Додаткова

Взявши на себе ініціативу змінити свою долю, ми розриваємо негативне коло минулих помилок. У той момент, коли ми зрозуміємо, що ми причина, а не наслідок, ми забираємо владу над своєю долею. Інакше життя нам буде підносити нам той самий урок доти, поки ми його не освоїмо.

Р.Ентоні

План лекції

Вступ

1. Локус контролю – теоретична модель двох сценаріїв поведінки людини

2. Традиційна модель поводження людей «Жертва».

2.1. Основні положення

2.2. Сутність

2.3. Чому вигідно бути «Жертвою»?

2.4. Словник жертви

2.5. Види самовираження жертви

3. Конструктивна модель поводження - «Хазяїн»

3.1. Основні положення

3.2. Мета

3.3. Практичні поради по формуванню «Хазяїна»

4.Філософії позитивного мислення як основа формування моделі поведінки Я-хазяїн.

Основні поняття теми

Локус контролю, екстернал, інтернал, моделі поведінки: жертва, господар.

Семінарське заняття 6. Основні моделі поведінки людини: хазяїн, жертва

План

1. Локус контролю – теоретична модель двох сценаріїв поведінки людини.

2. Традиційна модель поводження людей - «Жертва».

3. Конструктивна модель поводження людей - «Хазяїн».

4. Практичні поради по формуванню моделі поводження «Хазяїн».

5. Філософії позитивного мислення як основа формування моделі поведінки Я-хазяїн.

Питання

1. Локус контролю, як теоретична модель двох сценаріїв поведінки людини.

2. Характеристика екстерналів та інтерналів.

3. Необхідність формування інтернальності особистості.

4. Сутність та основні характеристики поведінкової моделі «Жертва».

5. Причини формування поведінкової моделі «Жертва».

6. «Переваги» моделі «Жертва».

7. Сутність та основні характеристики поведінкової моделі «Хазяїн».

8. Практичні поради по формуванню поведінкової моделі «Хазяїн».

9. Технологія формування поведінкової моделі «Хазяїн».

10. Філософії позитивного мислення як основа формування моделі поведінки «Хазяїн»

Література

Основна

1. Вайнцваг П. Десять заповедей творческой личности. – М.: Прогресс, 1990. – 192 с.

2. Калошин В.Ф. Жертва або хазяїн? (або як змінити долю) / Практична психологія та соціальна робота. – 2009. - №1. - С.61-67; - №2. - С.51-58.

3. Калошин В.Ф. Стань хазяїном своєї долі (С.284-310) /Основи життєзнавства у сучасній школі: Науково-методичний посібник/За ред.. І.Г. Єрмакова. – Біла Церква: КОІПОПК, 2009. – 312 с.

4. Синельников В.В. Прививка от стресса. Как стать хозяином жизни. – М.: Центрполиграф, 2006. – 221 с.

5. Хьелл Л., Зиглер Д. Теория личности. - С-Пб.: Питер, 1997. – 607 с.

Додаткова

1. Власов. Ю. Стечение сложных обстоятельств /Искусство быть здоровым. Часть 3 (Авт. - сост. С.Б. Шенкман) – М.: Физкультура и спорт, 1990. – 96 с.

2. Прихожан А.М. Психология неудачника. – М.: ТЦ Сфера, 1999. – 192 с.

3. Калошин В.Ф. Позитивне мислення: щастя, здоров’я, успіх. –Х.: Вид. Група «Основа», 2008. – 256 с.

4. Калошин В.Ф. Як виховувати успішних дітей /Виховна робота в школі. – 2010. - №11. – С.29-36.

5. Калошин В.Ф. Формування духовності особистості – основна стратегія відродження національної культури та економіки /Управління школою. - 2011. - №4-6. - С.2-11

6. Калошин В.Ф. Як перетворити свою роботу на радісну й улюблену (практичні поради з професійної самореалізації /Заучу усе для роботи. – 2012. №19-20. – С.6-19.

7. Мотивация поведения: биологические, когнитивные и социальные аспекты /Р. Френкин. – СПб.: Питер, 2003. – 651 с.

8. Самоукина Н.В. Психология оптимизма. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. – 240 с.

9. Энтони Р. Преодолеть невозможное (искусство конструктивного мышления). – СПб.: Питер Пресс, 1997. – 256 с.

 

 

Вступ. Протягом тисячоріч всі релігії світу закликали до любові й милосердя. Вчені й філософи намагалися осягти суть буття, пізнати істину. Але з тих пір у світі мало що змінилося. Не стало менше хвороб і насильства. Проблеми залишилися колишніми, тільки декорації помінялися.

Чому ж так відбувається, що, стикаючись із багатою та непередбаченою реальністю, люди створюють собі біль і страждання?! У чому причина?

Може бути, недосконалі релігія або наука йде не по тим шляхам? А може бути, ми погано боремося зі злом, раз його не стає менше?

Давайте відразу відкинемо убік подібні міркування. Якщо ми будемо шукати причину в навколишньому нас світі, то ми рано або пізно потрапимо в пастку.

Всі проблеми сховані не в навколишньому світі, і навіть не в насильстві й стражданнях. Всі причини в самій людині. Точніше, у тій моделі, який вона користується для створення свого унікального світу.

На жаль, у сучасному світі більшість із нас представляє безпомічну жертву, що обвинувачує майже всіх. Багатьом людям навіть подобається роль жертви. Це стає їхнім способом життя. Ці жертви-хроніки обвинувачують, скаржаться, ниють і пхикають. Гірше всього те, що вони намагаються й вас захопити за собою в безодню безвідповідальності, песимізму, байдикування.

Кожна людина будує свою модель реальності, життя, виробляє певні правила й далі грає по них.

Те, що бачить одна людина, ніколи в точності не збігається з тим, що бачить інша. Кожна людина створює свою модель реальності, і, звичайно ж, свої правила, по яких вона живе (грає).

Тому прав був Шекспір, коли сказав, що увесь світ - театр, а люди в ньому - актори. Це дійсно так. Із самого дитинства ми розучуємо ролі, нас учать грати в певну гру. Ми засвоюємо її правила. Але потім забуваємо про те, що це всього лише гра. Що правила можна змінити, можна грати в іншу гру, за своїми правилами. І зробити її такою ж реальною й правдивою. У будь-якої гри є свої правила. У будь-якої моделі є свої закони. Вони працюють тільки в межах цієї гри. А в цілому ми самі - сценаристи й режисери свого життя! Ми самі - актори у власному «життєвому театрі». Ми ставимо спектаклі й граємо їх, запрошуючи наших близьких в «акторську трупу», а наших друзів і знайомих - в «глядацьку залу».

Звичайно, ми всі - різні «режисери» власних життєвих «спектаклів». Одні активно переробляють життя «під себе». Можна сказати, що вони будують власні «життєві» декорації на своїй «сцені». Інші приходять на «сцену», на якій уже кимсь вибудувані «життєві декорації», і придумують свій «життєвий спектакль» в існуючих «декораціях», намагаючись пристосуватися до них. А треті грають в «чужому спектаклі», підіграють. Четверті задіяні тільки в епізодах... З чого все починається?

Дитина вдарилася об стіл і розплакалася. Мати підходить і заспокоює дитину. Що ж вона робить? Вона говорить: «Який поганий стіл! Давай його поб'ємо. Ось тобі, ось тобі!» І із цими словами мати вдаряє кілька разів по столу. Дитина починає повторювати ці дії за нею, б'є дерев'яний стіл і швидко заспокоюється.