прямий додаток

—виражається знахідним відмінком без прийменника: Нашу радість і сум, нашу звихрену долю материнська любов, як весна, зігріва.

— родовим відмінком без прийменника, якщо з перехідним дієсловом вживається заперечна частка НЕ: Не зрони сльози, котра не зрадить ні життя, ні гніву…
— якщо дія поширюється не на весь предмет, а лише на його частину: Оксана наливає води. Я поставив пташеняті хліба.

непрямий додаток виражається у формі знахідного відмінка з прийменником або у формах інших непрямих відмінків як з прийменниками, так і без них: Пашить медами скосистагора. У боротьбі немає одиниць.

Означення — другорядний член речення, який указує на ознаку предмета і підпорядкований іменникові, що називає предмет, відповідає на питання який? чий? (усі відмінкові форми). Означення завжди виступає залежним:У нашого хлоп ятонька блакитні оченятонька, волоссячко м ‘якесеньке, а личенько білесеньке.

узгоджене означення поєднується з означуваним словом зв’язком узгодження; здебільшого виражається прикметниками і дієприкметниками, а також числівниками, займенниками: У них у мріях стільки сонця і ще не співаних пісень, що пломінкий, жаркий вогонь цей ще не один освітить день. Була третя година.

неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв’язком керування або прилягання; виражається іменниками у формі непрямих відмінків з прийменниками чи без них (гурт дітей, виводок каченят, хлопець без вусів, сосна на кручі); інфінітивом (бажання вчити, мрія побачити); прислівником (дорога направо), дієприслівником (читання лежачи).

Обставина— другорядний член речення, що означає обставини дії, стану або ознаки.

За значенням обставини поділяються на такі основні групи:

- обставини способу дії вказують на спосіб здійснення дії чи вияву ознаки: Я іду, і в’ються спогади незримо. Світає! То ранку чистого пробивсь крізь хмари листу усміх дивний і нас, стріваючи, вітає.

- обставини міри і ступеня характеризують дію, стан чи ознаку за ступенем або мірою їх вияву: Не знайдеш таких батьків, які б своїх дітей вважали найгіршими, не зустрінеш таких, які були б до кінця задоволені тією долею, що випала їх дітям. Перед ним шелестять по пояс жита.

- обставини місця означають місце дії, процесу, стану, напрямок і шлях руху: Життя кругом, як поле, розляглося, синіє дальнім маревом дібров. У кожній хатіна долівку пшениці жменьку сіяв я.

- обставини часу вказують на час дії і його тривалість: Споконвіку тема України, отецького первокореня у нашій поезії була на чільному місці. Все те в ньому з колиски.

- обставини причини вказують на причину дії: Вицвіли в матері очі від чеканя. Пилинко боявся, щоб спросоння не наткнутися на що-небудь у хаті і не розбудити матір.

- обставини мети вказують на мету дії: Для радості, для щастя — ось для чого приходить людина в життя, ось для чого тільки й варто народжувати її на світ.

- обставини умови вказують на умову, за якої може відбуватися дія: Мелодія, опанувавши душею, загніздившись там, не хутко німіє.

- обставини з допустовим значенням виражають те, всупереч чому відбувається дія: Наперекір усьому існує ж таки спадкоємність людяного в людині.