Проблема 2-палатності в унітарних дер-ах

Дієздатність парламентаризму, будучи зв’язаною з конституційною організацією

влади (президентською, напівпрезидентською чи парламентською), не залежить

від неї. Більшою мірою для цього має значення власне зміст політичного режиму. В країнах з усталеними традиціями плюральної демократії обидві палати, як і парламент у цілому, слугують розширенню представництва, підвищенню якості законодавчого процесу, утриманню рівноважного балансу влад. У країнах з авторитарними тенденціями, що характеризуються в політичній системі недостатнім поділом влади, несформованим механізмом стримувань та противаг, удаваним конституціоналізмом, парламент підпорядкований політичним і управлінським інтересам правлячої групи або політичному лідеру незалежно від кількості палат у ньому.

Не існує прямої залежності між формою територіального устрою та вибором кількості палат парламенту. У жодній із унітарних країн Європейського Союзу та нових незалежних держав із числа країн СНД федеральний устрій не було зумовлено виключно наявністю та функціонуванням двопалатного парламенту. Хід федералізації, наприклад, Бельгії, що юридично завершився в 1993 році, має відмінне від процедурно-парламентського підгрунтя і пов’язаний з особливостями історичного становлення держави. В ряді випадків представництво від регіонів, самоврядних територій, автономій або меншинних груп громадян згладжує прояви нерівномірності розвитку, що мають місце практично в усіх країнах світу, надто тих, що виникли на великих територіях і зазнають різноспрямованих впливів.

Не знаходить свого підтвердження теза про пряму залежність між формою правління та вибором кількості палат парламенту. Двопалатні парламенти функціонують як у президентських (Казахстан, Таджикистан), так і напівпрезидентських (Франція, Польща), а також парламентських (Чехія, Ірландія) формах.

Двопалатні парламенти характеризуються розмаїтістю способів формування —

прямі, непрямі вибори, квотування місць для різних суспільних груп, призначення

частини депутатського корпусу (в останньому разі найчастіше за принципом нобі-

літету). Частіше до верхньої палати застосовують непрямі вибори, а до нижньої

прямі. В непрямих виборах суб’єктами пасивного виборчого права можуть бути як

всі громадяни, що мають виборче право, так і депутати місцевих органів представництва. Але в жодному з випадків не спостерігається збіг суб’єктів делегування для обох палат. Цензи і привілеї можуть суттєво вплинути на склад представництва. На добір цензів і привілеїв найбільше впливає політичний режим