ЛЕКЦІЯ 5

 

Римськ?кафедр??ІV–V ст. Пояснен? Римо-католицькими богословам?змісту 6-го правил??Вселенського собору та 3, 4, 5 правил Сардикійського Собору ?контекст?вчен? пр?примат папи.

На порозі ІV ст. християнств?дарм?на значні втрати, завдан?тероро?Діоклетіан? було (по???грек?римським політеїзмо? найчисленнішим за кількіст?прибічникі?віровизнан??на територі?усіє?імпері? ?рамках своє?політики віротерпимості імперато?Костянтин приділя?особливу уваг?Християнській церкві, вважаючи, що єпископа? користуючись підтримкою світсько?влад? схилит?христия?до лояльност?відносно держав? Це було нелегк?завдан?, оскільки християнств? що згуртувало? ?період переслідуван?, виявило? ?нови?умовах роздерти?внутрішнім?суперечнос?ми. ?Африці та Іспані? ?тако??Південні?Галі?енергійн?діяли прихильник?єпископа Доната (та?зван?донатист? яки?представ??стар?традиції морального ригоризм? що пропагував? раніше Іполітом та Новаціаном. Скликани??Арлі за імператорським наказо?сино?(314 ?) засуди?донатистів, ал?не заспокої?їх. Незважаючи на жорстокі переслідуван? ?боку імператорської влад? вони проіснувал?до V ст. Ще серйозніши?виявився доктринальни?конфлікт, що розгорів? навкол?визначен? сутності Ісус?Христа. Вчений священи??Александрі?на ім? Арій проповідував, що Христо?- си?Божи??не одноістотний Богу ?Отцю, бо створени?Ни? ?свої?погляда?ві?посилався на доктринальну традицію єпископі?Мало?Азії. Єписко?Александрійський осудив погляди свог?підлеглого. Невдовзі це?конфлікт дійшов до того, що імперато?Конс?нтин бу?змушений скликати ?Ніке?перш?загальне зібран? єпископату (?Вселенськи?Собо? ?мето?прий?ття відповідни?рішень (325 ?). Собо?визнав Ісус?одноістотним Богу ?Отцю. Одна?соборн?рішення не поклал?край суперечц??аріанами, чи?впли?швидко поширювався ?східному християнств? На жаль, відсутні точн?відомост? яку позиці??ци?двох конфліктах обра?папа Сильвест?(314-335). На синоді, скликаному ?січн?314 ? ?справі донатистів, переважала компромісн?позиція. ?синоді ?Арлі ?пізніш??Нікейськом?соборі Сильвест?не брав участі. На обидва ці зібран? римськ?церква прислала лише свої?представникі? ?330 ? імперато?Костянтин зробив Візантію своє?резиденціє? ??того часу Візант? стал?зватися Константинополем. ? подія мала важлив?наслідки для подальшо?долі християнств? Компенсацією для римської християнської общини було будівництв??Вічном?міст?за наказо?імператора кілько?базилі?(соборі?, зокрем?собору св. Петр?на Ватіканськом?пагорб? св. Павл??за мурами міст??св. Іоанна, яки?став резиденціє?римськог?єпископа. Як пожертву церква отримала багаті дари ?вигляді золота ?нерухомост? Ал?нині вж?точн?відомо, що та?званий документ, пі?назвою “Кос?нтинів дар”, яки?потверджує, що імперато?Костянтин нібито переда?Сильвестру ?його наступника?імператорськ?влад?на?Римо? на?Італіє??на?усім Заходо? бу?сфабриковани?всередин?VIII ст. ?внесений ?збірники церковного прав? Це?фальшиви?документ відіграв ?середн?віки величезн?роль ?претензія?папств?на політичн?влад? Навкол?папи Сильвестра виникл??середньовічч?численні агіографічні легенд? Насправд?понтифікат цьог?папи, що тривав 21 рі? ?яки?дія??тіні імператора Костянтин? не залиши??історичних джерелах майж?жодног?слід?

Римові, позбавленому блиску імператорської столиц? папи намагали? забезпечит?відповідни?ранг я?резиденції законног?наступника св. Петр? Чере?величезн?кількіст?другорядної літератури пр?походжен? Петровог?верховенства, що неминуче визначаєть? конфесійними передумовами, позитивним?чи негативним? нелегк??вити об’єктивну картин?справжньої ролі Риму всередин?вселенсько?Церкви, що склала? до 451 ? Погляди багатьох дослідникі?на історичн?реальність неминуче знаходять? пі?впливо?різних факторів; припущен?, що ?сами?апостольськи?часі?становищ?римськог?єпископа сере?інши?єпископі?було таки? я?становищ?Петр?сере?інши?апостолі? то слов?Ісус? які відносять? до Петр? (Мф. 16,18; Лк. 22,32; Ін. 21, 15-19), стосують? тільки римськог?єпископа, ?припущен? протилежного ?що зростання?свог?впливу Римськ?церква зобов’язана тільки своєму становищ??столиц?імпері??тому явище ?тільки людськ? Одна?на дани?ча??певн?згод??одному пункті: першість Риму, я?вона існувала ?V ст., чи вона божественног?походжен? чи ні, було вж?результато?певної еволюції; ? еволюц? тривал?на протязі ранніх Середніх вікі??до?гл?свог?апогею ?григоріанській реформ?наприкінці ХІ ст.

Зрешто? мова йшла вж?не тільки пр?почесн?першість римської церкви сере?інши?християнських церков, ал??пр?прав?римськог?єпископа вирішувати суперечк?мі?іншими єпископами ?контролювати прий?ті синодами ?соборами рішення. Юлій ?зробив перш?крок?для до?гнен? ци?ціле? ?суперечц??аріанами папа підтримува?єпископа Александрі?Афанас?. Окрі?доктринальни?міркуван?ту?діяло тако?бажання створити єдиний фрон??Александрією прот?єпископаті?Мало?Азії, які здавна ставилися дуже сторожко до прагнень ?планів римських єпископі? Юлій ?одноосібно виріши?скликати Вселенськи?Собо??Сердіц?(нині Софія-столиця Болгарії), на яки? одна? східні єпископи не приїхали. Західн?єпископи, залежн?ві?Риму, визнал?столиц?римськог?єпископа апеляційною інстанцією ?суперечках мі?єпископами (343 ?). Це бу?перший крок ?напрямк?визнан? примат?юрисдикції римськог?єпископа на?іншими церквами.