Захист від енергій електромагнітного поля, лазерних та інших видів випромінювань

Електромагнітні хвилі (поля) знайшли дуже широке використання. При поширенні вони переносять енергію і взаємодіють із середовищем. Ступінь дії електромагнітного поля на людину залежить від частоти, напруженості електромагнітного поля, інтенсивності потоку енергії, локалізації випромінювання та індивідуальних особливостей організму.

Електромагнітні хвилі радіочастотного діапазону мають певну довжину і за частотними характеристиками поділяються високочастотні (ВЧ), ультрависокочастотні (УВЧ), зверх високочастотні (ЗВЧ). Особливу небезпеку представляють зверх високочастотні радіохвилі, які використовуються у засобах мобільного зв’язку.

Шкідлива дія електромагнітного поля характеризується несприятливим впливом на біологічні процеси у клітинах і тканинах організму, особливо в центральній нервовій і серцево-судинній системах. Невеликі інтенсивності потоку енергії і напруженості поля обумовлюють незначну дію. Після припинення дії поля організм через певний час приходить у нормальний стан. Але довготривала дія сильних електромагнітних полів може викликати запаморочення голови, болі, нудоту, зниження працездатності.

Для уникнення шкідливої дії на організм людини встановлені гранично допустимі норми дії електромагнітних полів високих, ультрависоких і зверх- високих частот. Ці норми визначені як міждержавний стандарт, прийнятий у 1986 році і перевиданий у січні 1999 році без обмеження дії у часі.

Найменування стандарту приведено нижче:

 

МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ

СТАНДАРТ

СИСТЕМА СТАНДАРТОВ БЕЗОПАСНОСТИ ТРУДА

ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫЕ ПОЛЯ РАДИОЧАСТОТ

ДОПУСТИМЫЕ УРОВНИ НА РАБОЧИХ МЕСТАХ И ТРЕБОВАНИЯ