Поняття конституції, її функції та властивості

Термін «конституція» походить від лат. constitutio — «уста­нова», «устрій». Існує точка зору, відповідно до якої термін «кон­ституція» утворений на основі звороту rem publicum constituire, з якого починалися акти римських імператорів¹.

Іноді для позначення поняття «конституція» використову­ють термін «основний закон». Дані поняття є синонімами.

Виділяють два значенняпоняття «конституція»:

1) матеріальне значення, відповідно до якого конституція являє собою писаний акт або сукупність актів чи конституцій­них звичаїв, які перш за все проголошують та гарантують права та свободи людини і громадянина та визначають основи суспіль­ного ладу, форму правління і територіального устрою, основи організації центральних та місцевих органів влади, їх компетен­цію та стосунки, державну символіку та столицю;

2) формальне значення, за яким конституція — це закон або група законів, що мають вищу юридичну силу щодо всіх інших законів та інших актів. Конституція в цьому розумінні — закон для законів, що виражається в її особливому порядку прийняття та внесення до неї змін, у верховенстві в правовій системі держави.

Усі держави мають конституцію у матеріальному змісті, але не в усіх державах є конституція у формальному розумінні (на­приклад, у Великобританії і Новій Зеландії існує конституція у матеріальному значенні, тобто сукупність правових норм, що ре­гулюють зазначені суспільні відносини, але ці норми мають та­кий самий статус у правовій системі, як і інші норми права, тоб­то вони не характеризуються верховенством, особливіш поряд-

¹ Мелащеико В. Ф. Конституція — Основний Закон держанії // Конститу­ційне прано України / За ред. В. Ф. Погорілка. - К: Наукова думка, 2000. - С 88.

ком прийняття чи внесення змін, що свідчить про те, що в цих країнах відсутня конституція у формальному розумінні)¹. Виділяють такі основні теорії походження конституцій:

1) договірнатеорія, яка виходить із того, що члени суспіль­ства уклали договір, утілений в конституції, відповідно до яко­го встановлюються принципові основи існування суспільства та правила, за якими воно функціонує;

2) природно-правоватеорія виходить із того, що конститу­ція є проявом волі народу, його суверенітету;

3) теологічнатеорія виходить із того, що конституція — вті­лення божественних приписів суспільству про правила життя;

4) теорія, що пов'язує виникнення конституції тільки з дер­жавною владою,відкидаючи народний суверенітет. Державна влада, згідно з цією теорією, сама себе обмежує шляхом закріп­лення в конституції меж своїх повноважень;

5) марксистсько-ленінськатеорія, яка виходить із того, що конституція виражає волю не всього суспільства, а економічно панівного класу.

Конституція України— це єдиний нормативно-правовий акт, що має особливі юридичні властивості, через який Україн­ський народ виражає свою суверенну волю, утверджує основні принципи державного та суспільного ладу, визначає систему і структуру державної влади та місцевого самоврядування, меха­нізми реалізації державно-владних повноважень, основи право­вого статусу особи, територіальний устрій держави².

Розрізняють поняття юридичної та фактичної конституції.

Юридична конституція — це визначена система правових норм, що регулює відповідні суспільні відносини.

Фактична конституція — це самі ці відносини, тобто ті, що реально існують. Ця конституція існує незалежно від того, знай­шла вона своє юридичне закріплення чи ні.

Розходження між юридичною та фактичною конституцією зазвичай виникають унаслідок змін у співвідношенні політич­них сил, що відбулися після прийняття юридичної конституції.

¹ Маклаков В. В. Основы теории конституции // Конституционное (го­ сударственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. Б. Л. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 44-45.

² Тодыка Ю. Н. Конституция Украины — Основной Закон государства и общества. - X.: Факт, 2001. - С. 9, 12-13.