Написання і вимова найменувань лікарських засобів

 

Латинська граматична форма традиційно була завжди офіціальною формою найменувань лікарських речовин в національних фармакрпеях в науковій та довідниковій літературі європейськи[ мов. Це завжди, як правило, форма іменників середнього роду ІІ відміни із закінченням -um (при перекладі на укр.мову це закічення редукується), або-дуже рідко-жіночого роду І відміни:

Atropinum - Атропін, Codeinum - Кодеін, No-spa - Но-шпа.

 

В зв”язку з цим, що більшість європейських народів використовує латинський алфавіт, зміни при переході на національні мови полягають в зміні латинського закінчення –um на невимовне -е або нульове закінчення. Так, в сучасних реєстрах та довідниках більшість назв лікувальних препаратів дається без вказівки їх офіціальної латинської форми: Procaine - Прокаин, Neomycin - Неоміцин та ін.

 

Відмова від латинської форми найменувань лікарських засобів в світовій науковій та довідниковій літературі призвели до того, в українській науковій, довідниковій літературі латинське граматичне оформлення стало не обов”язковим. Більшість торгових назв препаратів не мають граматичного оформлення та характерізуються різноманітністю кінцевих елементів: Quipro - Квіпро, Upsampi - Упсампі, Iso Mac - Ізо Мак, Sugafree - Шугафрі, Cetebe - Цетебе, Cee-NU - Сіі-NU, Sprit-Lime - Спріт-Лайм та ін. В той же час фірми іноді привласнюють своїм препаратам і назви з традиційним латинським закінченням –um, що придає їм наукоподібність: Elenium, Imodium, Lopedium, Procorum, Relanium, Valium та ін.

 

Що стосується графічної форми найменувань лікарських препаратів , це те, що в ХХ сторіччі активізувалась тенденція до спрощення, і це стосується насамперед словотворчих засобів грецького походження

 

В 1962 році рекомендовано для полегшення вимови змінювати ph-на f, th-на t, ае та ое -на е, у-на і, а дифтонги ае та ое зовсім не використовувати: Cyclopenthiazide, але Penciclovir; Ethisterone, але Etofibrate; Thioacetazone, але Tiapride.