Встановлення якобінської диктатури.

На початку 1793р до анти французької коаліції приєдналась Англія. Зразу ж після ув’язнення Люд 16 вона розірвала дипломатичні відносини із Францією, а у лютому 1793р Конвент оголосив війну Англ.

На початку травня франц війська під командуванням генерала Дюмурє зазнали поразки у Бельгії. Дюмурє перейшов на сторону австрійців. 10 березня при відсутності декрету конвента про призив до армії 300тис. чоловік у Ванді підняли повстання відсталого селянства. Через певний час роялісти почали створювати з цих загонів єдину контрреволюційну армію. Жирондистський Конвент в’яло боровся із вандейським повстанням. Повсталі заволоділи декількома містами. Після переходу владм до якобінців 12-13 грудня 1793р повстання було подавлено. В результаті повстання загинуло близько 600тис французів. Діяльність жирондистів викликала невдоволення низів та селян. В кругах жирондистів почалась паніка, яка була викликана страхом перед заглибленням революції. Також їм інкримінувалася зрада Дюмурє. У більшості міст жирондисти були сильніші за якобінців. Останні звернулись до ініціативи парижської секції. 31 травня повстанський комітет секції Парижу організував масову демонстрацію парижан та загонів Національної гвардії до приміщення Конвенту. На засіданні Конвенту виступив Робеспєр , який підтримав вимоги народу. 2 червня вранці в Комуні Парижа відбулося засідання повстанського комітету, на якому взяли верх прихильники рішучих дій. Було прийнято текст петиції, який говорив, що якобінці прийшли врятувати народ, закликали народ до радикальних дій.

Близько 100тис чол. зайняли вулиці Парижа. Загони Національної гвардії з наведеними гарматами оточили конвент. Врезультаті конвент прийняв рішення про арешт лідерів жирондистів. Народне повстання перемогло.