Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні 113

ми громадянства (підданства) цих держав одночасно з на­буттям громадянства іншої держави;

• якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення осо­бами громадянства цих держав одночасно з набуттям грома­дянства України;

• від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні (при цьому іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання при­пинити іноземне громадянство подають декларацію про від­мову особи, якій надано статус біженця в Україні чи приту­лок в Україні, від іноземного громадянства);

• від осіб без громадянства.

Іноземці повинні подати документ про припинення інозем­ного громадянства, виданий уповноваженим органом відповід­ної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іно­земці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави під­стави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства;

3) подати заяву про набуття громадянства України (а якщо це дитина — за заявою одного з батьків або опікуна чи піклуваль­ника).

Дитина, яка народилася на території України після 24 серп­ня 1991 р. і не набула за народженням громадянство України та Є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється і [юмадянином України за клопотанням одного з її законних пред­ставників.

Датою набуття громадянства України за територіальним похо­дженням є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала деклара­цію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується по­вернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Ця вимога не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Набуття громадянства України внаслідок прийняття (нату­ралізації)— це надання органами державної влади за наявнос-

 

 

ГлаваW

ті певних умов громадянства особам, які подали про це клопо­тання. В Україні особи, які набули громадянство шляхом нату­ралізації, користуються тими самими правами і несуть ті ж самі обов'язки, що й інші громадяни. Але в деяких державах по­літичні права таких осіб обмежуються¹. Так, у США, Болгарії, Естонії президентом цих держав може бути тільки громадянин за народженням. У Мексиці тільки громадянин за народженням може обіймати посаду начальника порту, коменданта аеродро­му, лоцмана, служити на торгівельному, морському або повітря­ному судні.

У світовій практиці існують два підходидо натуралізації іно­земних громадян:

1) за першого підходу, навіть якщо кандидат відповідає вста­новленим вимогам для прийняття до громадянства, компетент­ний державний орган вправі визначати, чи становить прийняття до громадянства даної особи інтерес для держави. За прийняття до громадянства стягується висока плата. Негативне рішення не обґрунтовується та не підлягає оскарженню (Німеччина, Швей­царія, Японія);

2) за другого підходу натуралізуються всі кандидати, які відповідають установленим вимогам (США, Канада, Швеція). Процедура отримання громадянства у цих державах порівняно проста².

Натуралізація може бути:

• індивідуальною;

• внаслідок правонаступництва держави. Індивідуальна натуралізація, у свою чергу, поділяється на:

 

1) натуралізацію, засновану на особистому виборі;

2) натуралізацію в результаті закону, яка є юридичним на­слідком укладення шлюбу іноземця з громадянином даної дер­жави, усиновлення, опіки, визнання батьківства тощо.

Законодавство різних держав закріплює неоднакові натура-лізаційні вимоги. Єдиних критеріїв у даному питанні немає³.

Щодо України, то клопотати про прийняття до громадян­ства України можуть всі дієздатні особи, які досягли 18 років.

¹ Тодыка Ю. Н. Зазнач, праця. - С 91-108.

² Васильева Т. А. Зазнач, праця. — С. 112—115.

³ Тодыка Ю. Н. Зазнач, праця. - С. 91.