Філософія Просвітництва й романтизму в Україні

Проблеми сутності людського щастя, його досягнення перебували в центрі уваги й просвітницької філософії, яка поширювалася в Україні наприкінці XVIII – на початку XIX ст. В цей час поширилася популяризація західноєвропейської філософської думки. Активно перекладались філософські твори відомих західноєвропейських просвітників: Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, Х. Вольфа, Ф. Шеллінга, Г.-В.-Ф. Гегеля.

Українські філософи-просвітники творили оригінальні філософські праці: «Философские предложения» Якова Козельського, «Логические наставления руководствующие к познанию и различению истинного от ложного» П. Лодія, «Об успехах греческих философов в теоретическом и практическом отношениях», «Задача философии», «О достоинстве философии, ее действительном бытии, содержании и частях» Йосипа Міхневича та ін.

Просвітницька традиція не була єдиною у тогочасному житті України. Вона контрастувала, перебувала у складній взаємодії з новим типом культури – романтизмом.

Романтизм– філософська течія, представники якої розглядали природу як художній витвір духу, проповідували культ генія, відводили основну роль у пізнанні мистецтву.

Особливості романтизму:

- апеляція до ірраціональних глибин стихійно-творчих сил людини;

- значна роль ідеї нації та історизму;

- формування українського раціоналізму на основі «філософії серця».

Основні представники: М. Гоголь, Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров, та ін.

Філософія української національної ідеї

Романтична тенденція актуалізовує проблеми «людина – нація», «нація – світ», започатковує філософію національної ідеї. Розвиток української філософської думки відбувався в органічній єдності з пробудженням національної самосвідомості, прагненням українського народу національно і політично самовизначитись.

Виокремлюються прибічники позитивістської орієнтації, що апелюють до врахування реальних обставин, фактів, а не чуттєвих побажань і устремлінь:

М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський.

Прибічники інтегрального націоналізму, в основі якого ідея формування нового типу українця, беззастережно відданого нації та справі незалежної державності, їх шлях до національної мети – шлях свідомого українства, для якого Україна – не засіб, а мета, самодостатня цінність, яка мусить забезпечити на своєму ґрунті реалізацію всіх, зокрема й найвищих духовних потреб: І. Нечуй - Левицький,

Б. Грінченко, М. Міхновський, Ю. Липа, Д. Донцов.

СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ