Поняття макроціклу. Періоди макроціклу.

Тема. Побудова підготовки спортсменів у макроциклі

План

1. Поняття макроціклу. Періоди макроціклу (періоди тренування).

2. Типи макроциклів

3. Ефект "запізненої трансформації"

4. Правила побудови річного циклу.

Поняття макроціклу. Періоди макроціклу.

Макроцикл - річний цикл.

Періоди макроциклу та їх етапи служать цілям управління формуванням певної фази спортивної форми. Раніше вбачали, що для спортивної форми характерна фазовість розвитку: фаза придбання спортивної форми, фаза стабілізації і фаза-тимчасової втрати спортивної форми.

В макроциклах цим фазам відповідають підготовчий, змагальний і перехідний періоди.

Підготовчий період (період фундаментальної підготовки) поділяється на 2 великих етапи:

1. загальнопідготовчий етап

2. спеціально - підготовчий етап

У тому випадку, коли спортсмен змушений набирати пік форми два і навіть три рази в році, річний цикл ділиться на два піврічних макроциклу. У кожному макроцикле спортивна форма отримується, зберігається і втрачається (частково або повністю). Відповідно кожен такий макроциклі має три періоди. Розглянемо цю періодизацію.

1. Підготовчий період - придбання спортивної форми. Він триває від 3-4 місяців у піврічному циклі, і навіть до 5-7 місяців в річних. Підготовчий період може бути коротшим, ніж це необхідно для придбання спортивної форми.

У підготовчому періоді може бути передбачено два етапи. Перший - це "загальнопідготовчий", в якому проводиться навантаження переважно загальнофізичної спрямованості. Цей етап більш тривалий у початківців спортсменів. Другий етап - "спеціально-підготовчий", в якому все більше місце займає спеціальна підготовка, істотно наростає інтенсивність виконуваних навантажень.

Загальнопідготовчий етап вирішує завдання підвищення загального рівня функціональних можливостей організму, різнобічного розвитку фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості та ін), а також збільшення обсягу рухових навичок і умінь. Загальнопідготовчий етап триває 2-3 місяці. Обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень на даному етапі поступово збільшується, причому обсяг зростає швидше, інтенсивність навантаження зростає лише в тій мірі, яка не перешкоджає проведенню роботи великого об'єму і не відбивається на стані здоров'я спортсменів. Технічна і тактична підготовка спрямована на вивчення теоретичних основ тренування, а також освоєння або відновлення та вдосконалення навичок і вмінь, що становлять техніку і тактику обраного виду спорту. Це завдання вирішується головним чином за рахунок спеціально-підготовчих вправ. Тижневі цикли (мікроциклах), оскільки вони спрямовані на всебічну підготовку спортсмена, на першому етапі підготовчого періоду менш специфічні, ніж на наступних етапах тренування.

Закінчення даного етапу тренування визначається результатами контрольних вправ із загальної та спеціальної підготовки.

Основна спрямованість спеціально-підготовчого етапу – безпосереднє становлення спортивної форми: тут змінюється зміст різних сторін підготовки спортсменів, які тепер спрямовані на розвиток спеціальних фізичних здібностей, освоєння і вдосконалення технічних і тактичних навичок в обраному виді спорту, одночасно з цим зростає роль спеціальної психологічної підготовки. Основними засобами є спеціально-підготовчі та змагальні вправи. Спеціально – підготовчий етап триває 2 – 3 місяці. На цьому етапі стабілізується обсяг навантаження, і підвищується інтенсивність за рахунок збільшення техніко-тактичних засобів тренування. Підготовчий період може вважатися повноцінно завершеним, якщо до його закінчення спортсмен досягає запланованих результатів і виконує нормативи спеціальної н загальної підготовки.

Змагальний період. Основна мета тренування в цьому періоді - збереження спортивної форми і на основі цього – реалізація її у максимальних результатах. Ці завдання вирішуються з допомогою змагальних вправ. Складну проблему іноді створює розтягнутість календаря змагань в деяких видах спорту і необхідність протягом декількох місяців підтримувати конкурентний потенціал на високому рівні.

Змагальний період – вихід на пік форми і збереження його протягом певного часу. Тривалість від 1,5 – 2 до 4 – 5 місяців. Змагальний період не повинен бути надмірно довгим, інакше це може призвести до фізичного або психічного виснаження організму спортсмена.

Змагальний період в альпінізмі істотно відрізняється від інших видів спорту. Це пов'язано з тим, що альпіністська діяльність багато в чому залежить від зовнішніх умов: від транспорту, від погоди, від непередбачених надзвичайних ситуацій в горах. Під час заїзду у гірський район, у спортсменів, з-за відсутності тренувань, може істотно знижуватися спортивна форма. Але прибувши у високогірну зону на них обрушуються і високі фізичні навантаження (при перетягуванні вантажів, організації забросок тощо) та умови високогір'я (гіпоксія, підвищена радіація тощо). Всі ці чинники ускладнюють роботу тренера, але тим не менше повинні враховуватися при плануванні тренувального процесу.

Основним методом цього періоду є змагання. Число змагань залежить від особливостей виду спорту і кваліфікації спортсменів. Інтервали відпочинку між окремими змаганнями повинні бути достатніми для відновлення і підвищення працездатності спортсмена. Число змагань може бути розумно збільшено за рахунок різноманітності їхнього змісту, спрямованості та значущості. Наприклад, легкоатлети-бігуни можуть збільшити свою змагальне практику за рахунок виступів на додаткових і суміжних дистанціях.

Структура змагального періоду буває простою або складною в залежності від його тривалості. Якщо він охоплює час до 2 місяців, то структура його проста; період тривалістю 4 – 5 місяців має складну структуру. Це особливо чітко проявляється в динаміці навантаження.

У короткочасному змагальному періоді загальний обсяг навантаження дещо знижується, а потім стає відносно постійним; інтенсивність зростає максимально і теж стабілізується. Якщо ж змагальний період тривалий, то виникає так званий проміжний етап, у процесі якого слідом за стабілізацією навантаження відбувається нове збільшення її загального обсягу при значному зниженні інтенсивності, а потім знову скорочення обсягу і збільшення інтенсивності. Таким чином, спостерігається така ж хвилєподібність в динаміці навантаження, що і в підготовчому періоді. Проте в даному випадку обсяг навантаження збільшується не за рахунок засобів загальної фізичної підготовки (хоча їх питома вага трохи зростає), а за рахунок засобів спеціальної підготовки. Необхідність повторної хвилі обумовлюється тим, що при тривалому змагальному періоді інтенсивне тренування, пов'язана з багатогранною змагальною практикою і може негативно вплинути на збереження спортивної форми. Оскільки робота, проведена в підготовчому періоді, стає недостатньою, необхідно прийняти зазначені заходи для підтримки спортивної форми на тривалий час. Це дозволить застосовувати високі тренувальні навантаження, які організм спортсмена зможе витримати без перенапруги.

Найбільш типовими тут є змагальні мікроцикли, причому їх зміст і навантаження визначаються числом днів між змаганнями. Якщо інтервал значний, то застосовується робота з високою інтенсивністю навантаження. Змагальні малі цикли повинні поєднуватися з «розвантажувальними» мікроциклами, які слідують або за важкими змаганнями, або після роботи з підвищеним навантаженням. Таке поєднання дозволяє попереджати перетренування і успішно виступати в найбільш відповідальних змаганнях.

Новою тенденцією у змісті змагального періоду є застосування так званого принципу маятника при безпосередній підготовці до змагань. Він полягає в тому, що одні мікроцикли перед змаганням спеціалізуються по змісту: у них включаються тренування, близькі до змагальної діяльності; інші, навпаки, за змістом тренування досить далекі від змагальних умов. Якщо, наприклад, до змагання залишилося 7 мікроциклів, у непарні включається робота, близька до змагання, а в парні застосовують менш спеціалізовані фізичні вправи. Це дає можливість уникнути монотонністі у тренуванні і здійснити систематизоване перемикання діяльності. Як показують дослідження, в окремих видах спорту така система підготовки дає позитивні результати.

Перехідний період. Терміни цього періоду залежать від сумарної величини навантажень отриманих спортсменом і складають від 3 – 4 до 6 тижнів. У цей період спортивна форма тимчасово втрачається; вся робота повинна бути спрямована на ліквідацію наслідків стомлення, що виникає протягом тренувального року. Зміст фізичної, технічної і тактичної підготовки підпорядковане вирішення цього завдання. Активний відпочинок організовується як за рахунок зміни діяльності, так і за рахунок зміни обстановки, зовнішніх умов. Головним завданням цього періоду є активний відпочинок і разом з тим збереження певного рівня спортивної працездатності. Основний зміст занять у перехідному періоді становить загальна фізична підготовка в режимі активного відпочинку. Слід уникати однотипних і монотонних навантажень, оскільки вони перешкоджають повноцінного активного відпочинку. В перехідному періоді зменшується загальний обсяг і інтенсивність тренувального навантаження, однак не можна допускати надмірно великої їх спаду. Найважливіше завдання перехідного періоду - аналіз роботи протягом минулого року, складання плану тренування на наступний рік, лікування травм. В кінці перехідного періоду навантаження поступово підвищується, зменшується обсяг коштів активного відпочинку, збільшується число общеподготовительных вправ. Це дозволяє зробити більш гладким перехід до першого етапу підготовчого періоду чергового макроциклу.

2. Типи макроциклів:

1. Основний або класичний макроцикл.

2. Здвоєний макроцикл.

3. Макроцикли зі складною структурою.

Одноциклова

ІІ

ІІІ

Двохциклова

III

Трициклова

III

Подвійний цикл

III

Потрійний цикл

III

Рис. 1. Варіанти побудови річного циклу підготовки спортсменів високої кваліфікації: I – підготовчий період; II – змагальний період; III – перехідний період.

Орієнтовна спрямованість тренувальної роботи за засобами підготовки у мікроциклах підготовчого періоду може бути представлена у вигляді висхідних сходинок (таблиця 1).

Таблиця 1

Спрямованість тренувальної роботи за засобами підготовки у мікроциклах підготовчого періоду футболістів високої кваліфікації

Спрямованість роботи	Спеціальна витривалість
Швидкісна витривалість
Швидкість
Швидкісно-силові якості
Атлетична підготовка
Спеціальна витривалість
Мікроцикли

1,2 – мікроцикли втягуючого мезоцикла;

3-5- мікроцикли базового розвиваючого мезоцикла;

6-8 – мікроцикли базового стабілізуючого мезоцикла;

9,10 – мікроцикли передзмагалъного мезоцикла.

Двохциклова система побудови тренувального процесу характерна для проведення змагань (чемпіонатів і першостей країни) за системою осінь-весна. Підготовка спортсменів протягом року розбивається на два цикли. Кожен з циклів складається з визначених періодів: до першого циклу відносяться підготовчий і змагальний, до другому – реабілітаційно-підготовчий, змагальний і перехідний періоди.

У практиці легкоатлетичного спорту найпоширенішою структурою планування річного циклу є двоциклова структура. Протягом багатьох років структура планування річної підготовки зазнала корекції.

Озолин Н.Г., Воронкин В.І. запропонували рік ділити на два великих цикли: осінньо-зимовий — 5 місяців, весняно-літній — 6 місяців і перехідний період 1 місяць. Осінньо-зимовий великий цикл містить у собі осінньо-зимовий підготовчий період, який умовно ділиться на загально підготовчий і спеціально-підготовчий етапи та змагальний період. Весняно-літній великий цикл містить у собі весняно-літній підготовчий період, який умовно ділиться на весняний підготовчий і літній підготовчий етапи, і змагальний період, що включає, у свою чергу, етапи підготовчих та основних змагань (табл.3.1) [14].

В 90ті роки Мироненко І.Н. проаналізував більш 50 варіантів річної підготовки й запропонував блочну систему побудови циклу підготовки в легкоатлетичних стрибках. Таранів В., Мироненко І., Сергєєв В. [22] характеризують особливості блочної системи побудови циклу підготовки в легкоатлетичних стрибках (табл.3.2):

1. Двоциклове планування підготовки до зимового й літнього змагального сезонів.

2. Поділ кожного піврічного циклу на двотижневі навантажувальні й тижневі розвантажувальні блоки підготовки.

3. Систематизація й розподіл усіх застосовуваних тренувальних засобів по блоках підготовки (відповідно до завдань кожного з них) для забезпечення односпрямованого тренувального впливу.

4. Постійне програмоване вдосконалювання технічної майстерності за рахунок використання 2-3 паралельних самостійних «технічних» програм із критеріями ефективності їх реалізації.

5. Стандартизація переліку й ритмічності застосування тренувальних засобів усередині кожного навантажувального блоку, яка досягається: а) у блоках функціональної, силової, швидкісно-силової й швидкісної підготовки за рахунок використання стандартних по змісту дводенних мікроциклів (повторюваних шість разів протягом двох тижнів); б) у блоках моделювання змагальної діяльності й безпосередньої перед змагальної підготовки й участі в змагання за рахунок використання стандартних по змісту тижневих мікроциклів (з одним або двома днями відпочинку залежно від значимості змагань, до яких здійснюється підготовка).

6. Переважне застосування в навантажувальних блоках «вимірюваних» тренувальних засобів (у вправах зі штангою й обтяженнями, стрибкових вправах, спринтерському бігу, вправах по вдосконалюванню спортивної техніки), по результативності в яких здійснюється поточний контроль над адаптацією організму спортсменів до застосовуваним тренувальним впливом і оцінюється їхня ефективність наприкінці наступних за ними розвантажувальних блоків.

7. Інтенсифікація тренувального процесу не тільки при переході від одного навантажувального блоку до іншого, але й усередині кожного окремо взятого блоку.

8. Виключення (або значне зменшення обсягу) розвиваючих тренувальних впливів загальної й спеціальної силової, швидкісно-силової й швидкісної спрямованості в розвантажувальних блоках і заміна їх комплексом профілактичних і відбудовних заходів (при збереженні обсягу й інтенсивності засобів технічного вдосконалювання, як і в попередньому — навантажувальному блоці).

3. ЕФЕКТ "ЗАПІЗНЕНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ"

Якісні зміни функціональних можливостей організму і динаміка придбання спортивної форми дещо відстають за часом від виконуваних тренувальних навантажень. Спостерігається своєрідний ефект "запізненої трансформації". Він проявляється в тому, що потрібен певний час для переходу виконаного обсягу роботи (обсягу і інтенсивності) до отримання необхідної якості (спортивної форми, сили, витривалості та ін). Хід пристосувальних змін в різних органах і системах організму як би відстає від динаміки тренувальних навантажень.

Пік максимальних обсягів навантаження істотно випереджає пік інтенсивності. У свою чергу пік інтенсивності навантажень випереджає пік спортивної форми, але вже не значно. Обсяг тренувальних навантажень дозволяє створити фундамент спортивної форми, а інтенсивність виконуваних навантажень дозволяє спортсмену вийти на пік форми до потрібного моменту часу. Якщо спортсмен занадто рано почне збільшувати інтенсивність навантажень до максимуму, то можливий занадто ранній вихід на пік форми і подальша її втрата в період головних сходжень і змагань. Тому регулювання обсягу та інтенсивності тренувальних навантажень є дуже тонким механізмом виведення спортсмена на пік форми.

Аналогічний ефект "запізненої трансформації" набору піку форми спостерігається і при проведенні різних видів підготовки.

Найбільше запізнення спостерігається в загальнофізичній підготовці (ЗФП), воно може скласти до 1 місяця, спеціальної фізичної підготовки (СФП) 2-3 тижні, технічної 1-2 тижні, психологічної 3-10 днів. Тому при побудові тренувальних циклів необхідно враховувати різночасність впливу навантажень. Навантаження слід давати з певним "попередженням" до планованого виходу на пік форми. Фізичне навантаження у альпініста можна дещо зменшити за 2-3 тижні до серйозного сходження, а пік психологічних навантажень повинен припадати на початок найскладнішого сходження в сезоні.

Ефект "запізненої трансформації" необхідно враховувати при побудові мезо - і макроциклів підготовки спортсмена.

Наприклад, в підготовчий період входить чотири мезоциклу. Перший - "втягуючий", дозволяє спортсменам адаптуватися до навантажень після відпочинку у відновлювальному періоді. Далі перший "базовий" мезоцикл, під час якого наголос робиться на загальну фізичну підготовку спортсмена. У другому "базовому" мезоциклі переважає спеціальна підготовка. Завершує підготовчий період "передзмагальний" мезоцикл. В ньому обсяг тренувальних навантажень дещо знижується, так як все більша увага приділяється техніко-тактичної і психологічної підготовки. Однак зниження обсягу навантажень супроводжується збільшенням їх інтенсивності. У цей період спортсмени беруть участь в прикидках.

У змагальному періоді представлені два мезоциклу. Перший, коли проводяться навчально-тренувальні збори. Обсяги навантажень дещо зростають порівняно з передзмагальним мезоциклом, але не перевищують обсягів базових. По інтенсивності навантаження продовжують наростати. У наступному мезоциклі спортсмени набираючи спортивну форму. Метою всього цього процесу є досягнення піку спортивної форми до початку найбільш складних змагань.

Якщо спортсмен не догружается в підготовчий період і не встигає створити досить міцну базу для придбання спортивної форми, то йому доводиться форсувати набір форми вже безпосередньо на змаганнях. У деяких спортсменів це успішно виходить. Але не слід забувати, що такий форсований набір спортивної форми, рано чи пізно позначиться на стані здоров'я. Найчастіше це проявляється в розвитку різних серцево-судинних захворювань. У підготовчий період тренер може досить точно дозувати обсяг і інтенсивність навантажень і регулювати швидкість придбання спортивної форми. Базова передсезонна підготовка повинна відігравати провідну роль у підготовці спортсмена і його успіх багато в чому обумовлений саме базовою підготовкою.

Слід зазначити, що запропонована схема побудови макроциклу є досить умовною і варіантів планування підготовки до змагань може бути досить багато