Збирання проб.

([2], c.9-10)

Метод, який використовується для одержання проб грунту, буде залежати від природи дослідження. Багато хімічних та фізичних випробувань є не робляться недійсними, якщо структура грунту порушується при пробовідборі, але якщо існує потреба оцінити об'єм (розмір) або дослідити морфологічні чи структурні харак­теристики, тоді повинні бути одержані блок грунту або серцеви­на (ядро, осердя - керн). Проби підстилки можуть бути взяті з допомогою совка (лопатки) бажано з квадрату, щоб оцінити вагу (масу) на одиницю площі. Коли досліджують поверхневі горизонти грунту, тоді проби можуть бути безпосередньо зібрані, застосо­вуючи лопатку з нержавіючої сталі, але для глибшого профільно­го матеріалу буде необхідним викопати спочатку ямку (заглиб­лення). Досліджуваний глибинний профіль повинен бути очищеним з метою вилучення грунту, який попадав при пробовідборі з вер­ніх горизонтів, і записуються межі глибини відбору проби. Вузький циліндричний совок, бажано градуйований (з поділками), може бути використаним для вилучення горизонтальної проби. Пробовідбір буде легшим, якщо одержуються послідовні горизонт­ні проби, оскільки профіль заглиблення може бути дослідженим поступово (покроково).

Для взяття непорушених грунтових проб потрібними є керни грунту. Найпростіший з них складається з металічного циліндру діаметром в діапазоні 5-10 см, довжина якого визначається глибиною пробо­відбору. Потрібно, щоб обрізаний кінець був різким. Введення циліндру в землю буде результувати в зтискуванні, але це може бути зведено до мінімуму з допомогою зростання ширини та змен­шенням товщини металу. Однак, широкі керни не будуть збері- гати пробу на екстракції та тонкі стінки циліндра легко руйнуються, отже є необхідним компроміс.

Досить часто керн постачається (одержується) з горизонтального "рядового" (звичайного) стержня, щоб дати додатковий засіб для досягнення мети протягом введення кернового пробовідбірника в грунт. Іншим способом (інакше) можливо буде необхідно ввести керновий пробовідбірник в грунт з допомогою великого

дерев'яного молотка. Це можливо буде ефективним, але можливо тоді буде важко вилучити керновий пробовідбірник без його викопування. Великі потужні кернові пробовідбірники іноді використовуються науковцями, які займаються дослідженням грунту.

Навіть, коли керновий пробовідбірник успішно вилучений з грунту може бути важко вилучити грунтовий керн непошкодженим з кернового пробовідбірника. Це є полегшується з допомогою застосування кернового пробовідбірника з змінною обрізаючою насадкою, внутрішній діаметр якої є дещо меншим, ніж діаметр головної частини кернового пробовідбірника. Грунтовий керн може бути вилучений з цього пристрою зовсім легко. Дешевий витратний варіант може бути зробленим з вилучувальної м'якої стальної трубки, яка може бути безпосередньо згорнута внут­рішньо на токарному верстаті і тоді загострена. Інша проста конструкція, яка дозволить керновому пробовідбірнику вилуча­тися неушкодженим, може бути зроблена згортанням тонкого листка металу (приблизно 22 калібру) і з'єднанням (прикріп­ленням) частковим перекриванням щоб утворити (забезпечити) циліндр. Після відбору зразка (проби) з'єднувальний механізм (пристрій) звільняється, що дозволяє металу пружинити, даючи доступ до керну прби. Ця модель особливо є застосовною для торф'яних та глинистих грунтів відносно вільних від каміння. Деякі кернові проби мають поздовжню щілину на бічній по­верхні. Вони дають деякий риск міжгоризонтному забрудненню, але є цілком застосовними для дослідницької роботи.

Якщо прийнятливими є велике порушення грунту протягом пробо­відбору, тоді найпростішою конструкцією є скручений бур, який може крутитися в землі, дозволяючи грунту проштовхува­тися по спірального скручення. Інші моделі включають скру­чення або скісну обрізаючу насадку, які засовують пробу в камеру для збирання, що розташовується безпосередньо ззаду. Вісь з горизонтальним стержнем дає змогу буру закручуватися в грунт.

Забруднення від пробовідбірного обладнання не повинно розглядатися (? бути не розглянутими ?) особливо якщо м'які матеріали (пробовідбірника) є ймовірними щоб бути подряпаними в кам'янистих грунтах. Нержавіюча сталь є найбільш поширеним матеріалом для пробовідбірних пристроїв. Простий шлях змен­шення забруднення є покриття пробовідбірника поліуретатовим лаком, але це потребує частого поновлення.

Кернові пробовідбірники та бури є ефективними для багатьох типів грунтів особливо коли грунт є біля польової волого ємкості, але менш застосовні для заболоченого або сухого пісчаного матеріалу. Пробовідбір торф'яних грунтів можливо потребує обережності, щоб мінімізувати окислення і в деяких випадках можливо буде доці- льно одержати великий блок, з якого можна відібрати пробу в ла­бораторії. Спеціальні кернові пробовідбірники названі "торф'яні свердла" в дійсності є довгими циліндрами до 1 метра або більше в довжину.

Кам'янисті грунти представляють ще й іншу проблему і в екс­тремальних випадках можливо буде непрактичним використовувати кернові пробовідбірники у всіх ситуаціях кам'янистих грунтів. Як­що присутньо багато каменів, тоді буде необхідним зібрати велику кількість грунту, щоб бути впевненим, що проба є репрезентативною (представницькою). Згідно з приблизним правилом, об'єм проби по­винен бути приблызно в 100 раз більшим найбільшого розміру при­сутнього каменю. Вміст каменів може бути оцінено лічбою або зва­жуванням каменів, утриманих з допомогою придатного решета. Дальша інформація про пробовідбір грунтів може бути одержаною з роботи Hughes (1979) та з книжки Agricultural Development and Advisory Service (Розвиток сільського господарства та Консультативна Служ­ба) (1986).