Екзаменаційний білет № 1

1. Задачі, об'єкт і предмет макроекономіки.

2. Сукупний попит та сукупна пропозиція.

Протокол №2 от 19.10.2011 г.

Зав. Кафедрою ________ В.В.Краснова Екзаменатор _________Омельченко Г.П.

Еталонна відповідь

1. Задачі, об'єкт і предмет макроекономіки.

Об'єктом дослідження макроекономіки є національна економіка в цілому. В реальній дійсності національна економіка завжди базується на визначеному типі виробничих відносин між чисельними економічними суб'єктами. В основі будь-якого типу виробничих відносин лежить та або інша форма власності (приватна, колективна, державна). Відносини між суб'єктами, зв'язки між ними завжди впорядковано, організовано, скоординовано тим або іншим чином. На сьогоднішній день відомі два способи координації відносин, зв'язків: ринковий та централізований (державне регулювання).

Особливим чином впорядкована система зв'язків між економічними суб'єктами являє собою економічну систему. Таким чином, об'єктом макроекономіки виступає економічна система, зрозуміло, на макрорівні, на рівні всього національного господарства.

В економічній літературі існують різні підходи до класифікації економічних систем.

Найефективнішою на сьогоднішній день є змішана економічна система. Вона об'єднує в собі різні форми власності (приватну, колективну, державну) та два механізми регулювання економічної діяльності (ринковий і державний). Саме змішана економічна система і є сьогодні об'єктом дослідження макроекономіки.

Різні форми власності та два механізми регулювання в змішаній економічній системі можуть поєднуватись різнім чином. В зв'язку з цим розрізняють три основних варіанти моделі змішаної економіки:

- консервативний варіант передбачає обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення сприятливих умов для розвитку приватної власності ринкових важелів саморегулювання економіки;

- ліберальний варіант передбачає проведення важливих інституціональних та соціальних реформ, досягнення раціональної взаємодії приватного та державного секторів економіки, впровадження системи національного планування, підпорядкування приватного сектора інтересам розвитку суспільства, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки;

- соціал-реформістський варіант змішаної економіки враховує необхідність оптимального поєднання децентралізму та централізму, планування та ринку, індивідуальних та колективних форм власності з метою поступової трансформації капіталізму в більш прогресивне суспільство.

Предметом макроекономічної науки вважаються економічні відносини між суб'єктами в процесі виробництва, розподілу, перерозподілу та споживання товарів та послуг на рівні національної економіки. Предметом макроекономіки можна вважати також механізм функціонування національної економіки, економічної системи на макрорівні.

Функції макроекономіки:

- теоретична – дослідження економічних явищ, процесів, причинно-наслідкових зв'язків в економіці. Таке дослідження базується на фактах, які одержано в результаті спостереження, збору та обробки інформації. Потім визначаються економічні принципи - узагальнення стосовно реальних явищ та процесів. Оскільки виведення принципів з фактів – це економічний аналіз, остільки ця функція макроекономіки одержала назву макроекономічний аналіз;

- практична. Аналіз виявляє недоліки та проблеми економічної системи, тому макроекономіка може давати та дає рекомендації щодо її (системи) вдосконалення та розв’язання існуючих макроекономічних проблем. Ця функція одержала назву макроекономічного регулювання.

2. Сукупний попит та сукупна пропозиція.

Сукупний попит можна визначити як об’єм товарів та послуг, який макроекономічні суб'єкти можуть придбати при визначеному рівні цін.

Структура сукупного попиту:

§ попит споживачів;

§ інвестиційний попит;

§ попит на товари та послуги з боку держави;

§ попит закордонних споживачів на експортовану продукцію.

Залежність між об’ємом товарів та послуг, які купуються, сукупним попитом та рівнем цін зворотна. Цю залежність віддзеркалює крива сукупного попиту (АД).

P АD

P₂ D₂

P₁ D₁

0 Q

Q₂ Q₁

Крива сукупного попиту (АD). Р – рівень цін, Q – об’єм виробництва.

Всі можливі варіанти співвідношення рівня цін та сукупного попиту розміщуються на графіку кривої АD (точки D₁, D₂) та визначають величину сукупного попиту.

Дія цінових факторів динаміки сукупного попиту зумовлена:

- ефектом процентної ставки;

- ефектом багатства;

- ефектом імпортних закупок.

Нецінові фактори впливають на величину сукупного попиту при кожному з можливих рівнів цін. Графічно ця зміна зображується переміщенням кривої АD праворуч верх (у випадку зростання сукупного попиту) або ліворуч вниз (у випадку скорочення сукупного попиту).

Нецінові фактори сукупного попиту:

- на попит споживачів впливають:

· добробут споживачів;

· заборгованості споживачів у попередні періоди;

· динаміка податків на доходи та майно;

· очікування змінення рівня цін або дефіциту та інші;

- на інвестиційний попит з боку підприємницького попиту впливають:

· рівень ставки відсотку;

· динаміка податків та субсидій;

· наявність надлишку виробничих потужностей;

· розвиток технологій;

· очікування змінення рівня цін або прибутковості інвестицій та інші;

- змінення попиту на товари та послуги з боку держави може по різному впливати на сукупний попит;

- попит на експортовану продукцію з боку іноземців залежить здебільшого від:

· рівня цін на закордонних ринках;

· рівнів валютних курсів.

Р АD₂ АD АD₁

Вплив нецінових факторів на сукупний попит.

Сукупна пропозиція – це певна кількість товарів і послуг, пред'явлених для продажу підприємницьким і державним секторами, або рівень наявного реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін.

Сукупна пропозиція залежить від рівня цін. Вищі ціни створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і їх пропозиції для продажу. Нижчі ціни викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і обсягом національного продукту, який підприємства пропонують на ринок, є прямою, або позитивною.

АS

Крива сукупної пропозиції

При зміні ціни рух відбувається уздовж кривої сукупної пропозиції.

На сукупну пропозицію, крім цінового чинника, впливають також і нецінові чинники. Їх зміна призводить до зсування кривої сукупної пропозиції вправо або вліво.

1. Зміни продуктивності. Продуктивність вимірюється як відношення реального обсягу виробництва до загальних витрат. Тому збільшення продуктивності означає, що при наявному обсязі ресурсів або витрат можна одержати більший реальний обсяг національного виробництва. Збільшення національного виробництва, обсягу виробництва продукції веде до збільшення сукупної пропозиції. За інших рівних умов взаємодія таких чинників, як використання великої кількості механізмів і обладнання в розрахунку на одного робітника, удосконалення виробничої технології, підвищення кваліфікації робочої сили, удосконалення форм підприємств, призводить до зростання продуктивності і збільшення сукупної пропозиції.

2. Зміни цін на ресурси. За інших рівних умов підвищення цін на ресурси призводить до збільшення витрат на одиницю продукції і скорочення сукупної пропозиції. При зменшенні цін на ресурси знижуються витрати, збільшується сукупна пропозиція. На ціни ресурсів впливають наявність внутрішніх ресурсів, ціни на імпортні ресурси і кон'юнктура ринку.

Р АS2 АS АS1

Вплив нецінових чинників на обсяг сукупної пропозиції

3. Зміни правових норм. Цей чинник може змінити витрати на одиницю продукції і впливати на сукупну пропозицію. Існують дві категорії таких змін: зміна податків та субсидій і державне регулювання. Збільшення податків з підприємств може збільшити витрати на одиницю продукції і скоротити сукупну пропозицію. Субсидії бізнесу, у формі прямих платежів фірмі або зниження податкових ставок, зменшують витрати виробництва і збільшують сукупну пропозицію. Державне регулювання, як правило, збільшує витрати виробництва на одиницю продукції і зменшує сукупну пропозицію.

Форма кривої пропозиції по-різному розглядається класиками і кейнсіанцями. Так, зміни розміру сукупної пропозиції під впливом того самого чинника можуть бути неоднаковими, що обумовлено тим, який період (короткостроковий або довгостроковий) береться до уваги. Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді і виходить із таких умов:

1. Обсяг виробництва обумовлений тільки кількістю чинників виробництва і наявної технології і не обумовлений рівнем цін.

2. Зміни використовуваних чинників виробництва і технології здійснюються повільно.

3. Економіка функціонує при повній зайнятості чинників виробництва, і, отже, обсяг виробництва дорівнює потенційному.

4. Ціни і номінальна заробітна плата гнучкі, їхні зміни підтримують рівновагу на ринках.

У таких умовах крива пропозиції буде вертикальна.

Кейнсіанська модель трактує економіку в короткостроковому періоді. Короткострокова крива пропозиції виходить із таких умов:

1. Неповна зайнятість в економіці.

2. Ціни на товари і номінальна заробітна плата жорсткі.

У цих умовах крива сукупної пропозиції горизонтальна.

В результаті поєднання цих двох підходів крива сукупної пропозиції буде мати наступний вигляд.

Р АS

Крива сукупної пропозиції с точки зору кейнсіанської і класичної теорії