Закінчення війни

У середині березня 1918 р. німецьке командування зосе­редило на Західному фронті 193 піхотні дивізії, в тому числі й ті, що були перекинуті зі Східного фронту. їх підтриму­вало понад 15 тис. гармат, близько 3 тис. літаків. Німець­ким військам протистояла 171 піхотна і 8 кавалерійських дивізій союзників, які теж мали більш як 15 тис. гармат, майже 4 тис. літаків і майже 800 танків.

Німецький наступ розпочався 18 березня проривом на англійському фронті. Протягом місяця німці розбили 2 анг­лійські армії, захопили 80 тис. полонених, але скинути англійців у море і взятиАм'єн не змогли.

У квітні німці завдали ще од­ного удару по військах союзників у Фландрії, а 27 травня прорвали французьку оборону на р. Ена і вдруге вийшли на р. Марна, загро­жуючи Парижеві. Вони обстрілю­вали столицю Франції з величез­них гармат, прозваних "великими Бертами", але без результатів.

На четвертому році війни со­юзники, нарешті, дійшли згоди і у квітні 1918 р. створили спільне командування. Головнокоманду­вачем усіх союзних військ на За­хідному фронті було призначено маршала Фоша. 18 липня 1918 р. розпочався контрнаступ проти німців (друга битва на р. Марні). Кровопролитні бої, завдяки перевазі союзників у танках, зрештою, завершилися тим, що німецький фронт не встояв.

8 серпня союзні війська під командуванням маршала Фоша розпочали наступ у районі Арраса і, прорвавши фронт, упродовж дня розгромили 16 ворожих дивізій. Це був "найчорніший день в історії німецької армії". У ве­ресні війська Антанти перейшли в наступ на всьому фронті.

Загальний наступ Антанти остаточно переконав Гінденбурга, що війну програно. 14 серпня він заявив імпера­торові Вільгельму II про необхідність домагатися закінчення війни дипломатичними методами, поки німецькі вій­ська ще знаходяться на території ворога. Тим часом стано­вище Четверного союзу (тобто Німеччини, Австро-Угор­щини, Туреччини та Болгарії) й на інших фронтах стало ще критичнішим.

15 вересня союзні сили завдали удару Болгарії та австро-угорським військам на Салонікському фронті. 28 вересня болгари запросили миру. Болгарія стала пер­шою країною з Четверного союзу, яка вийшла з війни. Після цього війська Антанти розпочали наступ через Албанію в Чорногорію, через Сербію на Будапешт і через Болга­рію на Румунію. Австро-Угорщина 29 жовтня запросила перемир'я, яке було підписано 3 листопада. На Азійському фронті британці просувалися вздовж р. Тигр і ви­йшли до власне турецьких територій. У вересні розпо­чався рішучий наступ на Палестинському фронті. Осман­ська імперія фактично розвалилася. Туреччина була зму­шена підписати ЗО жовтня перемир'я з Антантою на кабальних умовах.