Мексиканське нагір’я

Ця країна простягається від 34⁰ пн. ш. до Теуантепекського перешийку. На півночі вона межує з країною “Кордильєри південного заходу США”, на півдні – з субконтинентом “Центральна Америка”. Країна характеризується дуже своєрідною флорою, яка нараховує понад 8 тис. ендемічних видів. Найбільш цікавою є флора мексиканських сукулентів. До складу Мексиканського нагір’я входять гори Західна і Східна Сьєрра-Мадре, плато між ними, яке носить назву Меса, гори Вулканічна Сьєрра і півострів Каліфорнія. Тому країну поділяють на 5 фізико-географічних областей: 1) Західну Сьєрру-Мадре; 2) Східну Сьєрру-Мадре; 3) Північну Месу; 4) Центральну Месу і Вулканічну Сьєрру; 5) Каліфорнійський півострів.

Західна Сьєрра-Мадре – це гірський масив висотою до 3150 м. Північна частина характеризується виключною сухістю. На узбережжі панують ландшафти піщаних пустель. На схилах переважають ксерофітні чагарники. В південній частині з’являються жорстколисті і широколисті ліси.

Східна Сьєрра-Мадре – це гірський хребет, який добре виражений лише зі сходу. На заході він лише місцями піднімається над внутрішніми частинами нагір’я. Схили гір на півночі вкриті ксерофітними (мескитовими) чагарниками, на півдні – пишними тропічними лісами із дуба, мірта, лавра, магнолій і юкк.

Північна Меса (з ісп. меса – стіл) – це плоске плато, що лежить на висоті 1500 м. Клімат посушливий, континентальний. Влітку температура часто піднімається вище + 40⁰С, але взимку трапляються заморозки. Річна сума опадів, які випадають переважно взимку, місцями не перевищує 100 мм. На скелетних грунтах переважає розріджений рослинний покрив з кактусів, агав і юкк. Кактусів нараховують близько 500 видів від малюсіньких кулеподібних до гігантських стовпчастих.

Центральна Меса не така плоска, як Північна, і лежить вище, на висоті 2000 м. На ній з’являються великі постійні водостоки, які глибоко розчленовують нагір’я. Її південну частину займають молоді гори Вулканічна Сьєрра, що простягнулися з заходу на схід смугою в 50-100 км. Вони характеризуються широким розвитком активного вулканізму і частими землетрусами. Саме там знаходяться відомі вулкани Попокатепетль та Орісаба. Клімат Центральної Меси більш вологий, ніж Північної. Там випадає 1500-2000 мм опадів на рік. Рослинний покрив представлений злаковою саваною із сукулентами.

Каліфорнійський півострів утворений групою коротких гірських хребтів висотою до 3000 м. Кількість опадів не перевищує 250 мм. Переважають ландшафти західних при океанічних пустель тропічного поясу.

 

Тема 9.

Субконтинент “Центральна Америка”

___________________________________________________________________________________

Субконтинент “Центральна Америка” – це вузька смужка суходолу між Теуантепекським перешийком на півночі і Панамським перешийком на півдні разом з архіпелагами Великих і Малих Антильських островів, які називають Вест-Індійськими островами. На півночі він межує з країною «Мексиканське нагір’я», на півдні – з континентом Південна Америка. Цю ділянку суходолу між двома материками одної частини світу називають Американським Середземномор’ям.

Характерною особливістю субконтиненту є поєднання особливостей північноамериканської і південноамериканської природи, а також напівострівний і острівний характер суходолу. Для рельєфу субконтиненту характерне поєднання гірських хребтів і масивів з широким проявом сейсмізму і вулканізму, і прибережними низовинами.

Характерними рисами клімату субконтиненту є великий приток сонячного тепла, пов’язаний з положенням субконтиненту в низьких широтах, і переважання пасатної циркуляції повітряних мас. Середні температури найхолоднішого місяця + 21⁰С на півночі і + 26⁰С на півдні, найтеплішого – відповідно + 27⁰С і + 28⁰С.

Взимку баричні пояси зміщуються на південь і тропічний фронт встановлюється над перешийком. В межі субконтиненту разом з північно-східними пасатами приходить тепле і вологе атлантичне повітря, яке приносить велику кількість вологі на навітряні карибські схили гір Центральної Америки. На підвітряних тихоокеанських схилах гір, що знаходяться в “дощовій тіні”, в цей час панує засуха.

Влітку баричні пояси зміщуються на північ і тропічний фронт встановлюється над Антильськими островами. У північній частині субконтиненту на східних карибських схилах гір продовжують випадати рясні опади, які приносять з Атлантичного океану північно-східні пасати. У південній частині субконтиненту, південніше 12⁰ пн. ш., панують екваторіальні мусони, які приносять ще більш рясні опади.

Восени, коли тропічний фронт просувається особливо далеко на північ, над Антильськими островами виникають тропічні циклони, які носять там назву ураганів. Вони володіють жахливою руйнівною силою і приносять зливові опади.

В результаті постійно вологим є карибське узбережжя, де на навітряних схилах гір випадає 2000-3000 мм опадів на рік. Тихоокеанське узбережжя, крім крайнього півдня, є перемінно-вологим і річна сума опадів не перевищує 500 мм, а тривалість сухого сезону дорівнює 6-7 місяцям. Посушливими є і навітряні рівнини північного Юкатану, де із-за відсутності орографічних бар’єрів випадає не більше 500 мм опадів на рік. Пасати, що дмуть із швидкістю до 40 м/с, не тільки не дають опадів, але і мають посушливий ефект.

Рослинність змінюється з висотою. На навітряному атлантичному узбережжі в нижньому жаркому поясі (тьєрра кальєнте) до висоти 800 м рослинність представлена тропічними і субекваторіальними постійно вологими лісами на латеритних опідзолених грунтах. Ці ліси мало чим відрізняються від вологих екваторіальних гілей. В них багато пальм, дерев з цінною червоною, рожевою, синею або чорною деревиною, численні ліани та епіфіти. Лише в північній частині півострова Юкатан панують ксерофітні рідколісся і чагарники. Цікавою особливістю цих територій є плантації сукулентів-агав, які вирощують для отримання волокна. В наступному помірному поясі (тьєрра темплада) на висотах 800-1700 м температури знижуються до 17-22⁰, теплолюбні рослини зникають, а в густих гірських лісах домінують деревоподібні папороті. Ще вище, в холодному поясі (тьєрра фріа), на висотах 1700-3200 м середні місячні температури коливаються від + 10 до + 17⁰С. На цій висоті поширені мішані ліси із різних видів вічнозелених дубів, магнолій, хвойних, які обліплені мохами, папоротями, лишайниками та епіфітами, які змінюються вересовими заростями і високогірними луками – парамос, типовими для Анд. Ці луки піднімаються і в верхній, морозний пояс (тьєрра елада).

Тваринний світ Центральної Америки входить в Неотропічну область і ближче до південноамериканського, ніж до північноамериканського тваринного світу. У вологих тропічних і субекваторіальних лісах зустрічаються представники південноамериканських тварин: широконосі мавпи, ягуар, броненосець та ін. Там же проживають і деякі представники північноамериканських тварин: рись, єнот, індійка тощо. Фауна Антильських островів носить різко острівний, збіднений та ендемічний характер. Із ссавців багато лише кажанів. Інші наземні ссавці представлені дрібними гризунами. Багато птахів, з яких 25 % є ендеміками. Багато представлені ящірки та змії, зустрічаються крокодили і черепахи.

return false">ссылка скрыта

 

21 грудня 2007 р. Лекція з курсу “Фізична географія материків і океанів” доцента Міхелі С.В.