Видатки бюджету.
Формування бюджетних видатків починається на стадії планування, за основу беруть очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період.
Для складання розрахунків за видатками бюджету Міністерство фінансів України направляє міністерствам і відомствам форми та вказівки щодо складання фінансових планів і кошторисів та їх подання для складання балансу бюджету за укрупненими показниками проектів зведених фінансових планів і кошторисів, що й стає проектом бюджету, який з необхідними розрахунками подається Кабінету Міністрів України, а після розгляду й уточнень Кабінетом Міністрів виноситься на розгляд спочатку постійних комісій, а потім Верховної Ради України. Розгляд, уточнення та внесення змін до проекту бюджету депутатами, постійними комісіями і наступний розгляд проекту бюджету Верховною Радою України (а місцевих бюджетів — відповідними місцевими радами народних депутатів) є повноваженнями лише рад усіх рівнів і через використання цього права, вносячи зміни, доповнення або вилучення, зменшуючи чи збільшуючи видатки (як і доходи), ради керують роботою, пов'язаною зі складанням та регулюванням бюджетних видатків.
Регулювання бюджетних видатків втілюється в цільовому спрямуванні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є врахування пропозицій щодо розподілу коштів з урахуванням реальної потреби в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік плануються з урахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання, що дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє.
Із Державного бюджету України фінансуються такі видатки:
• виробниче і невиробниче будівництво, геологорозвідувальні та проектно-пошукові, природоохоронні та інші роботи, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;
• заходи у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, що здійснюються установами та організаціями державного підпорядкування;
• загальнодержавні централізовані програми підвищення життєвого рівня народу, заходи щодо соціального захисту населення;
• на виплату всіх видів пенсій;
• на утримання органів державної влади і державного управління України, судів і прокуратури;
• на утримання армії, органів державної безпеки, Національної гвардії, органів правопорядку;
• на утримання матеріальних і фінансових резервів загальнодержавного значення, касової готівки.
У загальнодержавному бюджеті передбачається Фонд субвенції місцевим бюджетам.
Крім зазначених витрат, із загальнодержавного бюджету фінансуються заходи, спрямовані на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, конверсію та структурну перебудову економіки, Фонду інвалідів, Фонду зайнятості, видатки за зовнішньоекономічними зв'язками тощо.
Видатки місцевих бюджетів, зокрема, обласних визначаються статтями 89 та 90 Бюджетного кодексу України.
Формування бюджетних видатків починається на стадії планування, за основу береться очікуване виконання бюджету за видатками за попередній період.
Звітні дані про виконання бюджетів за видатками, що є у розпорядженні як Міністерства фінансів Україні, так і у фінансових органів, як правило, за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників за видатками за період, який залишається до його закінчення. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця періоду дають змогу визначити очікуване виконання бюджету за видатками. Із одержаних видатків виключаються ті, яких не буде у плановому році.
Для складання розрахунків за видатками бюджету Міністерство фінансів направляє міністерствам і відомствам форми та вказівки щодо складання фінансових планів і кошторисів та їх подання для складання балансу бюджету за укрупненими показниками, проектів зведених фінансових планів і кошторисів, що й стає проектом бюджету, який з необхідними розрахунками подається Кабінетові Міністрів України, а після розгляду й уточнень Кабінетом Міністрів виноситься на розгляд спочатку постійних комісій, а потім і Верховної Ради. Розгляд, уточнення та внесення змін до проекту бюджету депутатами, постійними комісіями і наступний розгляд проекту бюджету Верховною Радою (а місцевих бюджетів — відповідними місцевими радами) є повноваженнями лише рад усіх рівнів і через використання цього права, вносячи зміни, доповнення або вилучення, зменшуючи чи збільшуючи видатки (як і доходь), ради керують роботою по складанню і регулюванню бюджетних видатків.
Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни. Україна має в державній власності окремі галузі і підприємства по виробництву товарів загальнодержавного значення, які потребують коштів на реконструкцію та оновлення. Тому видатки її бюджету спрямовуються не тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства — державне капітальне будівництво, благоустрій худе.
Регулювання бюджетних видатків знаходить своє конкретне вираження в цільовій спрямованості бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік плануються із врахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна практика.
У зв'язку з цим важливого значення набуває розробка науково обґрунтованих норм витрачання бюджетних коштів по статтях видатків. Норми розробляються на основі загального принципу розподілу бюджетних коштів, який забезпечує рівні умови щодо задоволення соціально-культурних потреб населення. Практично це досягається шляхом диференціації норм областей, міст і районів із врахуванням їх економічних особливостей: промислова чи сільськогосподарська це область, постраждала та чи інша область, місто, район від аварії на Чорнобильській АЕС та ін.
Плануючи бюджетні витрати, держава (або регіон) керує усім бюджетним процесом. Хоча в умовах ринкової економіки всі бюджети самостійні — від державного до сільського, однак планування видатків різних одиниць бюджетної системи зберігається, бо інакше не можна збалансувати різні бюджети.
Порівняльний аналіз структури видатків України та федерального бюджету США за 2007 рік представлено у табл. 2.2.
Таблиця 2.2.
Структура витрат державного бюджету України та США за 2007 рік
| США | Україна | ||
| Структура видатків | Питома вага, % | Структура видатків | Питома вага, % |
| Оборона та міжнародні відносини | Оборона та економічна діяльність | 19,9 | |
| Пенсійне та соціальне забезпечення | Соціальне забезпечення та охорона здоров’я | ||
| Перерахування штатам | Загальнодержавні функції | ||
| Обслуговування позик | Обслуговування позик | 0,1 | |
| Інші перераховування | Освіта | ||
| Інші видатки | Інші видатки |
return false">ссылка скрыта
З даних таблиці 2.2 видно, що структура видатків двох країн різна. Проте найбільш значимими напрямками бюджетного фінансування як в Україні, так і в США виступають витрати на оборону та економічну діяльність, а також соціальні видатки. Значна увага приділяється фінансуванню освіти в Україні – 19% всіх витрат. Різкою відмінністю між витратами двох країн виступає стаття обслуговування позик: в Україні витрати з погашення боргів складають лише 0,1%, в той час як в США ця цифра дорівнює 13%. Взагалі, витрати США носять більш соціальний характер. Напрямки ж видатків державного бюджету України визначаються за пріоритетністю заходів бюджетної політики держави. На сьогоднішній день рівень видатків на освіту, науку, медицину залишається недостатнім, що спричиняє соціальні проблеми, які мають тенденцію до накопичення.
Витрати бюджету визначаються у порядку, вказаному законодавством із врахуванням наявних фінансових ресурсів та спрямовуються передусім на виконання загальнодержавних програм і на реалізацію закону "Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у народному господарстві України", конверсію військового виробництва, на утримання армії, соціально-культурної сфери та наукових установ, соціальне забезпечення, дотації після окремих видів послуг, які надаються населенню за регульованими цінами, та інші витрати (плата за електроенергію, комунальні послуги).
При цьому виникає проблема, яка вимагає рішення, вона стосується витрат місцевих бюджетів, включаючи Автономну Республіку Крім, області й міста Київ та Севастополь, які мають власні закріплені доходні джерела, значно менші від необхідних.
Більшість міських рад, на території яких розвинута промисловість, мають достатню прибуткову базу й можуть забезпечити витрати, а ті, у яких прибуткова база відсутня або дуже невелика, потребують допомоги.
Таке становище може призвести до того, що більшість обласних і районних бюджетів, особливо сільськогосподарських регіонів, у зв'язку з відсутністю достатніх дохідних джерел і дотацій не зможуть фінансувати навіть першочергові видатки по утриманню установ освіти, охорони здоров'я, культури та інших бюджетних установ.
Вирішується це питання за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів у місцеві бюджети в межах нормативів, затверджених Верховною Радою.
У Державному бюджеті враховуються й кошти на рахунках спеціальних фондів. Таким є фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, кошти якого направляються на реалізацію державної програми і законів України з питань соціального захисту учасників ліквідації аварії.
По мірі економічного зростання України в бюджеті будуть скорочуватися видатки держави на фінансування промисловості — дотації збитковим підприємствам і організаціям державної власності. Скорочуються й видатки на утримання житлово-комунального господарства.
Сільське господарство як найважливіша галузь народного господарства, навіть із врахуванням широкого розвитку фермерських господарств, вимагає додаткових вкладень.
Витрати на капітальні вкладення (на очисні споруди, будівництво шляхів і тротуарів, газифікацію, електрифікацію худе) здійснюються як за рахунок бюджету, так і шляхом залученням коштів підприємств, організацій усіх форм власності відповідно до програм, затверджених радами народних депутатів.
Витрати на капітальний ремонт муніципальних об'єктів проводяться за рахунок бюджету і визначаються відповідно до встановлених норм видів видатків — шляхи, тротуари, водопроводи, каналізація, вуличне освітлення фінансується відповідно до кошторису.
Поряд з цим у бюджеті передбачаються витрати на капітальні вкладення не тільки щодо споруд, а й на будівництво об'єктів промисловості, необхідних державі, житла, об'єктів соціально-культурного побуту.
Щорічно збільшується сума коштів, що спрямовується на утримання соціально-культурної сфери. Це видатки на освіту, охорону здоров'я, фізичну культуру й соціальне забезпечення. Дані об’єкти, як правило, не мають власної прибуткової бази і утримуються за рахунок бюджету по щорічно складеним кошторисам видатків конкретної установи, де відображаються: напрям використання коштів по статтях витрат і поквартальний їх розподіл. Розмір видатків по кошторисах визначають виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності — штати, контингенти, наприклад, кількість лікарень, ліжок та ліжко днів, кількість шкіл, класів і учнів, кількість дітей і діто днів у дитячих дошкільних установах.
Слід визначити, що в умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування проводиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах, забезпечення видатків на заробітну платню, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські цілі, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання й інвентарю та інших видатків.
Нормування витрат бюджету може здійснюватись як за натурально-матеріальними, так і грошовими нормами.
Натуральні, або матеріальні, норми відображають розміри витрат матеріалів, палива, електроенергії, продуктів харчування, води і т.д. на заплановану одиницю у натуральному виразі. Наприклад, витрати умовного палива (вугілля, газ, торф, дрова) на 1 кубометр будівлі або денна кількість продуктів харчування на одну дитину в дитячих садках чи хворого у лікувальному закладі.
Грошові норми визначають також розміри коштів, необхідних на харчування дітей, хворих з розрахунку на день та на паливо, електроенергію, воду і т.п. Нині грошові норми є суто розрахунковими, бо постійне підвищення цін веде до неможливості їх прямого застосування, а тому суми виступають узагальненим показником для складання кошторисів витрат. В цілому, практично всі витрати бюджету формуються відповідним чином.
Стабілізація економіки та її поступовий розвиток є гарантією доходності бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання доходів бюджету, звідси з'являться необхідні кошти й для видатків бюджетів усіх рівнів.
Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на основі Закону про бюджетну систему та інших законів. До Державного бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами України.
Наприкінці даного питання визначимо, що видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки розвитку. В умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів, поточні видатки є головними.
Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів влади, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.
Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.