Билет 1

Хронічне фізичне перенапруження – це стан, що виникає при повторній дії навантажень, що перевищують функціональні можливості організму. Повторна невідповідність навантаження початковому функціональному рівню і характеризується порушенням регулюючої функції ЦНС, що виявляється в неадекватності відновлювальних процесів.

Особливості стану імунної системи організму в процесі спортивного і оздоровчого тренування.

У спортсмена ИС выполняет защитную роль (иммунитет реакция на стресс, а тренировка, нагрузка – это стресс). При большом тренирововчном напряжении ИС снижается. При оздоровительных занятиях – повышается. Признаки понижениия иммунитета: резкий подъем т-ры, появление гнойных заболеваний на теле, простуда, быстрая утомляемость.

Виды иммунитета:

Клеточный – Т-лимфоциты (связан с клетками, реагирующими на чужеродные антигены, происходит разрушение антигена с помощью других клеток)

Гуморальный - В-лимфоциты (формирование защитных антител против антигенов).

Для поднятия состояния ИС необходимы: поливитамины, белковое питание, фарм препараты, иммуностимуляторы, избегать перетренированости.

Хронічне фізичне перенапруження у спортсменів розвивається внаслідок тривалого фізичного навантаження. Його можна спостерігати під час форсованого тренування та тренування з підвищеним навантаженням, що не відповідають функціональним можливостям спортсмена. У виникненні хронічного фізичного перенапруження суттєве значення можуть мати порушення режиму життя, роботи, відпочинку, харчування, фізичні та психічні травми, інтоксикація з запалень хронічної інфекції, тренування на фоні будь-якого захворювання або невдовзі після перенесеного грипу, ангіни, гострого респіраторного захворювання. Усі ці чинники знижують здатність організму переносити фізичні навантаження, у зв’язку з чим звичайні тренувальні та змагальні навантаження, можуть стати для спортсмена надмірними. Хронічне фізичне перенапруження у спортсменів частіше розвивається в основний період тренувального процесу і, особливо, коли спортсмен, який перебуває в «спортивній формі», прагне покращити свої досягнення шляхом нераціонального збільшення тренувальних навантажень. Хронічне фізичне перенапруження може призвести до ураження ЦНС, серця, печінки, нирок і системи крові. Воно може бути також причиною виникнення порушення ритму серця, підвищення або зниження артеріального тиску.

Основними клінічними формами хронічного фізичного перенапруження є: хронічне перенапруження ЦНС; серцевосудинної системи; системи травлення; системи сечовиділення; системи неспецифічного захисту й імунітету; опорнорухового апарату.

До причин захворювань, пов’язаних із заняттям спортом, належать: допуск до тренувань без лікарського контролю (особливо після хвороби), нехтування рекомендаціями лікаря, допуск до тренувань і змагань у хворобливому стані, недотримання термінів допуску до тренувань після перенесених захворювань і травм, неправильна організація та методика тренування, порушення режиму тренування, відпочинку й харчування, поєднання інтенсивних тренувань з великою розумовою та фізичною працею, непомірні фізичні навантаження, несприятливі санітарногігієнічні умови під час тренувань і змагань, недостатнє матеріальнотехнічне забезпечення, шкідливі звички (паління й зловживання алкоголем), а також дисимуляція. Варто зауважити, що у спортсменів високої кваліфікації, клінічні прояви захворювань бувають стертими, а захворюваність зростає в період відповідальних стартів від 5 до 25 разів, що зумовлено імунологічною перебудовою організму у період набуття спортивної форми.

 

2. Основи сучасної системи підготовки кваліфікованих танцювальних пар.

Система підготовки спортсменів-багатокомпонентне явище. Розглядати його можна як цілісну систему, а також кожне структурне утворення окремо. Шляхи удосконалення системи підготовки мають 12 основних напрямків. Приріст обсягу тренувальної та змагальної роботи, для ОВС 4-літні цикли, продовження періодів успішних виступів спортсменів, сувора відповідність системи тренування спортсменів високого класу специфічним вимогам обраного для спеціалізації виду спорту. максимальна орієнтація на індивідуальні задатки й здібності кожного конкретного спортсмена при виборі спортивної спеціалізації, розробці всієї системи багаторічної підготовки, визначенні раціональної структури змагальної діяльності й ін. прагнення до суворо збалансованої системи тренувальних і змагальних навантажень, відпочинку, харчування, засобів відновлення, стимуляції працездатності й мобілізації функціональних резервів. відповідність системи підготовки до головних змагань географічним і кліматичним умовам місць, у яких планується їхнє проведення. розширення нетрадиційних засобів підготовки: використання приладів, устаткування й методичних прийомів, що дозволяють повніше розкрити функціональні резерви організму спортсмена; застосування тренажерів, що забезпечують сполучене вдосконалювання різних рухових якостей (наприклад, сили й гнучкості), фізичне й технічне вдосконалювання; проведення тренування в умовах средньогірья й високогір'я, що дозволяє інтенсифікувати процеси адаптації до факторів тренувального впливу, підвищити ефективність безпосередньої підготовки до головних змагань. орієнтація всієї системи спортивного тренування на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності. удосконалювання системи керування тренувальним процесом на основі об'єктивізації знань про структуру змагальної діяльності й підготовленості з обліком як загальних закономірностей становлення спортивної майстерності в конкретному виді спорту, так і індивідуальних можливостей спортсменів. розширення, конкретизація й часткова перебудова знань і практичної діяльності в ряді розділів спортивної підготовки (розвиток рухових якостей, планування навантаження в різних структурних утвореннях, удосконалювання складних елементів спортивної техніки та ін.) у напрямку забезпечення умов для профілактики спортивного травматизму. динамічність системи підготовки, її оперативна корекція на основі постійного вивчення й обліку як загальних тенденцій розвитку олімпійського спорту, так і особливостей розвитку конкретних його видів — зміна правил змагань і умов їхнього проведення, застосування нового інвентарю й устаткування, розширення календаря й зміна значимості різних змагань і ін.