Споживчий попит. Функції споживання та заощадження

Споживчий попит (С) залежить від:

̶ доходу домашніх господарств від участі у виробництві;

̶ податків та трансфертних платежів;

̶ величини багатства домашніх господарств, тобто реаль­них грошових залишків, які складаються з готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими дохо­дами (облігації тощо);

̶ доходу від багатства домашніх господарств (процент, рента);

̶ середньої та граничної схильності до споживання;

̶ ступеня диференціації населення за доходами;

̶ чисельності населення.

Дохід домашніх господарств (Y), як правило, складається з двох частин: споживання (С) і заощадження (S).

Дохід домашніх господарствє одним з основних фак­торів споживчого попиту.

На основі гіпотези абсолютного доходу, яку висунув Дж. М. Кейнс у роботі «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей», споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збіль­шенням, але не так швидко, як дохід («основний психологічний закон»).

Відповідно до «основного психологічного закону» функція споживання має вигляд:

C = C₀+c'×Y, (3.2)

де C₀ - автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу («споживчий кошик» відповідної групи населення: малозабезпечених, з середнім рівнем доходу, високозабезпечених); с' - гранична схильність до споживання; Y - дохід домашніх господарств.

Гранична схильність до споживання (с') - це частка приросту споживання (ΔС) у додатковій одиниці доходу (ΔY):

(3.3)

Середня схильність (норма) до споживання (с)- це частка споживання (С) у доході (Y):

(3.4)

Заощадження (S) - це неспожита частина доходу (Y). Кожній функції споживання (С) відповідає своя функція заощадження (S), тому що дохід домашніх господарств (Y), як відмічалося раніше поділяється на споживання і заощадження.

Y=C + S → S=Y-C →

→S=Y-(C₀ + c'Y) →

→S = -C₀ + (Y-c'Y) →

→ S = -С₀ + (1 - с')У;

1 - c' = s' - гранична схильність до заощадження.

 

де Y - дохід домашніх господарств; С - споживання; S - заощадження.

Із зростанням доходу (Y) середня норма споживання (с) знижується і наближається до граничної схильності (норми) до споживання (с').

Таким чином, розширення виробництва потенційно містить у собі можливість перевиробництва, бо зменшення середньої норми споживання(с) свідчить про те, що у зростаючому ва­ловому внутрішньому продукті зменшується частка продукції, яку готові придбати домашні господарства.

Ступінь диференціації доходівнаселення істотно впливає на сукупний споживчий попит: чим рівномірніше розподіляється НД між домашніми господарствами, тим більша його частка йде на споживання. При значній диференціації доходів частка споживання у НД скорочується.

Зображення функцій споживання (С) і заощадження (S) по­дано на графіку 3.1.

 

Рис. 3.1. Функції споживання (С) та заощадження (S)

За класичною теорієюпроцес формування заощаджень (S) залежить від двох основних факторів:

1) процентного доходу(процентної ставки, коли домашні господарства виступають у ролі кредитора або купують облігації).

Прихильники класичної теорії вважають, що чим більші розміри процентного доходу, тим більше вони будуть стимулю­вати домашні господарства до заощаджень;

2) величини доходудомашніх господарств (рис.3.2).

За кейнсіанською теорієювеличина заощаджень (S) і кри­ва заощаджень (SS) істотно не змінюються під впливом зміни процентної ставки (i): «... кратковременные колебания нормы процента вряд ли оказывают каким-либо путём сильное непосредственное влияние на величину расходов. Немногие люди решают изменить свой образ жизни по той причине, что норма процента упала с 5 до 4, если их совокупный доход остаётся таким же, как и раньше».¹ (Кейнс Дж М. Избранные произведения.)

Рис. 3.2. Функція заощаджень за класичною теорією

Основним фактором,який істотно впливає на величину за­ощаджень (S), єрівень реального доходу домашніх госпо­дарств (Y), тому крива заощаджень (SS) зовсім не еластична відносно процентної ставки (і) і має вигляд (рис. 3.3):

 

Рис. 3.3. Функція заощаджень за кейнсіанською теорією