Вплив геному та умов зовнішнього середовища на патогенез

Організм є інтегральною (цілісною) системою складно взаємодіючих частин, яка нерозривно пов’язана із зовнішнім середовищем. Таким чином, як нормальні, так і патологічні ознаки організму є результатом взаємодії генетичних (внутрішніх) та середовищних (зовнішніх) чинників. Саме тому загальне розуміння патологічних процесів можливе тільки з урахуванням результатів взаємодії спадковості і середовища.

Ряд факторів зовнішнього середовища здатні обумовлювати захворювання при будь-якому генотипі. Однак і в цьому випадку характер ураження, інтенсивність і різноманітність симптомів та інші характеристики захворювання багато в чому визначаються генетичною конституцією організму. Крім того, навіть при жорсткій генетичній визначеності патології умови зовнішнього середовища, біологічні особливості організму, весь його генотип загалом можуть здійснювати істотну модифікуючу дію на характер, частоту і ступінь прояву патологічного гена. Така висока пластичність генотипу створює великі можливості для лікування, профілактики спадкових хвороб, розробки ефективних медико-освітніх програм, реабілітації та адаптації хворих.