ПРИЙОМИ РОЗКРИТТЯ ЕМОЦІЙНОГО СВІТУ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ НОВЕЛИ «ЦВІТ ЯБЛУНІ».

Уновелі «Цвіт яблуні» подано глибший психологічний аналіз яккий показує, що Коцюбинський вийшов на цілком нову стежку — стеж­ку імпресіонізму. На початку XX ст відбувається якісний злам у творчості Михайла Коцюбинського Він створює жанр психологічної новели, виробляє імпресіоністичну манеру письма. У творах відчутна рука вже зрілого майстра, який творить новий жанр — жанр психологічної новели .Сюжет у психологічній новелі відходить на другий план. Портретні описи майже відсутні, змінюється функція обставин, усе підпорядко­вується одній меті — тонкому проникненню в психологічний світ людини, ню­анси душевних поривів і глибокі переживання, які й становлять справжню дра­матургічну колізію новели. Письменник водночас виробляє нові художні прин­ципи зображення героя: він переходить від знаковості сюжету до знаковості мікрообразу — його смислотворчої сутності. Усезнаючий автор зникає, замість нього всевладно панує слово та почуття персонажа, його суб'єктивне бачення себе та навколишнього світу. Принципово новою стає й система поетики: письменник наче переломлює все те, що він зображує, крізь призму внутрішніх переживань персонажів. Коцюбинсь­кий змальовує не стільки вчинки, поведінку героя, навколишній світ, скільки його враження про самого себе та цей світ. Як ніхто в європейській літературі до й після нього, Коцюбинський умів підпорядковувати колір твору розкриттю внутріш­нього світу героя або тим ідейно-художнім завданням, які він перед собою ставив. У цьому вияв­ляється перша риса імпресіонізму: замість детальних реалістичних описів давати тільки окремі натяки, «плями», що вже показують шлях читачевій уяві. Друга ж риса імпресіонізму — висувати на перший план психічні переживання героїв, а не фабулу творів. «Цвіт яблуні» — цілком психологічна новела. Батько, головний персонаж твору, крім того, ще й письменник, митець слова. У хвилини, коли душа зранена горем, його пам'ять, підсилена силою творчості, усе фіксує. Етюд Коцюбинського «Цвіт яблуні» — новий стильовий крок у поєднанні психологізму «Лялечки» та живопису «На камені». У «Цвіті яблуні» відчувається властива тільки Коцюбинському заглибленість у надра підсвідомості, й імпресіоністичний малюнок, який скла­дається зі світлотіні, колористичних мікрообразів, символіки квітів. У цьому етюді морально-філософську проблему етики письменницької творчості Коцюбинський загострює до душев­ної драми, яку переживає ліричний герой. Письменник в етюді ставить запитан­ня, чи має право художник брати як матеріал для своєї творчості людську траге­дію, якщо це його власна трагедія — смерть доньки? Автор не дає на це запитан­ня прямої відповіді. Психологія роз­двоєння людського «я» та внутрішній конфлікт найяскравіше показаний в етюді «Цвіт яблуні»: тут кульмінаційна точка людської драми. Для зображення психології героя в «Цвіті яблуні» важливим став подальший розви­ток художньо-психологічної концепції Коцюбинського: до розуміння нерозрив­ності та циклічності психологічного процесу пись­менник додає уявлення про багатошаровість психіки людини (підсвідомість, свідомість, самосвідомість). В етюді ліричний герой представлений у момент свого граничного душевного напруження — вмирає його дочка. Атмосфера цього тра­гічного моменту підкреслена скорботними тонами чорного кольору. Світло та тінь становлять той художній простір, у якому відбувається дія, — це символ бороть­би життя й смерті. Роль мікрообразів у такій імпресіоністичній структурі дуже ве­лика, уся оповідь наче зіткана з них. І все ж тут чітко простежуються три плани свідоме сприйняття ліричним героєм реальної дійсності (зорові та слухові вражен­ня від усього навколишнього); сприйняття цих самих подій підсвідомістю через мікрообраз; світ і усвідомлення самого себе (самоспостереження) — своїх рухів, дій, думок, почуттів. Усі три плани сплетені між собою в єдиний кільцевий пси­хологічний процес, який розвивається по висхідній до моменту душевної кризи героя, а потім спадає. Таким чином побудована більшість творів Михайла Коцю­бинського. Відтворенню внутрішнього світу героїв підпорядковано й суто імпре­сіоністичні засоби — світло, тінь, колір, вібрацію.