УКРАЇНСЬКА СКУЛЬПТУРА ГОТИЦЬКОГО СТИЛЮ

Мистецтво готики принесли на Україну німецькі майстри з Північно-Східної Німеччини. Можливо, був і другий шлях — із Південного Заходу через Угорщину, але цим шляхом, здається, мистецькі впливи обмежилися Закарпаттям. У кожнім разі, в Західній і Північно-Західній Україні готицьке мистецтво прийнялося у формах цегельної готики Північно-Східної Німеччини, правдоподібно, десь ще в XIV ст. Готицьке мистецтво розлилося по Україні й трималося тут на протязі XV — XVI ст. У глухіших містах воно ще жило й у XVII ст., а Данило Щербахівський у своїй спеціальній розвідці довів, що в орнаментальній церковній структурі форми готики міцно трималися ще й у XVIII ст. Мистецтво готицького стилю не лишило на Україні таких величавих монументів, як у Західній Європі, але в скромних формах творчості воно пустило на Укра’їні глибоке коріння, лишило по собі глибокі сліди й пережило наступні, що по нім приходили, мистецькі стилі, відійшовши із центрів до провінційних закутків.

У часи готики українське життя в основному зосереджувалося в Північно-Західній Україні, і в XV — XVI ст. там найбільше розвивався процес мистецької творчості, бо Наддніпрянщина переживала дуже тяжкі потрясіння. Для Києва цей час був добою найбільшого лихоліття, але і в Києві в XV ст. в часах князювання князів Олельковичів все-таки спостерігається певне оживлення мистецької продукції. Власне, князь Семен Олелькович відновив «на ст’аром основаній» церкву Печерської лаври і справив новий образ, чи, краще сказати, кілька образів, виконаних скульптурним рельєфом (троє з яких збереглося до наших часів) і вмурованих у стіну лаврської дзвіниці. Образи представляють Діву Марію — «Оранту», себто в позі моління з молитовно піднесеними вгору руками. Така сама композиція Діви Марії дійшла до нас ,у мозаїці Софійського собору, але пропорції Богоматері зовсім інші, ніж у мозаїці. У структурі XV ст. згідно з вимогами готицького стилю всі пропорції тіла дуже витягнуті, руки й ноги, навпаки, дуже маленькі, а голова більша, але, головне, округла, з розвиненою черепною частиною, як округла велика куля. Це все характерні риси скульптури готицького стилю. Постаті святих Антонія та Феодосія печерських на двох так само скульптурних образах по боках Діви Марії мають ті самі стильові відзнаки.

На кінець середніх віків схоластична наука, що культивувалася тоді в Європі, осягла перед занепадом свого найбільшого розвою; під вплив розвиненої схоластики підпала також і мистецька творчість, і в цім часі в мистецтві з’являються глибоко Задумані й величаво розвинені композиції, перейняті іноді премудростями схоластичної символіки. До таких композицій належить скульптурна різьблена ікона Софії Премудрості Божої, що дійшла до наших часів у двох копіях із XV ст. Оригінал цих ікон, мабуть, був київського походження. Композиція ікони складається з семи менших, двох більших округлих медальйонів, зображення церкви, євхаристії тощо. Докладне розшифрування складної символіки цієї ікони дається не так легко. Крім різьби з каменю та дерева, в готицьку добу далі розвивалося на Україні мистецтво ливарництва чи конвісарство, себто скульптури з металу, відливачі якого творили іноді й монументальні твори. Найчастіше це були, правда, дзвони та гармати, іноді вкриті артистичним скульптурним орнаментом. У XIV і XV ст. головним центром ливарництва на Україні було місто Львів, але як майстри конвісарського куншту в більшому числі збиралися тут німці та, як видно, це мистецтво перебрали до своїх рук. Старшою пам’яткою цього мистецтва у Львові є знаменитий дзвін св. Юра, відлитий «при князі Димитриі ігуменом Евфимьємъ» 1341 року. Цей дзвін має вгорі два пасма скромного, але з артистичним смаком виложеного скульптурного орнаменту. У львівських актах із 1382 р. згадується про якогось відливача дзвонів Миколу («Nicol fusor campanorum»), а в XV ст. згадок про відливачів дзвонів та гармат значно більше: згадують їх акти з титулом здебільшого «pixidarius» або «kannengiesser». Ці майстри, крім відливання дзвонів та гармат, відливали також декораційні скульптури та виконували обов’язки майстрів біля міського годинника. В історичному музеї міста Львова переховується готицька бронзова гаківниця, відлита у Львові в кінці XIV або на початку XV ст. Найкраща пам’ятка бронзової готицької скульптури у Львові — це дракон, відлитий уже на початку XVI ст., що переховується у Промисловому музеї. Це — частина групи св. Юрія, що побиває дракона, але статую Юрія в XVII ст. було замінено іншою, бароккового складу, тоді як дракон ще вповні є твором готицької уяви й нагадує тих химер, яких так багато було розміщено на Заході по великих готицьких соборах.