Виберіть одну правильну відповідь. Укажіть формулу каріотипу пацієнта з синдромом Клайнфельтера?

1. 47,ХХ, +21

2. 47,ХХУ

3. 45,Х

4. 47,ХУ,+13

5. 46,ХУ

8. Виберіть одну правильну відповідь. Синдром Шерешевського-Тернера це:

1. Поліплоїдія.

2. Тетрасомія.

3. Моносомія.

4. Трисомія.

5. Полісомія.

9. Виберіть одну правильну відповідь. Який метод диференційного фарбування використовують для вивчання гетерохроматинових районів хромосом:

1. Рутинне фарбування.

2. G-метод фарбування.

3. C-метод фарбування.

4. R-метод фарбування.

5. Q-метод фарбування.

10. Виберіть одну правильну відповідь. Які сучасні молекулярно-цитогенетичні методи використовують для пошуку мінімального патологічного клону при мозаїцізмі:

1. Прометофазний аналіз.

2. Метод G,C,R,-фарбування.

3. Тонкошарова хроматографія.

4. Fish-гибрідізація нуклеїнових кислот.

5. ІФA-метод.

 

Інформацію, необхідну для поповнення базисних знань-умінь, можна знайти в таких джерелах:

1. Захаров А.Ф., Бенюш В.А., Кулешов Н.П., Барановская Л.И. Хромосомы человека. Атлас. – М.: Медицина, 1982

2. Ворсанова С.Г., Юров Ю.Б., Гречанина Е.Я.Хромосомные аномалии и синдромы при нервно-психических нарушениях. ХМАПО Харьков, 1998

3. Бочков Н.П. Клиническая генетика. – М.: Медицина, 2002

4. Фогель Ф., Мотульски А. Генетика человека. т.1, «Мир», 1989

Після засвоєння необхідних базисних знань вивчіть наступний матеріал:

1. «Медична генетика»Під редакцією чл-кор. АМНУ, проф. О.Я. Гречаніної, проф. Р.В. Богатирьової, проф. О.П. Волосовця Підручник для студентів вищих медичних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Київ “Медицина” 2007. 534 с. Рекомендовано МОЗ України.

2. Клініка, генетика аутосомних трисомій: Метод.рекомендации/ Е.Я.Гречанина, О.В.Ромадина, Е.Н.Бабаджанян. - Харьков, 1998- 51с.

3. McKusick V.A. Mendelian inheritance in man. /the Johns Hopkins University Press. Baltimore, 1992.

4. Граф логічної структури теми.

Питання для самоконтролю.

1. Визначення хромосомних хвороб. Класифікація.

2. Частота хромосомних захворювань.

3. Причини виникнення хромосомних хвороб.

4. Загальні признаки хромосомних захворювань.

5. Методи діагностики хромосомних хвороб.

6. Профілактика хромосомних хвороб.

7. Клінічні особливості хворих з різними формами хромосомних захворювань: трисомія 8, 9, 22, синдром Патау, Едвардса, хвороба Дауна., синдром Шерешевского-Тернера, синдром Клайнфельтера.

 

Питання для контролю початкового рівня.

1.Визначення та класифікація хромосомних хвороб.

2. Популяційна частота хромосомних захворювань.

3. Генетика хромосомних хвороб.Цитологічний аналіз.

4. Загальні признаки хромосомних хвороб.

5. Методи діагностики хромосомних хвороб.

6. Профілактика хромосомних хвороб.

7. Синдром трисомії 8:

а) цитологічна характеристика;

б) популяційна частота;

в) співвідношення статі;

г) фенотипічні особливості хворих;

д) вітальний прогноз;

е) генетичний прогноз;

8. Синдром трисомії 9:

а) цитогенетична характеристика;

б) фенотипічні особливості хворих;

в) вітальний прогноз;

г) генетичний прогноз;

9. Синдром трисомії 13:

а) цитогенетична характеристика;

б) популяційна частота;

в) співвідношення статі;

г) фенотипічні особливості хворих;

д) патоморфологічна характеристика вражень різних органів;

е) вітальний прогноз;

є) генетичний прогноз;

10. Синдром трисомії 18:

а) цитогенетична характеристика;

б) популяційна частота;

в) співвідношення статі;

г) фенотипічні особливості хворих;

д) патоморфологічна характеристика вражень різних органів;

е) вітальний прогноз;

є) генетичний прогноз;

11. Синдром трисомії 22:

а) цитогенетична характеристика;

б) популяційна частота;

в) співвідношення статі;

г) фенотипічні особливості хворих;

д) патоморфологічна характеристика вражень різних органів;

е) вітальний прогноз;

є) генетичний прогноз;

12. Синдром трисомії 21:

а) цитогенетична характеристика;

б) популяційна частота;

в) фенотипічні особливості у новонароджених;

г) фенотип хворих з хворобою Дауна;

д) вітальний прогноз;

є) генетичний прогноз;

13. Синдром моносомії Х (синдром Шерешевського-Тернера)

а) цитогенетична характеристика;

б) популяційна частота;

в) фенотипічні особливості у пробандів різного віку;

г) фенотип хворих з синдромом Шерешевського-Тернера;

д) вітальний прогноз;

є) генетичний прогноз;

14. Синдром Клайнфельтера.

а) цитогенетична характеристика;

б) популяційна частота;

в) фенотипічні особливості у пробандів різного віку;

г) фенотип хворих з синдромом Клайнфельтера;

д) вітальний прогноз;

є) генетичний прогноз;

 

Самоконтроль якості виконання самостійної роботи.

Еталони відповідей на питання для самоконтролю.

 

1. Хромосомні хвороби – група захворювань, визваних числовими чи структурними абераціями хромосом, видимими в світловий мікроскоп. Хромосомні хвороби розділяють на кілька видів:

а) зміна числа хромосом

- в аутосомах

- в статевих клітинах

б) структурні перестройки хромосом.

2. Частота хромосомної патології:

а) серед тварин 2,4:1000.

б) серед мертвонароджених або померлих до року 22:1000.

Більшість випадків хромосомних захворювань (біля 90%) представлено аутосомними трисоміями.

3. Більшість хромосомних захворювань виникають спорадично (95%) в результаті нових геномних та хромосомних мутацій в гаметах здорових батьків або на перших діленнях зиготи. Більшість хромосомних аберацій виникає в результаті мейотичного ділення, відомого під назвою нерозходження. Нерозходження хромосом може статися як при першому, так і при другому мейотичному діленні. В обох випадках запліднення утворюється трисомна зигота.

4. а) розумова відсталість,

б) пренатальна гіпотрофія,

в) відставання у психофізичному розвитку,

г) зміни зі сторони нервової системи,

д) зміни зі сторони ендокринної системи,

е) черепно-лицьові дизморфії.

5. а) клініко-генетична характеристика фенотипу з використанням синдромологічного аналізу,

б) цитологічне дослідження,

в) клініко-генеалогічний аналіз,

г) дерматогліфічний аналіз,

д) патолого-анатомічний метод,

е) біохімічні та інші параклінічні дослідження.

6. а) дослідження АФП в сиворотці крові жінки між 15 і 20 тижнями вагітності,

б) ультразвукове дослідження,

в) пренатальна діагностика (інвазивні методи дослідження).

7. Трисомія 8. Найбільш типовими являються аномалії будови лиця та опорно-рухового апарату. Лице часто асиметричне, виступаючий лоб, гіпертелоризм, макроцефалія. Тулуб та кінцівки дуже довгі, грудина запавша, пальці рук та ніг довгі і тонкі, плечовий і тазовий пояс вузькі. Добавочні ребра та хребці, кіфосколіоз. Дуже характерна глибока борозда між І та ІІ кістками плюсни. Часто виявляється гідронефроз, гідроуретер, вади серця. Інтелект знижений.

8.Трисомія 9. Для синдрома характерні розумова відсталість, помірна мікроцефалія, антимонголоїдний розмір очей, енофтальм, виступаючі верхня губа і щелепа. Великі і низько розміщені вуха. Коротка шия з низьким ростом волосся, кіфоз, сколіоз, гіпоплазія і (або) аплазія термінальних фаланг ІІ та V пальців і нігтів, клинодактилія, V, синдактилія ІІ-ІІІ на стопах та ІІ-ІV – на кистях, вальгусна деформація І пальця стопи, ліктьових та колінних суглобів. Відставання у фізичному розвитку, рентгенологічне відставання кісткового віку. Аномалії дерматогліфіки включають поперечну долонну складку, єдину згинальну складку на V пальці. У 25% хворих виявляються вади серця, нирок.

return false">ссылка скрыта

9.Трисомія 13 – синдром Патау. Мікроцефалія, тригоноцефалія, вузькі очні щілини, запавше перенісся, широка основа носа, низько розміщені та деформовані вушні раковини, мікрогнатія, розщелина губи та неба, епікант, мікрофтальмія, коротка шия, полідактилія, флексорне положення пальців рук, поперечна долонна складка. Вади внутрішніх органів включають аріненцефалію, аплазію мозолистого тіла, гіпоплазію мозочка, вроджені вади серця, аномалії нирок, дивертикул Меккеля. Спостерігається крипторхізм, гіпоплазія зовнішніх статевих органів, подвоєння матки та піхви.

10.Трисомія 18 – синдром Едвардса. Затримка психомоторного розвитку, гіпоплазія скелетної мускулатури та підшкірно-жирової тканини, крипторхізм, вроджена вада розвитку, низько посаджені, аномальної форми вушні раковини, виступаюча потилиця,мікрогнатія, згинальна деформація пальців, зжаті пальці рук, перекривання V пальцем ІV, ІІ пальцем – ІІІ. Гіпоплазія нігтів. Гіпертелоризм сосків, маленький таз, обмеження відведення бедер; гіпотонія, що змінюється гіпертонусом. Коротка шия, грижі, випадіння прямої кишки, виступаюча кістка п’яти. Вади розвитку нирок, дивертикул Меккеля, розщелина губи та неба, єдина згинальна складка долоні, епікант, помутніння роговиці, мікрофтальм, часткова синдактилія, ульнарна або радіальна девіація кистей. Інколи описується гіпертрофія клітора, дворога матка, гіпоплазія яєчника, атрезія ануса, фокомелія, стеноз наружнього слухового проходу.

11.Трисомія 21 – синдром Дауна. Типове плоске лице, монголоїдний розріз очей, епікант,відкритий рот, короткий ніс, плоска переносиця, стробізм, пігментні плями по краю радужки (плями Брушфільда), брахіцефалія, плоска потилиця, диспластичні вуха, аркоподібне небо, бороздчатий язик, коротка і широка шия, короткі кінцівки, брахімезофалгія, клінодактилія V пальця, гіперрухливість суглобів, килевидна або лійкоподібна грудна клітина, м’язева гіпотонія, вроджені вади серця, поперечна складка долоні. Відмічається розумова відсталість. В 10% випадків синдром Дауна асоціюється з епілепсією, у 8% - з атрезією і стенозом 12-палої кишки, лейкозом.

12.Трисомія 22. Діти з трисомією 22 глибокі олігофрени. Мікроцефалія, низько розміщені вушні раковини, мікроретрогнатія, розщелина неба, косоокість, гіпоплазія великих пальців з недостатнія протиставленням І пальця. Вади серця, очей, нирок.

Еталони відповідей на питання контролю початкового рівня.

1.Хромосомними хворобами називають групу захворювань, визваних числовими чи структурними абераціями хромосом, видимими в світловий мікроскоп.

Один з видів хромосомних захворювань виникають при зміні числа хромосом – синдром трисомій. Повні моносомії відомі тільки по Х-хромосомі. Повні аутосомні моносомії практично завжди не сумісні з життям.

Виділяють синдроми, що зв’язані з абераціями аутосом, і синдроми, що зв’язані зі зміною статевих хромосом. Клінично майже всі хромосомні хвороби, а саме аутосомні трисомії, проявляються багаточисленними природженими вадами розвитку.

2. Хромосомні хвороби - спеціальна форма патології. По даним безвибіркових популяційних досліджень живонароджених дітей, частота хромосомних хвороб, що супроводжуються вадами розвитку, - 2,4 випадків на 1000. Частота хромосомної патології серед мертвонароджених або померлих до 1 року на порядок вище – 22 випадків на 1000. Хромосомні аномалії у недоношених зустрічаються в 4 рази частіше, чим у недоношених. Більшість випадків хромосомних хвороб (близько 90%) представлено аутосомними трисоміями.

3. Генетичною основою хромосомних захворювань являються мутації – числова або або структурна зміна хомосом, що спостерігаються в статевих або соматичних клітинах.

Більшість хромосомних хвороб, а саме, аутосомні трисомії виникають спорадично (95%) В результаті нових геномних або хромосомних мутацій в гаметах здорових батьків або на перших діленнях зиготи. Хромосомні зміни у гаметах приводять до розвитку так званих повних, або регулярних форм порушення каріотипу, а відповідні зміни хромосом на ранніх стадіях розвитку ембріона являються причиною виникнення соматичного мозаіцизму (наявність в організмі двох або більше клітинних ліній з різним числом хромосом). Мозаїки, як правило, мають більш “стерті” форми захворювання.

Більшість хромосомних аберацій виникає в результаті мейотичного ділення, відомого під назвою нерозходження. Нерозходження зустрічається як у жінок, так і у чоловіків. Нерозходження хромосом може статися як при першому, так і при другому мейотичному діленні. В обох випадках запліднення утворюється трисомна зигота.

4. Загальні признаки хромосомних хвороб:

а) розумова відсталість,

б) внутрішньоутробна гіпотрофія (гіпоплазія),

в) відставання у психофізичному розвитку,

г) зміни зі сторони нервової системи,

д) зміни зі сторони ендокринної системи,

е) черепно-лицьові дизморфії.

5. Методи діагностики хромосомних захворювань:

а) клініко-генетична характеристика фенотипу з використанням синдромологічного аналізу,

б) цитогенетичне дослідження (визначення каріотипу),

в) клініко-генеалогічний аналіз,

г) дерматогліфічний аналіз,

д) патолого-анатомічний метод,

е) біохімічні та інші параклінічні дослідження.

Можливі причини нерозходження.

1.Вік матері.

а) затримка розвитку ооцита на останній стадії першого мейотичного ділення, що поєднується з можливою тривалою дією факторів зовнішнього середовища, таких, як радіація;

б) ослаблення гормонального контролю оогенезу у немолодих жінок;

в) недостатня зрілість гормонального контролю у дівчаток-підлітків;

г) використання горомональних контрацептивів.

2. Вік батька – старіння сперми у мужчин внаслідок рідких коітусів.

3. Вплив факторів зовнішнього середовища – променів Рентгена, хімічні речовини і т. д.

В даний час є тенденція до явного зниження частоти народження дітей з хромосомною патологією жінками середнього віку і відносному збільшенню народження таких дітей молодими матерями. Можливо це зв’язано зі зниженням фертильності у жінок старше 25 років, а також покращенням діагностики і розроблених у останні роки більш ефективні способи збереження загрожуючих викиднів.

Риск народження дітей з хромосомними аномаліями в залежності від віку матері.

Вік матері Риск виникнкння синдрому Дауна Риск всіх хромосомних аномалій
1/1231 1/887 1/685 1/274 1/78 1/22 1/526 1/476 1/400 1/204 1/73 1/23

6.Профілактика.

а) дослідження АФП і ХГЧ між 15 і 20 тижнями вагітності для визначення відхилень у хромосомному апараті плода. Риск виникнення хомосомних аномалій у плода розраховується з врахуванням віку жінки, її маси тіла та терміну вагітності. При хромосомних аномаліях, як правило, має місце зниження рівня альфафетопротеїну материнської сироватки нижче 0,5 мом, а також зниження рівня хоріального гонадотропіну.

б) УЗД.

в) пренатальна діагностика:

- біопсія ворсин хоріона 8-11 тижні,

- амніоцентез 16-19 тижні,

- кордацентез 22-23 тижні з подальшим аналізом хромосом плода

г) преконцепція – підготовка до вагітності.

 
 

Схема преконцепції.


1. Загальноклінічні (терапевт, ендокринолог, гінеколог,невропатолог, окуліст, і т.д.),

2. Кліннічний аналіз сечі, крові, рівень цукру крові

3. Спермограма

4. Базальна термометрії,

5. Серологічні тести,

6. Імунологічне дослідження,

7. Дслідження гомонального статусу,

8. Метросальпінгографія,

9. Спеціальні методи (каріотип, урінолізис та ін.)

Рівні преконцепційної профілактики:

- прегаметична,

- презиготична,

- пренатальна.

Преконцепційна профілактика – це система заходів, напрвлених на попередження патологічного зачаття, нормалізацію гомеостазу і створення сприятливих факторів для запліднення і розвитку плоду.