Географічна інформація у періодичних виданнях

На сучасному етапі розвитку суспільства людство переживає нову стадію географічної науки. Слід акцентувати, що в другій половині ХХ століття відбувається інформаційний “вибух”.

У світі видається велика кількість літератури, періодичних видань. Одним із таких видань є реферативний журнал. Він дозволяє зорієнтуватися спеціалістам різноманітних областей знань. Постійно виходив і реферативний журнал “Географія”, який складається із окремих видань: теоретичні і загальні питання географії; антропогенний період і геоморфологія суші і дна морського; біогеографія, географія ґрунтів; географія Америки, Австралії, Океанії і Антарктиди; географія зарубіжної Європи; картографія; метеорологія і кліматологія; океанологія, гідрологія суші; гляціологія; медична географія (окремі видання).

З інших періодичних видань можна назвати журнали: “Известия всесоюзного географического общества”, що виходить з 1865 року (на той час носив назву “Вести Российского географического общества”, “Геоморфологія”, “География и природные ресурсы», «Весник Московского университета». «Летопись Севера»,”Землеведение». Крім цього видається шістнадцятитомна серія “Современные проблемы географии”, а також “География Мирового океана”.

Питання методики викладання географії висвітлюються в журналі “Географія у школі”, а питання охорони природи в журналі “ Человек и природа”.

Роль ГІ дуже велика, як на сучасному етапі розвитку географічної науки, так і в майбутньому. Вона сприяє розширенню кругозору людства, допомагає йому розібратися в регіональних та глобальних проблемах.

Якщо оцінювати ГІ в минулому, сучасному і майбутньому, то слід вказати, що найбільші відкриття пов’язані із освоєнням поверхні земної кулі, окремих країн, регіонів. Спочатку це було освоєння інтенсивне, яке потребує нових наукових теорій, методів, далекого погляду вперед.

На сучасному етапі фундаментальні географічні дослідження застосовують при розробці наукових основ раціонального використання природного середовища і його ресурсів у сільському господарстві, виробництві, промисловості, транспорті, будівництві, при територіальному проектуванні розміщення виробництва, розв’язанні еколого-географічних завдань, проведені заходів, прогнозуванні змін природного середовища і його компонентів.

Географічні дослідження координує Географічний відділ Географічного науково-дослідного Інституту, а також низка інститутів, академічних і галузевих науково-дослідних установ, відповідні кафедри у містах Києві, Харкові, Львові, Одесі, Чернівцях, де розміщуються університети та педагогічні університети і інститути. Визначна роль належить Географічному Товариству України. Географічні дослідження і узагальнення прикладних напрямків географії висвітлюються у численних монографіях, посібниках, картографічних працях, систематично видаються наукові збірники “Географія”, “Метеорология и гидрология”, тощо.

Найновіша ГІ нагромаджується, систематизується і видається в матеріалах з’їздів географічних товариств.

Географічні товариства. Ініціаторами географічного товариства у свій час були видатні вчені, громадські діячі і мореплавці: К.М. Берг, Ф.П. Врангель, В.Я. Струве, П.Ф. Анжу, Ф.І. Літке та інші.

З перших років існування Географічне товариство створило велику експедиційну роботу, а також здійснило видавничу, освітню діяльність з метою розповсюдження як в Росії, так і за її межами найповніших і найдостовірніших географічних відомостей. Першу експедицію було організовано на Урал (1847р.), потім – на Далекий Схід, в Середню і Центральну Азію, Нову Гвінею та інші країни. Ці дослідження пов’язані з іменами М.М.Пржевальського, А.П.Семенова Тянь-Шанського, Л.С.Берга, М.М. Міклухо-Маклая. Географічне товариство відіграло велику роль у дослідженні території Європи, Азії, вивченні Світового океану і у розвитку мореплавства, у відкритті нових земель.

На початку 90-х років минулого століття Географічне товариство налічувало 11 відділів. Першим було відкрито в 1851 р. Кавказький (Тбілісі) і Східно-Сибірський (Іркутськ) відділи. У 1867 р. Оренбурзький, у 1877 р. – Західно-Сибірський (Омськ), в 1872 році – Південно-Західний (Київ), який у 1876 р. припинив свою діяльність. І лише у 1947 р. було створено Географічне товариство України (у Києві), яке було складовою частиною Географічного товариства бувшого СРСР.

Географічне товариство України – це наукова громадська організація при Національній Академії Наук України. Головне завдання товариства – це всебічне сприяння розвиткові географічних наук, проведення географічних досліджень природного середовища і природних ресурсів, вивчення господарського комплексу і населення України та охорона навколишнього середовища – важливий напрямок сприяння координації науково-дослідних робіт у галузі географії та підготовці географічних кадрів, у відношенні і поліпшенні географічної освіти в середніх і вищих закладах, а також пропаганда географічних знань.

Географічне товариство об’єднує більше 8 тисяч членів, які входять до тридцяти трьох відділів, створених у Києві та областях України.

Слід відмітити, що в товаристві існують секції: фізичної географії; економічної географії; картографії; палеографії; геоморфології; метеорології; кліматології; гідрології; медичної географії; шкільної географії; космічного землезнавства; краєзнавства; туризму. На засіданнях секцій обговорюються наукові доповіді, повідомлення про наслідки експедиційних робіт, методи географічних досліджень, проблеми географічної освіти.

У 1992 році рішенням конференції товариства, яка відбулася в м. Рівне, перейменовано на Українське географічне товариство. Воно відіграє важливу роль в об’єднанні зусиль географів України, спрямованих на розвиток теоретичних і прикладних напрямків усього комплексу географічних наук для розв’язання господарських завдань, що пов’язані з охороною навколишнього середовища. Наукова діяльність товариства координується та організується секціями. Дослідження виконуються як централізовано, так і відділами товариства. Через 5 років скликаються з’їзди географічного товариства. Особливе місце в справі розгортання географічних досліджень відіграли наукові конференції в Каневі (1979 і 1984 рр.). Українські географи приймали участь і в роботі Міжнародного географічного конгресу, який відбувся в Ріо-де-Женейро у 1956 р. Вперше приймали участь українські географи: П. Заморій, П. Цись. Українське Географічне товариство має тісні зв’язки з усіма географічними товариствами країн-колишніх республік бувшого СРСР та інших країн. На базі центральної організації Українського географічного товариства нещодавно створено Київський відділ, який посідає тепер одне з провідних місць у справі організації географічних досліджень і популяризації географічних знань.

Найбільший за числом членів (понад 1000) традиційно є Кам’янець-Подільський відділ географічного товариства. Тут виконуються роботи з проблем використання ресурсів Поділля і Придніпров’я. З цією метою відбулося кілька представницьких конференцій. Відділ став одним із перших по розгортанню робіт з проблем заповідування. Велика увага приділяється роботі з вчителями, краєзнавству.

Луганський відділ Українського географічного товариства об’єднує понад 500 членів товариства, які працюють в секціях фізичної географії, економічної географії, шкільної географії, краєзнавства, туризму, медичної географії. Основні напрямки наукової роботи відділу полягають у комплексному вивченні територіально-господарських систем Луганської області, вдосконаленості форм і методів екологічної і економічної освіти школярів. У 1985 році відділ разом з Донецьким видав капітальну працю “Розвиток продуктивних сил Донбасу”.

Одним з найбільших і найактивніших є Львівський відділ географічного товариства, який був заснований у 1947 році. З самого початку тут працювали секції фізичної географії, економічної географії. Геоморфології, шкільної географії. Згодом виникли секції медичної географії, географії населення, а також комісії фенології, спелеології. При відділенні в кінці 50-х років була організована потужна ґрунтова експедиція, яка виконала обстеження і картографування ґрунтів понад тисячі господарств України. У відділі розгорнулись стаціонарні мікрокліматичні, палеогеографічні дослідження. Відділ став базою організації з’їзду Українського географічного товариства (1970), кількох міжнародних конференцій. Дослідження науковців публікуються у “Доповідях і повідомленнях…”, “Географічному збірнику” та ін.

Організація Донецького відділу географічного товариства припадає на 1961 рік. Тепер відділ нараховує біля 80 членів, які працюють в секціях кліматології і гідрології, фізичної географії та охорони природи, економічної географії, краєзнавства. Донецькі географи ведуть дослідження за такими головними напрямками: вдосконалення методики довгострокового прогнозування погоди і небезпечних атмосферних явищ, поліпшення гідрометеорологічного обслуговування господарства, еколого-географічні дослідження Донбасу з метою охорони природи, вдосконалення викладання економічної географії, сприяння розвиткові історичного, літературного, туристичного краєзнавства. У відділі систематично проводяться науково-практичні конференції з питань поліпшення гідрометеорологічного обслуговування авіатранспорту і сільського господарства. Відділ видає наукові праці з різних питань Донбасу, був головним при створенні атласу Донецької області (1982).

Одним із найбільших є Харківський відділ Українського географічного товариства. На базі цього відділу організовувались міжнародні, регіональні конференції, симпозіуми, семінари. Відділ відомий своїм дослідженням в галузі меліоративної географії, охорони природи і раціонального природокористування, дослідження сучасних геоморфологічних процесів. Відділ нині є одним із провідних в галузі вдосконалення методики викладання географії. Тут систематично готуються розробки для вчителів, працюють клуби, лекторії, громадський університет “Природа”.

Вінницький відділ географічного товариства виник у 1961 році. Охоплює понад 400 членів товариства. Працюють секції фізичної географії, економічної географії, раціонального використання природних ресурсів та охорони природи, шкільної географії. Вінницькі географи вивчають ландшафти правобережної України, суспільно-територіальний комплекс Вінницької області, проблеми молодих річок, захист ґрунтів від ерозії. Силами відділу складено атлас Вінницької області.

Активна робота в галузі меліоративної географії, проблем водного господарства, заповідування території ведеться в Рівненському відділі. Тут проводяться конференції з питань географічного краєзнавства, шкільної географії. Силами відділу підготовлено атлас Рівненської області.

Дніпропетровський відділ Географічного товариства засновано у 1960 році. Понад 100 членів працюють у секціях метеорології, охорони навколишнього середовища, геоморфології, економічної географії, рекультивації земель, меліоративної географії, гідрохімії, туризму, краєзнавства, шкільної географії. Наукові дослідження включають розробку методики активного впливу на гідрометеорологічні процеси у Дніпропетровській області, порушення земель гірничо-добувною промисловістю, виявлення, вивчення та охорона пам’яток природи. Відділ систематично проводить наукові конференції з проблем раціонального природокористування.

Кримський відділ товариства добре відомий географічними дослідженнями рекреаційних проблем, туристичного господарства, шельфової зони. Тут часто проводять наукові конференції і наради з наукових і прикладних питань географії, шкільної географії.

Добре відома діяльність і Чернівецького відділу, який теж є базою проведення численних конференцій з теоретичних і прикладних проблем географії. Тут досліджуються питання з використання й охорони природних ресурсів Карпат і Поділля, опрацьовується методика економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу території.

Провідне місце в Україні займають Одеський, Волинський, Бердянський Полтавський, Сумський, Черкаський, Миколаївський та інші відділи.

Дослідження географічного характеру стосовно України в діаспорі об’єднує Наукове товариство імені Т.Шевченка. З другої половини 60-х років відділи Наукового товариства ім. Шевченка перетворилися на крайові наукові товариства: Австралійське, Європейське, Канадське.

Географічні праці друкуються у Записках, Довідниках, Доповідях, Хроніці наукових товариств ім. Шевченка.