ФУНКЦІЯ ПРИРОДИ У НОВЕЛАХ М. КОЦЮБИНСЬКОГО.

Вперше імпресіоністичний пейзаж у творчості Коцюбинського ми можемо спостерігати на прикладі новели «Лялечка» . пейзаж на початку новели переданий крізь призму сприйняття головної героїні і зумовлений її психлолгічним станом у цей момент. Для того, щоб увиразнити душевний стан героїні письменник вдається до нагнітання темних кольорів та використання слів із негативною кульмінацією : «хати здебільшого були старі, чорні, з чорними ж порослими мохом стріхами».

Багатими пейзажами насичена і новела « На камені». К. не говорить про будь які думки чи переживання героїв, натомість вдається до використання художніх деталей та пейзажу. Характерною рисою цих пейзажів, на яку вказує і підзаголовок до новели (« Акварель»), є їх колористичність. Саме багата кольорова символіка служить для предачі душевних станів героїв упродовж усієї новели . письм. вже з поч. твору вводить читача в сутність конфлікту, який поки що розкривається у протистоянні двох цілком протилежних природних реалій, що визначають худ. простір твору і водночас характери героїв, їх світогляд, культурні цінності. Цими реаліями є гори і скелі. Характерною особл. є використання автором протилежних гам кольорів( темної і яскравої) для змалювання пейзажів гір та сель.

Новела « Intermezzo»

Філософський зміст, жанрова своєрідність твору зумовили функцію пейзажу, який є дійовою особою поряд з особистістю митця. В процесі єднання героя з природою розкривається його багатий духовний світ, характер мислення і корінні зміни його настроїв. Усі етюди степу, в якому герой сподівався знайти спокій і рівновагу,- це вилиті в звукову партитуру і кольорову палітру настрої , роздуми його. Чари природи, її животворні сили, внесено автором як справжні дійові особи в підзаголовок: ниви в червні, Сонце, Зозуля, Жайворонки – сприяють і фізичному, і моральному оздоровлення героя, очищають його від хворобливої дратівливості.