Комплектування ремонтних бригад та організація їх роботи).

Якщо розділ (частина) або підрозділ складається із одного пункту, він також нумерується. Кожен пункт, підпункт і перерахування починають з абзацу. Абзаци в тексті починають відступом , рівним 10...15 мм (не менше 10 мм). Назви розділів, підрозділів виконуються посередині розташованого за ними тексту записки. Підпункти в тексті необхідно починати з нового рядка і позначати малими літерами українського алфавіту з дужкою. В кінці підпункту, якщо за ним розташовано ще підпункт, ставлять крапку з комою. Текст пояснювальної записки повинен бути коротким, чітким і не допускати різних міркувань. Повне найменування виробу (документа) на титульному листі, в основному написі і при першому згадуванні в тексті повинно бути однаковим. В тексті необхідно використовувати науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені стандартами і іншими нормативними документами, а при їх відсутності – загальноприйнятими в науково – технічній літературі.

В тексті пояснювальної записки не допускається:

а) застосовувати скорочення слів, крім встановлених правилами орфографії і стандартами;

б) використовувати математичні знаки (№ , %, тощо) без цифр;

в) застосовувати індекси стандартів без номера (ДСТУ, ГОСТ,...)

Умовні буквені позначення величин ( , Е, МПа, тощо), а також умовні графічні зображення повинні відповідати встановленим державними стандартами. При виконанні розрахунків записують розрахункову формулу із посиланням на джерело. Значення символів і числових коефіцієнтів, що входять в формули, повинні бути розшифровані безпосередньо під формулою. Перший рядок розшифрування повинен починатись зі слова „де” без двокрапки після нього. Формули в тексті записки виконують тільки із „чергового” рядка і нумерують арабськими цифрами на рівні формули з правого боку в круглих дужках. Нижче формул приводяться пояснення складових параметрів та коефіцієнтів, наприклад:

Р_к= F· V; (1)

де Р_к – корисна потужність, яка розвивається на привідному барабані стрічкового ківшевого елеватора, Вт;

F – тягове зусилля стрічки елеватора під навантаженням, Н;

V – швидкість стрічки елеватора, м/с

Р = 4000· 1,65 = 4800 Вт = 4,8 кВт

Позначення в формулах пояснюють тільки один раз при першій появі їх в тексті. Підстановка цифрових значень повинна бути повною, без проміжних скорочень і в суворій послідовності згідно з формулою. Цифровий матеріал можна зводити в таблиці, над якими в правому верхньому кутку розміщують напис („Таблиця 1”, „Таблиця 2” і т.д.), а рядком нижче – тематичний заголовок таблиці (посередині тексту записки). Підготовлена і складена пояснювальна записка представляє собою книжку (альбом) з обложкою, на лицевій стороні якої оформляється титульний лист встановленого зразка (див. додаток 6,7). Форму титульного аркуша встановлює навчальний заклад. Титульний аркуш являється першим аркушем записки (умовно).

Пошкодження аркушів текстових документів, помарки та сліди старого тексту не допускаються.

Текст документу повинен бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень. В документах повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення та визна­чення, встановлені відповідними стандартами, а при їх відсутності - загально прийняті в науково-технічній літературі.

Для позначення фізичних величин застосовують міжнародні їх позначення. Буквені позначення одиниць повинні виконуватися прямим шрифтом. Крапку, як знак скорочення одиниці, не ставлять. Позначення одиниць застосовують після чисельного значення величини і розміщують в один рядок з ними (без переносу на наступний рядок). Між останньою цифрою і позначенням одиниці слід залишати проміжок в один знак (100 КW). Виключення складають позначення у вигляді знаку піднятого над рядком (20 °С).

В тексті документу числа з позначенням фізичної ве­личини слід писати з цифрами, а без позначення – словами.

Значення символів в формулах та чисельних коефіці­єнтах приводяться безпосередньо під формулою. Значення кожного символу починають з нового рядка в тій послідовності, в якій вони входять в формулу. Перший рядок починається зі слова "де" без двох крапок після нього.

Зведення чисельного результату обчислень без попе­реднього запису в формулі чисельних значень величин, які входять до неї, замість буквених символів не допускається. При цьому позначення в формулі одиниць разом з чисельними значеннями не наводяться.

Всі формули, якщо їх в тексті більше ніж одна, нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номеру формули, розділених крапкою. Номер вказують на правій стороні аркуша на рівні формули в круглих дужках. Допускається нумерація формул в межах всього документу.

Назви таблиць — 16 п (напівжирний)— рядковими літерами, крім першої.

Слово «Таблиця» — 12 п (світлий).

Текст в таблиці — 12-14 п; таблиці справа, зліва і знизу повинні бути відкриті, віддаль до рамки — 3-5 мм. (приклад оформлення таблиці в додатках 10,11). Якщо таблиця має продовження на другій сторінці, то над нею пишеться «Продовження таблиці» і дальше продовжується таблиця з її змістом.

Назви підрозділів і розділів повинні бути короткими і відповідати змісту. Розділи і підрозділи повинні бути пронумеровані. Номер розділу позначається арабськими цифрами з крапкою вкінці. Номер підрозділів включає номер розділу і підрозділу, розділені крапкою. Наприклад, І.3 ; 1.5. Якщо в тексті записки є пункти, порядкову нумерацію їх робимо арабськими цифрами в межах кожного розділу або .підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу і пункту відокремлені крапками — 1.1.1., 1.5.8.

Посилання на літературні джерела дають в вигляді номера джерела згідно списку літератури, який приводиться в кінці документу. Номер джерела виділяють відповідними написами або квадратними дужками (Л-1, або [1]).

Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснювання тексту. Ілюстрації повинні розташовуватися по тексту документу (якомога ближче до відповідної частини тексту) або в кінці його в вигляді додатку. Всі ілюстрації, якщо їх в тексті більше ніж одна, нумерують в межах розділу або в межах всього документу. В першому випадку номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номеру ілюстрації, розділених крапкою. Всі ілюстрації називаються рисунками, (тобто пишуть Рис.1, Рис.2 і т.п., див. додаток 12)

Ілюстративний матеріал, таблиці або текст допоміжного характеру допускається давати у вигляді додатків. Додатки оформляють як продовження документу або представляють у вигляді окремого документу. Текст кожного додатку, при необхідності, поділяють на розділи, підрозділи та пункти, які нумерують окремо по кожному додатку. Кожен додаток повинен мати назву, яку розташовують нижче номеру додатку.

Список літератури повинен мати перелік джерел, які виss="adsbygoogle" style="display:inline-block;width:980px;height:120px" data-ad-client="ca-pub-1201569435861782" data-ad-slot="2853903535">