Основні правила усного ділового спілкування

Як відомо, існування людського колективу, виробництва, процеси трудової діяльності, творчої праці неможливі без мови. Головною складністю в оволодінні усним мовленням є необхідність і вміння визначати на слух (навіть інтуїтивно) доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мови у кожному конкретному випадку. За висловом французького письменника Ларошфуко, справжнє красномовство у тому, щоб сказати все, що треба, але не більше. Отже, багато говорити і багато сказати – поняття не тотожні.

Усне ділове мовлення характеризується такими ознаками:

· орієнтація на певних слухачів, співрозмовників;

· точність, логічність, виразність, доречність;

· відповідність нормам орфоепії;

· активне, емоційне спілкування;

· вживання сталих словосполучень;

· нешаблонність у побудові висловлювання;

· залежність інтонації від мовленнєвої ситуації;

· відповідність міміки та жестів до обставин мовлення.

Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови (здатності відчувати належність слів до певного стилю, доречності вживання слів у певній ситуації). Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови, і ерудицією, і світоглядом людини, і культурою мислення, і технікою мовлення. Усне ділове мовлення – це розмовнолітературне мовлення, що наближається до мовлення писемного.