Карбідизація

Серед відомих способів нанесення карбідних покриттів найбільшого поширення набув метод, що дозволяє отримувати покриття в замкнутому реакційному просторі за пониженого тиску газової фази з використанням як вихідних компонентів порошків перехідних металів і чотирихлористого вуглецю.

Сутність цього методу полягає у взаємодії за пониженого тиску і температурі близько 1000 0С порошків карбідоутворюючих елементів з хлором, який утворюється у процесі дисоціації чотирихлористого вуглецю, уведеного в реакційний простір. Утворені при цьому хлориди карбідоутворюючих елементів поставляють їх активні атоми до оброблюваної поверхні. Адсорбуючись, атоми карбідоутворюючих елементів надалі дифундують у глибину і, взаємодіючи атомами вуглецю основи, утворюють відповідні карбідні фази.

Карбідні покриття металографічно виявляються у вигляді смужки, розміщеної паралельно до фронту дифузії. Більшість карбідних покрить мають чітку межу розділу з матрицею. Безпосередньо під карбідними покриттями формується тонка перехідна зона у вигляді темного протравленого шару, розміщеного також паралельно фронту дифузії.