Прибуток підприємства
Основними напрямками виїзної документальної перевірки розрахунків податку на прибуток підприємств є з’ясування правильності визначення платником доходів і витрат, як визначальних при розрахунку величини оподатковуваного прибутку підприємства та суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті в бюджет.
Статті 135-137 ПКУ регламентують спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.
При перевірці податку на прибуток підприємств прибуток як об`єкт оподаткування із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду:
П = (Д – С - ІВ) х ставку податку
Де: П – прибуток звітного податкового періоду ;
Д – доходи звітного податкового періоду доходи (загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого у звітному періоді). Склад доходів та правила їх призначення визначені ст. 135-137 ПКУ;
С - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
ІВ – інші витрати звітного податкового періоду, які визначаються згідно зі ст. 138-143 ПКУ.
Суть перевірки полягає у виявленні випадків, коли відвантаження продукції не знайшли відображення у податковому обліку.
Витрати, що враховуються при обчисленні об`екта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Слід зазначити, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів,робіт, послуг.
Собівртість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
1) прямих матеріальних витрат;
2) прямих витрат на оплату праці;
3) амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних
активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
4) інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної
енергії.
При перевірці достовірності відображення у звітності витрат підприємства необхідно враховувати, що всі витрати можна умовно розділити на три основні групи:
1) витрати, які включаються до складу валових витрат;
2) витрати, які не включаються до складу валових витрат;
3) витрати, які частково включаються до складу валових витрат, або витрати подвійногопризначення.
У структурі витрат, пов’язаних з виробництвом і продажем продукції (робіт, послуг), найбільшу питому вагу мають витрати на придбання матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, та напівфабрикатів. При перевірці цих витрат, по-перше, необхідно з’ясувати наявність всіх документів, що підтверджують або списання коштів з банківських рахунків в оплату сировини та матеріалів, або видачу готівки з каси підприємства, або факт оприбуткування товарів на склад підприємства.
Особливу увагу слід звернути на правильність відображення витрат у зв’язку з придбанням товарно - матеріальних цінностей у пов'язаних осіб. Такі витрати повинні визначатися виходячи з договірної ціни, але не більшої за звичайну ціну.
При перевірці правильності відображення витрат на оплату праці необхідно встановити, чи не віднесено до складу витрат тих, які не пов’язані безпосередньо з оплатою праці, а мають здійснюватися за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. До складу таких виплат належать: матеріальна допомога, дивіденди, винагороди чи інші види заохочень пов'язаним особам, не підтверджені документальними доказами, що вони є компенсацією за фактично надані послуги або відпрацьований час, суми, внесених до бюджету, податків на доходи фізичних осіб.
При перевірці обґрунтованості витрат на рекламу необхідно з'ясувати наявність кошторису, в якому повинні бути відображені склад витрат та їх обсяг. До кошторису можуть бути включені лише ті витрати, що відповідно до чинного законодавства відносяться до рекламної діяльності. Усі витрати повинні бути підтверджені первинними документами: договір на виготовлення реклами, рахунки, фактури, платіжні доручення.
При перевірці обґрунтованості віднесення до складу витрат суми внесених до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) необхідно пам’ятати, що врахуванню підлягають лише податки, обов'язковість сплати яких передбачена ПКУ. У ході перевірки слід установити правильність обчислення цих податків і зборів.
При перевірці витрат подвійного призначення увагу слід звернути на такі питання: правильність визначення витрат на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, особливості віднесення до складу витрат на соціальні заходи, на утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури; достовірність відображення витрат на гарантійний ремонт; обґрунтованість витрат на відрядження тощо.
При перевірці правильності визначення витрат використовуються наступні документи:
1) первинні документи (накладні на придбання товарів (робіт, послуг),
податкові накладні, платіжні доручення, виписки банку, квитанції до прибуткових ордерів, видаткові ордери, звіти по касі, товарні чеки, касові та авансові звіти;
2) дорожні листи;
3) акти введення в експлуатацію та вибуття основних фондів,
нематеріальних активів, МШП;
4) інвентаризаційні відомості;
5) табелі обліку робочого часу працівників;
6) особисті рахунки працівників;
7) розрахункові відомості по нарахуванню та виплаті заробітної плати;
8) розрахунки по єдиному соціальному внеску;
9) журнали-ордери по рахунках;
10) реєстри придбання товарів, робіт та послуг за певний період;
11) податкова звітність та звітність щодо розрахунку єдиного
соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Важливою складовою перевірки є перевірка правильності нарахування амортизації основних засобів (ст.144 – 148 ПКУ), яка включає такі етапи:
1) перевірка правильності визначення об’єктів амортизації;
2) перевірка правильності застосування норм амортизації;
3) правильність визначення балансової вартості груп основних фондів, до якої застосовуються норми амортизації;
4) правильність списання залишкової вартості основних фондів на валові витрати платника
5) правильність нарахування прискореної амортизації.
Для визначення суми амортизаційних відрахувань за звітний період необхідно проаналізувати номенклатуру основних засобів по кожній групі, перевірити відомості нарахування амортизації по кожній групі, перевірити відомості нарахування амортизації згідно податкового законодавства.
Основні засоби класифікуються за 16 групами, по яких встановлено мінімально допустимі строки корисного використання та допускається нарахування амортизації за 5-ма методами:
1) прямолінійного;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості;
4) кумулятивного;
5) виробничого.
При розрахунку амортизаційних відрахувань слід зазначити, згідно з положеннями ПКУ «основні засоби-матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік».
В бухгалтерському обліку аналізуються типові проводки при перевірці
податку на прибуток підприємств, ПДВ та окремі з вказаних проводок по іншим податкам.
Платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий облік доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню; витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності; балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню; амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню.
У разі якщо основні фонди використовуються як для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності, то з метою визначення об'єкта оподаткування для різних видів діяльності, застосовується метод пропорційного розподілу суми амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що припадає на кожний вид діяльності. За цим методом дохід платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, відноситься до загальної суми доходу. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою діяльністю.
Податок на прибуток, який, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього Закону, зменшений на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду діяльності.
Результати перевірочної діяльності відображаються в акті перевірки у
вигляді таблиці. Проводиться поетапний аналіз елементів об`єкту оподаткування: отриманих доходів, врахованих витрат, зіставляються дані декларації з ПДВ – податкові зобов’язання та дані декларації з податку на прибуток підприємств - доходи, різниця пояснюється платником податків.
Підсумком перевірки є складання зведенъ таблиці, в який выдображається зіставлення даних декларацій платника і даних по результатх перевірки на основі перелічених документів з бухгалтерського обліку.
Тема 7 Контроль оподаткування доходів громадян
1. Контроль утримання податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати доходів.
2. Контроль у сфері оподаткування доходів громадян від заняття підприємницькою діяльністю.
3. Перевірка нарахування та сплати єдиного податку.