Поняття та види лізингу

Бутинець. Бухгалтерський фінансовий облік

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на види лізингу інвестування власних або залучених фінансових ресурсів, та полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або переходить до нього у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке може бути віднесене до основних засобів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікації тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку та щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Суб'єктами лізингу можуть бути:
1) лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу;
2) лізиногоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;
3) продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та / або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.
Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів: фінансовий чи оперативний.
Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менше строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначкою, що це майно отримано у фінансовий лізинг. Передача (як і повернення) об'єкта лізингу повинна бути зафіксована актом приймання-передачі.
Типова кореспонденція рахунків з обліку орендних (лізингових) операцій наведена в таблиці.
Таблиця. Кореспонденція рахунків з обліку орендних (лізингових) операцій



Згідно з податковим законодавством, передані в операційну оренду основні фонди продовжують відображатися в обліку орендодавця.
Орендодавець збільшує суму валових доходів на суму нарахованого лізингового платежу за результатами податкового періоду, в якому здійснюється нарахування.
Орендар збільшує валові витрати на суму нарахованого лізингового платежу за результатами податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Оренда (лізинг) вважається фінансовою, якщо орендний (лізинговий) договір містить одну з таких умов:
♦ об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 % його первісної вартості за нормами амортизації, і орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною в такому лізинговому договорі;
♦ сума лізингових платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;
♦ якщо в лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних засобів лізингодавця протягом строку перших 50 % амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або перевищувати 90 % звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, що діє на початок терміну дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки НБУ, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його термін;
♦ майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене на замовлення лізингоодержувача (орендаря) і після закінчення дії лізингового договору не може бути використане іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.
При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар, відповідно, збільшує валові витрати на частину лізингового платежу, що дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу).