Тема №1. Політологія як система знань про політику. Предмет, методи і функції політології

ПОЛІТОЛОГІЯ

(скорочений текст лекцій для студентів усіх форм навчання)

 

 

 

Черкаси

“Відлуння”

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний технологічний університет

 

Політологія

(Скорочений текст лекцій для студентів усіх форм навчання)

У скороченому тексті лекцій з політології викладено основні теми курсу з цієї дисципліни: влада і владні відносини, закономірності і принципи формування і функціонування політичних систем, політичні відносини і політична поведінка, світовий політичний процес тощо. Висвітлення питань курсу тісно пов’язане з політичним життям України, з діяльністю владних структур держави та інших суб`єктів політики.

Розробка підготовлена для студентів вищих і середніх спеціальних закладів, а також може бути корисною всім, хто цікавиться сучасною політичною наукою.

 

Автор Є.П.ЄРМІЛОВ.

 

Рецензенти:

 

д-р істор. наук, проф.

Н.І. Бушин,

Канд. істор. наук

В.М. Лазуренко.

Затверджено на засіданні кафедри українознавства та історії.

Протокол №2 від 07.10.02р.

Тема №1. Політологія як система знань про політику. Предмет, методи і функції політології

 

План

 

1. Предмет політології, її місце в системі сучасного суспільствознавства.

2. Методи, закони та категорії політичної науки.

3. Функції політології, її значення.

 

1.Однією з найважливіших сфер життя суспільства є політична. В ній концентруються і реалізуються інтереси соціальних спільностей, пов’язані з регулюванням відносин між ними, а також із завоюванням, утриманням і використанням політичної влади.

Зростання значення політичного життя суспільства, підвищення ролі політичних інститутів вимагають комплексного, інтегрального їх вивчення. Це завдання реалізується політологією, яка досліджує реальні політичні процеси, взаємозв’язок теорії і політичної практики, діяльність політичних суб’єктів.

Як відносно самостійна галузь знань політологія бере початок з давніх давен. Поняття “політологія” походить від давньогрецьких слів “politikе” — мистецтво управління державою і “logos” — вчення. У Стародавній Греції політика була наукою про управління державою, її ідеальні цілі, правила управління. Проте підхід до вирішення певних проблем політичного життя був різним.

У розвиток політичної думки, а фактично політології, зробило внесок багато вчених різних країн світу.

Виникнення і становлення політології — поступовий процес. Ряд політологів так визначають етапи її становлення.

1) філософський (політична думка ще не відокремилася від філософії і моралі) — від грецьких мислителів Стародавнього світу до середини XIX ст.;

2) емпіричний (політичні знання розвиваються на основі практичного досвіду) — від середини XIX ст. до кінця другої світової війни;

3) рефлексійний (критично переосмислюються емпіричні і теоретичні знання, йде їх подальше поглиблення) — від кінця другої світової війни по нинішній час.

Суперечки відносно політології як науки, предмету її досліджень точилися і точаться по нині серед представників юридичних, історичних, філософських та інших наук.

Ряд вчених вважає, що нині боротьба політології за статус самостійної науки проходить через 4 основні напрямки:

1) проти забобонів, що політика є мистецтвом, а відтак, до неї не можна застосувати наукові категорії;

2) проти погляду, що політичні ситуації є чимось одиничним, неповторним, а тому для їх пізнання достатньо історичної думки;

3) проти точки зору, що політика має справу з формами панування, а це є компетенцією загального державного права;

4) проти заперечення самостійності політології на тій підставі, що в її дослідженнях бере участь соціологія.

У визначенні предмету політології на сьогодні склалося цілий ряд підходів:

― її розглядають як теорію політики, яка інтегрує усі галузі наукового знання про політичне життя;

― політологія ¾ це наука про діяльність соціальних суб’єктів з приводу влади;

― предмет вивчення політології ¾ політична система суспільства як сукупність владних інститутів;

― ряд вчених визначають політологію як науку про закономірності розвитку та функціонування демократії;

― окремі дослідники трактують політологію як систему закономірностей розвитку та функціонування політичної культури, в межах якої відбувається політична діяльність;

― політологія ототожнюється з політичною соціологією (С. Ліпсет, М. Дюверже та ін.).

У колишньому Радянському Союзі розробка політологічних проблем здійснювалася в межах історичного матеріалізму, наукового комунізму, правознавства та інших наук. Це обумовило роздрібність досліджень, відсутність власного інструментарію, підпорядкованості політології завданням тієї дисципліни, в рамках якої здійснювалося дослідження. Разом з тим, зростання ролі політики у внутрішньому житті суспільства та на міжнародній арені, потреба власних політологічних досліджень, створення стрункої політичної науки з притаманними її методами об’єктивного аналізу свого предмету ставало дедалі нагальним.

Розробка дійсно політологічних проблем відбулася в кінці 60-х і особливо в 70-ті роки XX ст.

Нині політологія є повноправною наукою. Її предмет — це комплекс взаємопов’язаних явищ і процесів в політичній сфері:

― сукупна діяльність соціальних спільностей і груп, окремих індивідів щодо реалізації своїх інтересів;

― суспільні відносини з приводу влади, її завоювання, утримання, використання;

― політична свідомість і культура, які є невід’ємною складовою частиною політичної діяльності;

― сукупність інститутів і норм, в рамках яких здійснюється влада;

― світовий політичний процес, його закономірності тощо.

Таким чином, політологія — це наука про сутність, форми і закономірності політичного життя суспільства, про діяльність суб’єктів політики з приводу влади.

Політологія взаємодіє з цілим рядом наук, предметом дослідження яких є різні аспекти політики, політичного життя.

Політична філософія вивчає ціннісні та світоглядні аспекти владних відносин.

Політична соціологія розкриває взаємодію різних соціальних спільностей у політичній сфері, політичну практику суб’єктів політики.

Політична історія вивчає зміни політичних інститутів і норм у процесі суспільного розвитку.

Теорія держави і права розглядає політику крізь призму юридичних норм.

Політична психологія розкриває суб’єктивну мотивацію політичної поведінки.

Політична географія вивчає вплив географічних і природних факторів на політичне життя тощо.

На відміну від цих наук, політологія виконує роль загальної теорії політики, інтегрує висновки окремих політичних наук, відіграє роль їх методологічної основи.

Здійснення політологією теоретичного аналізу політичної взаємодії доповнюється вивченням політичної практики, що визначає високу практичну спрямованість її висновків.

 

2. Важливе значення для розкриття сутності політичного життя мають закони, категорії і методи політології.

Так, закони структури в політології визначають сутність форм та методів організації політичних систем, їх внутрішню спрямованість.

Закони функціонування політики характеризують її життєдіяльність, як особливого організму, розкривають суттєві й необхідні зв’язки між усіма структурними елементами політичної сфери.

Закони розвитку виступають як закони якісних перетворень в політичній сфері тощо.

Предметом політології є також цілий ряд закономірностей політичного життя в усіх його проявах:

1) політико-економічні — відбивають співвідношення між політикою і економікою;

2) політико-соціальні — характеризують розвиток політичної влади, головним завданням якої є зміцнення стабільності суспільства;

3) зміст політико-психологічних — взаємовідносини між індивідом і владою.

Політологія має свою систему категорій, які невід’ємні від закономірностей і відбивають істотні риси, грані політичного розвитку суспільства.

Система категорій політичного життя включає в себе:

1) аксіоматичні, тобто такі, які не вимагають доказів: політичні факти, політичні явища, політичний процес та ін.;

2) субстанціональні (субстанція — першооснова, сутність усіх речей і явищ): політична влада, політичні відносини, суб’єкт політики та ін.;

3) системні: суспільство, держава, політична система, партійна система тощо;

4) аксиологічні, тобто ціннісні: суверенітет, свобода тощо.

Ряд вчених поділяють категорію політології так:

1) загальні — політична влада, політична свідомість, політична доктрина та ін.;

2) структурні — політична система, політична організація, держава та ін.;

3) функціонування — політична діяльність, політичний процес та ін.;

4) розвитку — політична революція, політична еволюція та ін.

Є й інші підходи до систематизації категорій політології.

Як наука політологія має свою суму методів як загальнонаукових, так і тих, що даються найважливішими філософськими течіями сучасності:

― діалектико-матеріалістичний метод розглядає всі явища в тісному зв’язку і русі;

― історичний метод вивчає кожне явище конкретно, в конкретно-історичних умовах;

― соціологічний метод розглядає політику як сферу цілеспрямованої взаємодії соціальних спільностей і груп, які прагнуть реалізувати свої інтереси;

― системний метод аналізує політику як цілісне явище, як механізм саморегуляції;

― інструментальний метод здійснює аналіз діяльності офіційних структур і формальних правил прийняття рішень;

― структурно-функціональний метод вивчає структуру політичних процесів, взаємозв’язок у кожній політичній структурі;

― антропологічний метод аналізує зв’язок між політикою і природою самої людини;

― прагматичний метод розглядає явища з точки зору практичної значущості;

― біхевіористський метод вивчає поведінку людини як у формальних (юридично оформлених), так і в неформальних групах, аналізує можливості зміни її мотивації;

― психоаналітичний метод здійснює аналіз індивідуальних якостей і рис характеру, підсвідомих психічних процесів, які впливають на політичну поведінку, тощо.

Група спеціальних методів політології: моделювання, анкетування, тестування та інші, які дозволяють нам мати конкретний загальний погляд на політичне життя.

Зрозуміти методи політології відповідно до вимог суспільної практики можна тільки через конкретні об’єктивні політологічні дослідження, які здатні розкрити зміст і сутність, а також зростаючу роль цієї науки в житті суспільства.

 

3. Значення політології визначаються комплексом завдань, які стоять перед нею. Вона:

― пов’язана з найбільш масовим суспільним явищем — політикою;

― допомагає чітко виражати громадські і особисті інтереси;

― здійснює розробку основних напрямків, форм і методів демократизації суспільства;

― виявляє умови і шляхи консолідації соціально-політичних сил;

― визначає найбільш оптимальні шляхи подолання суспільних конфліктів, організації державного врядування тощо;

― досліджує теоретичні і практичні аспекти політичної культури;

― визначає шляхи та форми політичної соціалізації людей, залучення індивідів до політики;

― озброює кожну особистість соціально-політичними знаннями;

― виявляє оптимальне співвідношення загальнолюдських і державних інтересів у міжнародних стосунках тощо.

Специфіка політології визначає систему її функцій (від лат. functio — виконання, здійснення).

Основні функції політології:

1) теоретична — дає фундаментальні знання про природу політичної реальності;

2) методологічна — розкриває засоби теоретичних досліджень, практичної реалізації політичних знань;

3) ідеологічна — формує у суб’єктів політичної діяльності певні світоглядні уявлення, орієнтації та установки;

4) інструментальна — показує ефективні засоби перетворення політичної та інших сфер життя суспільства з урахуванням інтересів суб’єктів політики;

5) нормативна — проявляється в суб’єкт-суб’єктних і суб’єкт-об’єктних відносинах учасників політичного процесу;

6) прогностична — розробляє бажані і можливі варіанти розвитку політичних процесів;

7) політичної соціалізації — формує демократичну політичну культуру громадян, сприяє їх залученню до політичного життя;

8) прикладна — пов’язана з багатоманітним використанням досягнень політології, з розробкою критеріїв ефективності діяльності виборних органів, урядів та ін.

Оскільки політична діяльність виступає в ролі регулятора суспільних процесів, то роль політології, яка виконує завдання аналізу суспільного життя, допомагає нам проникнути в логіку політики, зрозуміти її суть, навчитися прогнозувати політичні події.

Знання політології збагачує особистість політичним досвідом, політичною культурою, формує свідомого і самостійного суб’єкта політичного процесу.

 

Проблемні питання

1. В чому ви бачите роль політології в оновленні суспільства ? Доведіть це.

2. Які методи політології найбільш ефективні для аналізу таких сфер політичного життя:

а) для дослідження політичних настроїв населення з певних питань;

б) для визначення ефективності діяльності державних інститутів;

в) для розуміння цілей діяльності політичних лідерів.

3. Які функції політології сприяють подальшій демократизації українського суспільства.

 

Теми доповідей та рефератів

1. Перебудова соціально-політичного життя на Україні і політологія.

2. Основні проблеми розвитку політології.

3. Значення політології для формування особистості майбутнього фахівця.

 

 

Література

Александров И. Д., Сулимов В. Е. О некоторых методологических основах политологии // Социально-политические науки – 1991, № 3

Бебик В. М. Політологія: теорія, методологія, практика – К., 1997

Бодуен Ж. Вступ до політології – К., 1995

Єрмілов Є. П. Політологія – Черкаси: Відлуння, 1998

Кремень В. Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації – К., 1997

Краєнов Б. И. Политология как наука и учебная дисципліна // Социально- политический журнал – 1995, №1

Лазоренко О. В., Лазоренко О. О. Теорія політології – К.: Вища школа, 1996

Основи політології. Навчальний посібник / Керівник авт. колективу Ф. М. Кирилюк – К.: Либідь, 1995

Політологія. Курс лекцій / За заг. ред. проф. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського – К.: Вища школа, 1998

Політологія / За ред. акад. О. І. Семківа – Львів: Світ, 1994

Политология. Энциклопедический словарь – М., 1993

Потульницький В. А. Теорія української політології – К.: Либідь, 1993

Рогачёв С. Я. Предмет политологии и её место в системе социальных наук // Государство и право – 1993, №5

Федун Л. А. О предмете и методе политологии // Социально-политические науки – 1991, № 3