Охарактеризовать особенности розвития Правобережья под властью Польши в 18 веке. Постанческое движение.

Усиление барщины, феодального и национально-религиозного угне­тения вызвало волну восстаний. В начале 18 в. возникла новая фор­ма антифеодальной борьбы — гайдамацкое движение. Среди гайдамаков были: казацкая беднота, крестьяне, горожане. Отряды гайдамаков дейст­вовали на всей территории Правобережья и пользовались широкой поддержкой населения.

Во второй половине XVIII в. гайдамацкое движение переросло в крупнейшее народно-освободительное восстание, получившее название колиивщина. Весной 1768 г. его возглавил запорожский казак Максим.

За несколько недель восстание охватило Киевщину, Брацлавщину, Подолье. Гайдамаки освобождали крестьян от власти польских панов, ликвидировали панщину и другие феодальные повинности, захватывали и сжигали панские имения и замки, повсюду создавали органы крестьяйнко-казацкого самоуправления. Напуганное размахом колиивщины, царское правительство приказало русским войскам оказать помощь польской армии в ликвидации вос­стания. Лагерь повстанцев под Уманью был окружен, и они сдались

колиивщина потрясла польско-шляхетский режим на Правобереж­ной Украине, она надолго осталась в народной памяти и сыграла большую роль в формировании освободительных тенденций украинского на­рода.

Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта.Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масової різаниною єврейського і польського населення на Поділлі та Волині[1]. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.

Гайдáмаки — (від тур. haydamak - розбійник) — народні повстанці на Правобережній Україні, що залишалася до кінця 18 століття під владою Речі Посполитої. Гайдамацький рух - це національно-визвольний рух прoти польського гніту на правобережній Україні на прикінці 18-го на початку 19-го ст, який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.

Відчуженість широких мас від освічених верхів з особливою гостротою виявлялася під час гайдамаччини соціального руху на Правобережжі у 18 ст. Народні маси, в свідомості яких ще жили традиції козацької волі, не бажаючих підставляти шию під ярмо нової панщини, а до панів залічували не тільки польських магнатів та орендарів і факторів-євреїв, а й уніатське духовенство. Гайдамацький рух об'єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників з гуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство, але підтримували його найширші верстви населення!

Ці гайдамацькі рухи розпочалися у перші десятиріччя й тривали аж до кінця 1760-х років, зрештою вилившись у грандіозне повстання, що відоме в історії під назвою Коліївщина. Найголовнішим гайдамацьким лідером був Максим Залізняк.

Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.