Кліматичне районування Південної Америки

Південна Америка розміщується в межах екваторіального, субекваторіального, тропічного, субтропічного і помірного кліматичних поясів.

Екваторіальний кліматичний пояс характеризується пануванням протягом всього року екваторіальних повітряних мас, постійно-вологим і постійно-жарким кліматом. В екваторіальному поясі виділяють три кліматичні області: амазонську (атлантичну), високогірну і тихоокеанську. Кожна з них має свої кліматичні особливості.

Амазонська екваторіальна область займає всю західну частину Амазонської низовини (східна частина відноситься до іншого, субекваторіального поясу), а також прилягаючі частини Гвіанського плоскогір’я. Середні місячні температури складають тут +26...+28⁰С. Річна кількість опадів дорівнює 2000-3000 мм. Протягом всього року стоїть жарка, задушливо волога погода з інтенсивними зливами у другій половині дня. Тип клімату – екваторіальний постійно-жаркий і постійно-вологий.

Високогірна екваторіальна область займає екваторіальну частину Анд. Тип клімату – екваторіальний високогірний прохолодний і вологий. На висоті 3000 м температура повітря складає +12...+13⁰С, річна кількість опадів – 1500 мм. Вище снігової лінії (4600-4800 м) (що означає поняття “снігова лінія”) протягом всього року лежить сніг.

Тихоокеанська екваторіальна область займає вузьку смугу західного узбережжя між берегом води і західними схилами Анд. Тип клімату – екваторіальний постійно-жаркий і постійно-вологий. Середні місячні температури складають тут +27...+28⁰С, річна кількість опадів – 1000-2000 мм.

В субекваторіальному кліматичному поясі влітку панують екваторіальні вологи повітряні маси (екваторіальні мусони), а взимку – сухі тропічні. Тому для нього характерне вологе жарке літо і суха, нерідко ще більш жарка зима. Середні місячні температури дорівнюють +25...+30⁰С. Кількість атмосферних опадів складає від 1000 до 2000 мм на рік. В поясі виділяють три кліматичні області: субекваторіальну з достатнім зволоженням, субекваторіальну з надлишковим зволоженням, субекваторіальну з недостатнім зволоженням.

Субекваторіальна область з достатнім зволоженням займає більшу частину території поясу в обох півкулях. Вона має типовий субекваторіальний, тобто постійно жаркий і перемінно-вологий клімат, або клімат екваторіальних мусонів.

Субекваторіальна область з надлишковим зволоженням виділяється на східних схилах Гвіанського плоскогір’я і має перемінно-вологий субекваторіальний тип клімату. Засушливий період виражений там восени в зв’язку з проникненням південно-східного пасату. Але по кількості опадів і режиму їх випадання клімат цієї області ближче до екваторіального типу.

Субекваторіальна область з недостатнім зволоженням виділяється на північному сході Бразильського плоскогір’я і відрізняється від перших двох нерегулярністю випадання літніх опадів і різкою посушливістю. При значній річній сумі опадів (біля 1500 мм) в зимові місяці іноді не випадає ні краплі дощу.

В тропічному кліматичному поясі різко загострюються відмінності між внутрішніми і прибережними частинами материка, що обумовлює виділення тут чотирьох кліматичних областей: атлантичної, континентальної, високогірної і тихоокеанської.

Атлантична тропічна область займає східну частину Бразильського плоскогір’я. Вона знаходиться під постійним впливом вологих південно-східних атлантичних пасатів, які формують на східних схилах Бразильського плоскогір’я вологий тропічний клімат. За режимом випадання і кількістю опадів (1000-2000 мм на рік) цей клімат близький до клімату Амазонської низовини, але відрізняється більш значними температурними відмінностями між найбільш жарким і найбільш прохолодним місяцями. Середня температура найбільш теплого місяця складає +25...+27⁰С, найбільш холодного +16...+21⁰С.

Континентальна тропічна область займає західну частину Ла-Платської низовини – область Гран-Чако. Вона відрізняється тропічним континентальним сезонно-вологим кліматом. Протягом більшої частини року там панує високий тиск і сухе тропічне повітря і тому добре виражений тривалий зимовий сухий період. Хоча загальна річна кількість опадів, які випадають влітку, досить велика – від 500 до 1000 мм.

Високогірна тропічна область займає внутрішньо-гірські андійські плоскогір’я і має високогірний пустельний різкоконтинентальний тропічний тип клімату з річною кількістю опадів менше 250 мм.

Тихоокеанська тропічна область займає вузьку смугу тихоокеанського узбережжя і західні схили Анд. Вона знаходиться під постійною дією Південно-Тихоокеанського максимуму і має типовий аридний (пустельний) тропічний тип клімату з річною сумою опадів 30-50 мм і менше, але із значною відносною вологістю (до 83 %), хмарністю, туманами, рясними росами і відносно низькими температурами (+13...+21⁰С).

В межах субтропічного кліматичного поясу також виділяють 4 кліматичні області: атлантичну, континентальну, високогірну і тихоокеанську.

Атлантична субтропічна область займає південно-східну частину Ла-Платської низовини і має субтропічний рівномірно-вологий і теплий клімат. Влітку дощі випадають за рахунок вологи, яка приноситься масами атлантичного повітря від Південно-Атлантичного максимуму. Середня температура влітку складає +23...+25⁰С. Зима м’яка, середня температура повітря дорівнює +10...+14⁰С. Але періодичне вторгнення з півдня повітря помірних широт супроводжується різким зниженням температури, випаданням інтенсивних дощів і навіть снігу. Ці холодні бурі – “памперос” – проникають навіть до Буенос-Айреса, де їх буває до 12 за рік. Річна кількість опадів в області складає від 500 до 1000 мм.

Континентальна субтропічна область займає південно-західну частину Ла-Платської низовини. Для неї характерний субтропічний континентальний посушливий клімат. Опади (500 мм на рік) випадають влітку і мають головним чином конвекційне походження. Протягом року спостерігаються різки коливання температури і часті зниження їх взимку нижче 0⁰С.

Високогірна субтропічна область займає Чилійсько-Аргентинські Анди і має клімат, ідентичний клімату високогірної області тропічного поясу.

Тихоокеанська субтропічна область займає тихоокеанське узбережжя і має типовий середземноморський тип клімату з сухим теплим літом і вологою теплою зимою. Середня температура найбільш теплого місяця складає +22...+24⁰С, найбільш холодного +8...+16⁰С. Річна кількість опадів дорівнює 600-800 мм. Влітку область захоплюється Південно-Тихоокеанським максимумом і позбавлена опадів. Взимку вона включається в сферу дії циркуляції повітряних мас помірних широт і зрошується циклонічними дощами. Перуанська течія викликає в прибережній смузі низькі для даної широти температури, особливо влітку.

В помірному кліматичному поясі виділяють 2 кліматичних області: тихоокеанську навітряну і атлантичну підвітряну.

Тихоокеанська навітряна область помірного поясу займає південно-західне узбережжя материка і навітряні схили Патагонських Анд. Вона має помірний океанічний прохолодний і постійно вологий клімат і характеризується значною кількістю атмосферних опадів (2-3 тис. мм, місцями понад 5 тис. мм), холодною дощовою погодою і сильними західними вітрами. Середні місячні температури на узбережжі не опускаються нижче 0⁰С, але і не піднімаються вище +15⁰С.

Атлантична підвітряна область помірного поясу займає Патагонське плато і має помірно континентальний сухий (напівпустельний) клімат. Вона характеризується малою кількістю опадів (300-400 мм), різкими амплітудами температур, дуже сильними західними і південними вітрами, які взимку викликають падіння температури до –35⁰С.

 

5 вересня 2006 р. Лекція з навчального курсу “Фізична географія материків і океанів” доцента Міхелі С.В.