Лекція № 4. Види ж/р (за класифікацією О.Тертичного).

Ж/р поділяються на:

1. Розслідування політичних злочинів;

2. Розслідування економічних злочинів;

3. Розслідування корупції;

4. Розслідування злочинів в сфері екології;

5. розслідування історичних таємниць;

6. розслідування соціально-побутових злочинів.

 

1) Розслідування політичних злочинів торкаються передусім явищ, дій, які являють собою порушення закону, злочинів, пов’язаних з боротьбою за владу (наприклад, фальсифікація виборів, укладання договорів, що шкодять національним інтересам держави тощо). В історії журналістики є немало при-кладів того, як завдяки журналістам суспільство дізнавалося про нечесні шляхи боротьби за владу, в т.ч. в новітній українській історії. Світовий при-клад – Уолтергейська справа. Відкрилося, що з 1970 р. Ніксон прослуховував таємні записи всіх телефонних та ін. розмов у кабінетах Білого дому, а також опозиції. Був створений список із 20 найбільш активних політичних про-тивників президента, який відкривався іменем сенатора Едварда Кеннеді, об-говорювалися варіанти вбивств і заходи зі зриву мітингів прихильників демо-кратичної партії. Комісія встановила провину президента. Крім того, вия-вилося, що він не сплачував податки, використовував державні кошти на по-будову дорогих особняків. Ніксон змушений був добровільно подати у від-ставку. В історії США це найбільш сенсаційна політична подія.

Часто журналіст розслідує злочини, безпосередньо не пов’язані з полі-тикою, але такі, які мають політичне підґрунтя. Це може бути, наприклад, контрабандний продаж зброї за кордон, кошти від продажу якої ідуть на під-тримку певних політичних сил (чому Україна приховувала продаж «коль-чуг» Іраку напередодні президентських виборів? Чи справді продавала? Якщо так, куди пішли кошти?). Вивчення навіть випадкового затримання на кордоні партії боєприпасів може вивести журналіста на справу, яка має певне політичне значення. Проте слід пам’ятати, що торгівля зброєю на міжна-родному рівні – це завжди частина державної політики. Тому варто з’ясувати, як той чи ін. факт продажі зв’язаний з вирішенням політичних завдань в ін-тересах певних сил. Треба бути компетентним у сфері політичної діяльності: стежити за розташуванням політичних сил, знати їх найважливіші завдання в конкретний час, методи і досвід вирішення політичних проблем, мати уяв-лення про їх лідерів, їх нахили, досвід. Все це база для політичних розсліду-вань.

 

2) Розслідування економічних злочинів належать до найскладніших. В їх основі лежать виключно складні схеми присвоєння певними особами держав-них коштів чи коштів конкурентів. Як правило, такі дії наперед чітко спла-новані в юридичному плані і використовують недоліки в законодавстві, які дозволяють обійти закон. Журналісту слід мати хорошу економічну підго-товку і опиратися на допомогу юристів та економістів – професіоналів висо-кого рівня. Це допоможе уникнути можливих судових переслідувань з боку «героїв» майбутньої публікації.

Економічні злочини пов’язані з поняттями росту ефективності економ-міки, рентабельності підприємств. Всі дії осіб, які призводять до зниження цього росту, можна вважати економічними злочинами. Це може бути шкода для конкретної економіки, певної галузі, рядового підприємства. При цьому шкода для певної галузі може негативно позначатися на всій економіці. Най-більш небезпечні злочини, які приносять шкоду економіці держави в цілому. Це зазвичай відбувається в часи прийняття неправильних політичних рішень на рівні законів, урядових рішень, президентських указів, які змінюють осно-ви економічної діяльності в суспільстві. Журналісти до таких розслідувань звертаються рідко, найчастіше пишуть про окремі галузі і підприємства. Це можуть бути справи спланованого доведення конкурентів до банкрутства («Юкос») з наміром, наприклад, заволодіти їх бізнесом. Нині – доведення до банкрутства ЖЕКів задля їх приватизації зацікавленими особами чи інших підприємств. Наприклад, викуповують районний молокозавод, що не працює, власник не вкладає грошей в його модернізацію, а розпродує майно. Так у Львові викупили майно військових частин і продавали автівки на вагу мета-лу. Або: оголошення про нерентабельну діяльність західноукраїнських облас-них відділень «Нафтогазу» задля їх приватизації компанією «Росукренерго». На думку тодішнього прем’єра В.Януковича, це єдине (після заборони прива-тизації газотранспортної системи), чим Україна може поступитися задля вигідних (для кого?) розробок газових родовищ у Росії. Приклад економічно-го злочину, на думку аналітиків, поширене в Україні рейдерство, що являє собою незаконне заволодіння чужим бізнесом. Як рейдерство деякі фінансові аналітики оцінюють зміну керівництва «Ощадбанку» (незаконне звільнення Олександра Морозова у 2006 р.). Банк отримав величезні прибутки за останні рр., програма його розвитку таким чином підтвердилася, проте реакція уряду виявилася протилежною. У цій справі дехто з аналітиків вбачає і політичне підґрунтя – інтерес братів Клюєвих до «Ощадбанку», вони ж представляють ПР. У цій же справі вбачається і намагання втілити ручне керування еконо-мікою, притаманне Азарову.

Журналіст має використати службову документацію, архівні справи, пу-блікації стосовно теми за певний час. Він має простежити можливі способи «відмивання» коштів і знати про них. Йому треба пояснити читачеві проб-лему популярно, для того, щоб він міг зорієнтуватися в суті справи.

 

3) Розслідування корупції особливо актуальні для нинішньої української ситуації, де все суспільство переконане в її існуванні. Найскандальніших приклад такого розслідування на пострадянському просторі – стаття Марка Дейча «Опасные связи. Генеральный прокурор вне закона» про зв’язки ко-лишнього Генпрокурора Росії з кримінальним світом. Чиї інтереси в Україні захищав Піскун, а нині – Медведько, коли в державі закривали найрезо-нансніші справи? Фабрикували справи проти Ю.Луценка та «Народної само-оборони», ін. громадських організацій. Найскандальніший приклад, що за-слуговує уваги журналістів-розслідувачів, затримання з хабарем львівського судді Зварича.

До корупційних злочинів належать зловживання службовим станови-щем, перевищення службових повноважень, отримання хабаря, службові під-робки документів. Все це пов’язано з діяльністю чиновників різних рівнів. Журналістські розслідування такого плану можна поділити на розслідування корупції у найвищих ешелонах влади, у регіональних і місцевих владних ор-ганах, у низових сферах. Чим вищий рівень корупціонера, тим важче здій-снювати розслідування, тим більше треба знати журналісту, мати відповідні зв’язки, інформаторів, допомогу і свідчення яких можна використати в роз-слідуванні. Таке розслідування вимагає роботи журналіста «по гарячих слі-дах». Він мусить не просто виявити злочин, а доступно і талановито пояс-нити, чому так стається, які соціальні механізми не спрацьовують, що його породжує.

Знаючи про те, що в суспільстві процвітає корупція, не можна братися за справу. Слід мати конкретний інформаційний привід, що хтось помічений в корупції. Часто адреси підказують телефонні дзвінки чи листи в редакцію. Це може бути й анонімне анкетування, яке публікує видання, цікавлячись дум-кою людей. Можна отримати відповіді цілком конкретного характеру.

Отримавши дані, журналіст має окреслити сферу діяльність і коло осіб, чиї дії підпадають під звинувачення у корупції. Основні завдання:

- виявити конкретних учасників злочину;

- описати сам механізм;

- визначити мотиви злочину;

- встановити його соціальні причини;

- спрогнозувати можливі наслідки розвитку кримінальної ситуації.

Журналіст може реалізувати всі ці завдання, а може зупинитися лише на деяких чи навіть на одному. На найвищому рівні він може розслідувати меха-нізм переведення величезних сум народних коштів на особисті рахунки ко-рупціонерів за кордоном. Саме такі розслідування приносять найвідчутніші удари по корупції, оскільки демонструють як їх послідовникам, так і суспі-льству можливість успішно протистояти корумпуванню суспільних відносин.

А.Болабольченко «Піраміда корупції» («Вітчизна», 1990).

4) Розслідування злочинів у сфері екології особливо актуалізувалося сто-годні. До екологічних злочинів належать дії, які порушують оточуюче сере-довище, що спричиняє неможливість нормального людського існування. Це виклик існуванню всього людства, оскільки стан екології як в окремій країні, так і загалом на планеті погіршується. Шкоду приносять не лише окремі осо-би чи організації – навіть уряди різних країн в погоні за ефективними господ-дарськими нововведеннями, потужними технологіями часто жертвують еко-логічною стабільністю, втручаються в життя світової екосистеми.

Екологічні злочини часто маскують під прогресивні проекти, вигідні капіталовкладення тощо. Журналісту-розслідувачу часто треба володіти най-сучаснішими методами аналізу, щоб викрити ці явища, в тому числі мето-дами природничих наук. Він постійно змушений піднімати свій професійний рівень у цьому плані. Розслідуванню таких справ нерідко заважає й те, що не вистачає точної інформації, яку вкрай складно отримати, особливо від ко-мерційних фірм. Проте журналісти все ж розкривають такі приховані справи.

В Україні часів СРСР величезні масштаби індустріалізації, гігантоманії, породжені прагненням забезпечити планове функціонування єдиного народ-ного господарства на величезних за розміром територіях, призвели до ство-рення безмежної кількості об’єктів, обслуговування яких вимагало колоса-льних затрат. Поки існував Союз, вони були можливі, на них ішли значні ко-шти. Хоча й тоді траплялися техногенні катастрофи, які, щоправда, замов-чувалися. Приклад – трагедія на Куренівці (Київ). Сюди ж можна віднести і катастрофу на ЧАЕС. Сьогодні обладнання більшості таких підприємств зно-шене, немає можливості його замінити, уникнути аварій важко. Саме тому висвітлення екологічних проблем, виявлення їх причин дуже важливе.

Розробка екологічних тем часто пов’язана з використання великої кіль-кості спеціальних термінів, показників. Журналіст повинен постійно стежити за публікаціями на цю тему, удосконалювати свої знання з екології. Часто саме технічні нюанси лежать в основі проблеми. Іноді суперечка виникає че-рез різницю в термінології. Наприклад: радіоактивні відходи чи відпрацьо-ване ракетне паливо? Який термін більше скаже для читача про проблему? При чому, терміни слід пояснити так, щоб їх зрозумів рядовий читач. Напри-клад: біоценоз, гепатикольоз, фенол, хронічна інтоксикація… Їх суть журна-ліст зобов’язаний передати доступними словами. Найпоширеніші прийоми – вживання визначень зі словників або застосування розгорнутих публіцистич-них визначень авторського характеру.

Практично жодне таке ж/р не обходиться без цифр, які вважаються без-сумнівним підтвердженням достовірності описаного. Але не кожний читач одразу усвідомить їх значення, співставить їх. Журналіст має потурбуватися про «звучання» цифр. Використовують такі прийоми, як порівняння склад-них явищ з простими, а нових – зі звичними. Вживають математичну мето-дику підрахунку, вирахування відсотків чи середніх величин, округлення чи-сел, співставлення. Вживають традиційну риторику, звертаючись до читача і акцентуючи цифрові значення в авторському коментарі. Найкраще цифри подавати в порівнянні, при чому порівнювати зі знайомими мірками.

 

5) Розслідування історичних таємниць полягає у вивченні незрозумілих подій у минулому. Початки української незалежності відзначалися хвилею різних викриттів, розслідувань історичного плану: репресії сталінізму, голодомор, трагедія ОУН-УПА... Значення таких розслідувань насамперед пізнавальні. Воно допомагає поглянути на спірну історичну проблему з т. з. сучасності, запропонувати свою версію, відкрити подробиці, які стали відомими лише через багато років. Якщо в сучасності є аналогічні ситуації, ж/р може допомогти їх пояснити.

 

Якщо журналіст розслідує давно минулі справи, то це значно обмежує коло методів і джерел інформації. Найбільше можуть допомогти свідки, яких зазвичай небагато, а також документальні джерела державних та родинних архівів. В пригоді стає і спеціальна історична література та історичні фахові видання. Часто доводиться пояснювати вчинки історичних осіб, тому слід з’ясувати конкретні мотиви, які могли б стати спонуками вчинків історичної особи в різних ситуаціях. Важливо враховувати і групові інтереси, придворні інтриги… Однак через брак знань журналіст змушений покладатися на гіпо-тези, версії, норми здорової логіки. Слід враховувати і фактор випадковості. Можна інтуїтивно увійти у роль діючої особи, психологічно реконструювати чужу свідомість. Тому ж/р на історичну тему являє собою лише більш чи менш обґрунтовану версію.

А.Болабольченко «СВУ: суд над переконаннями» («Вітчизна», 1989, № 11).

 

6) Розслідування соціально-побутових злочинів не менш важливі. Сюди належать злочини, здійснені на ґрунті взаємин між людьми в спільному по-всякденному житті. Журналіст намагається виявити їй механізми, причини, значимість для суспільства, наслідки. Джерел інформації тут більше, вони доступніші, можна використовувати різноманітні методи розслідування. За поняттям соціального побуту може стояти велика кількість важливих і склад-них, а іноді й небезпечних для всього суспільства явищ, подій, злочинів. Са-ме на рівні соціально-побутових відносин перевіряються вірність тих змін, які проводяться в суспільстві, їх позитивне чи негативне значення для людей. Приклад: сільський вчитель за відро викопаної картоплі вбиває безробітного злодія – батька 5 дітей, його засуджують. Мораль: проблеми – в соціальному забезпеченні суспільства, у зневазі до становища вчительства, лікарів. Висно-вки більш глибокі, ніж звичайний побутовий конфлікт на матеріальному ґру-нті.

Автор подібного ж/р має вийти на глибинні соціально-психологічні при-чини події. Саме вони стають об’єктом ж/р. Що стає причиною перерод-ження людей, доведення їх до стану, коли вони не контролюють свої вчинки? Відповідь – соціальна катастрофа, невміння держави захистити від бідності власну інтелігенцію, для якої створені неможливі умови виживання. Пове-дінка влади в даному випадку і є соціальним злочином. Він створений не тими, хто потрапляє в ув’язнення, а тими, хто оперує мільйонами, живе в розкошах, з презирством дивлячись на тих, хто заробляє на хліб чесною пра-цею. Ж/р на соціально-побутову тематику вимагають від журналіста добрих знань соціального психолога. Ще один приклад – вбивство батьком двох ді-тей і його самогубство через матеріальну скруту (відсутність житла, роботи, коштів на проживання) на поч. 2000-го у Чернівцях (новітня «Новина» В.Сте-фаника). Ця подія шокувала суспільство, витоки її – глибокі соціальні катак-лізми в суспільстві і неможливість пристосуватися до них, що врешті викли-кало зневіру в цінності життя. Можна написати і ж/р про зріст суїцидів у зв’язку з економічною кризою, відштовхнувшись від окремого факту і уза-гальнивши проблему.