Бібліографія
1. Алексеева Л., Григорьев В. Зарубежная музыка ХХ века. – М., 1986.
2. Барток Б. Автобиография // Зарубежная музыка ХХ века. Материалы и документы. – М., 1975.
3. Барток Б. Сборник статей. – М., 1977.
4. Богоявлениский С. Итальянская музыка первой половины ХХ века. – М., 1986.
5. Брянцева В. С.В.Рахманинов. – М., 1976.
6. Бэлза И. Александр Николаевич Скрябин. – М., 1982.
7. Дельсон В. Скрябин. Очерки жизни и творчества. – М., 1971.
8. Друмева К. Драматическая оратория А. Онеггера «Жанна д‘Арк на костре» // Из истории зарубежной музыки. – М., 1971.
9. Друскин М. Игорь Стравинский. – Л., 1979.
10. Вайсборд М. Исаак Альбенис. – М., 1977.
11. Волынский Э. Джордж Гершвин. – Л., 1988.
12. Житомирский Д. Скрябин // Музыка ХХ века. Очерки. Ч. 1, кн. 2. – М., 1977.
13. Запорожец Н. Некоторые особенности тонально – аккордовой структуры музыки С. Прокофьева // Черты стиля С. Прокофьева. Сборник теоретических статей. – М., 1962.
14. История зарубежной музыки. Вып. 5. – М., 1988.
15. Келдыш Т. Джакомо Пуччини. – Л., 1968.
16. Келдыш Т. Пуччини и его современники. – М., 1980.
17. Кокорева Л. Дариус Мийо. Жизнь и творчество. – М., 1988.
18. Конен В. Этюды о зарубежной музыке. – М., 1968.
19. Левашова О. Пуччини // Музыка ХХ века. Очерки. Ч.1, кн. 2. – М., 1977.
20. Леонтьева О. Карл Орф. – М., 1984.
21. Литература. Учебник для 11 класса общеобразовательных учебных заведений с русским языком обучения. Ч 1. – К., 2002.
22. Мартынов И. Музыка Испании. – М., 1977.
23. Мартынов И. Сергей Прокофьев. Жизнь и творчество. – М., 1974.
24. Медведева И. Франсис Пуленк. – М., 1969.
25. Михайлов М. А.М.Скрябин. Монография. – М. – Л., 1966.
26. Музыка ХХ века. Очерки. Ч 2, кн. 3. – М., 1980.
27. Неболюбова Л. Музыкальная культура Германии и Австрии рубежа ХIX – ХХ веков. – К., 1990.
28. Нестьев И. Жизнь Сергея Прокофьева. – М., 1973.
29. Орджоникидзе Г. Р.Штраус // Музыка ХХ века. Очерки. Ч 1, кн. 2. – М., 1977.
30. Оперные либретто. Том 2. – М., 1979.
31. Павчинский С. Симфоническое творчество А. Онеггера. – М., 1972.
32. Пожарская М. Русские сезоны в Париже. – М., 1988.
33. Розеншильд К. Энрике Гранадос. – М., 1971.
34. Русская музыкальная литература. Вып. 4. – Л., 1986.
35. Савкина Н. «Мой отец: страницы жизни (беседа со Святославом Сергеевичем Прокофьевым). // Музыкальная жизнь. 2/1991.
36. Советская музыкальная литература. Вып. 1. – М., 1977.
37. Соловцов А. С.В.Рахманинов. – М., 1969.
38. Сто опер. Ред. Друскин М. – Л., 1987.
39. Ступель А. Ян Сибелиус. – Л., 1982.
40. Тавастшерна Э. Сибелиус. Ч 1. – М., 1981.
41. Тараканов М. Вариантное развитие в «Музыке для струнных, ударных и челесты Б. Бартока» // Бела Барток. Сборник статей. – М., 1977.
42. Томпакова О. Музыка и молодость в расцвете. // Советская музыка 4/1986.
43. Фархадов Р. Антон Веберн. // Музыкальная жизнь 3/2007.
44. Черкашина М. Опера ХХ століття. Нариси. – К., 1981.
45. Энтелис Л. «Силуэты компазиторов ХХ века». – Л., 1975.
[1] Фовісти (з фр. «дикі») – французькі художники, які ігнорували закони перспективи, світлотіні. Головою фовістів важається Анрі Матісс. Його кредо: «Рішуче повернення до красивих синіх, червоних, жовтих – первинних елементів, які збуджують наші почуття до самих глибин». Представники фовізму А. Дерен, Ж. Руо, Кес ван Донген, Альбер Марке, ін.. Перша виставка фовістів відбулася у 1905 році в Парижі.
[2] Містерія (з грецької – таємниця) – жанр середньовічної релігійної драми ХІV-ХVІ ст. на основі літургійної драми. Містерії відбувалися на площах та вулицях міст.
[3] Манон Гропіус — дочка Альми Малер (вдови великого Малера ) та її другого чоловіка, відомого архітектора Гропіуса
[4] Звуки «тембрової мелодії» виконуються різними оркестровими тембрами, в результаті чого досягається не тількі нова звукомелодична краска, але і виникає деякий стереофонічний ефект.