Охорона навколишнього середовища

У процесі виробництва тваринницької продукції можливі виділення різних забруднень, які погіршують стан навколишнього середовища ферми (повітря, ґрунту та водойм). До основних забрудників належать: гній і гноївка, повітря виробничих приміщень, яке насичується шкідливими газами та хвороботворними бактеріями, миючі розчини, залишки неякісних кормів, пального, мастил, хімічних реагентів тощо.

Враховуючи властивості тих чи інших забруднювачів на фермі, необхідно розробляти конкретні заходи щодо їх знешкодження. Щоб уникнути поширення забруднювачів по території ферми та за її межами, передбачають чітке розмежування внутрішніх зон ферми і відокремлення їх зеленими насадженнями або огорожею. Вся територія ферми по периметру має бути огороджена й обсаджена зеленою захисною смугою.

Тваринницький об'єкт має функціонувати за принципом закритого підприємства. Люди, тварини, транспортні засоби та матеріали, що доставляються на ферму або вивозяться з неї, повинні проходити тільки через санітарно-ветеринарні пропускники (дезбар'єри). По території ферми транспортні засоби можуть переміщуватися лише у визначених напрямах і по призначених для цього дорогах.

Для доставки кормів на кормовий майданчик при їх заготівлі та вивезенні гною із території ферми обладнують окремі в'їзди з дезбар'єрами.

У міжциклові періоди на фермі провадять фронтальне очищення і дезинфекцію приміщень. Спочатку механічними засобами очищають підлогу, годівниці, гноєприймальні лотки, стіни приміщень та технологічне устаткування. Після цього приміщення миють спочатку холодною, а потім гарячою водою, просушують, провітрюють і дезинфікують.

Всі рідкі відходи необхідно збирати за допомогою каналізації або іншими засобами у спеціальні накопичувачі-відстійники, знешкоджувати їх і лише після цього утилізувати або вивозити за межі ферми в спеціально відведені для цього місця.

Забруднене пилом, шкідливими газами, хвороботворними бактеріями та іншими елементами повітря очищають за допомогою спеціальних фільтрів. Якщо у забрудненому повітрі виробничих приміщень хвороботворні бактерії й отруйні домішки відсутні, його видаляють за допомогою високих витяжних пристроїв чи інших засобів вентиляції.

Заходи щодо захисту навколишнього середовища від забруднень, що виникають на фермі, повинні відповідати діючим стандартам чи нормативним
документам.

Особливості охорони навколишнього природного середовища в
скотарстві

На скотарських підприємствах крім основної продукції – м'яса та молока утворюються значні обсяги відходів: гною, гноївки, стічних вод, а також шкідливих газів, якi містять значну кількість біогенних елементів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів, що негативно впливають на здоров’я тварин i людей, рослинний світ, клімат та санітарно-побутові умови тих, хто працює на цих об'єктах, та проживання населення, яке мешкає поблизу підприємства.

На скотарських підприємствах слід застосовувати технології видалення та обробки гною, що забезпечують екологічну безпеку.

При прив'язному утриманні худоби твердий підстилковий гній з тваринницьких приміщень видаляють стаціонарними або мобільними засобами подальшим транспортуванням його в секційні карантинні ємності, де він зберігаєтьсяна протязі 6 діб з метою дослідження на наявність в ньому збудників,a після цього направляється в гноєсховища (їx має бути не менше двох).

При виникненні в процесі карантинування епізоотії, секції з зараженим гноєм виключаються з обороту, a гній піддається біологічному, фізичному або хімічному знешкодженню в строки, що встановлюються ветеринарною службою. Зметою запобігання поширенню інфекційних хвороб заражений гній дезинфікується вапном чи формальдегідом або підлягає термічній обробці.

Рівень забруднення атмосферного повітря на території скотарських підприємств та зони, що до них прилягає, а також визначення меж очікуваного поширення забруднення атмосферного повітря повинні визначатися спеціальним розрахунком. Kpитерієм оцінки впливу викидів підприємств в атмосферне повітря є порівняння фактичних концентрацій викидів в атмосфері з гранично допустимими (ГДК).

Основними джерелами забруднення повітряного басейну скотарських підприємств і житлової зони, що до них прилягає, є вентиляційні викиди з приміщень для утримання тварин, викиди від теплових установок (котельні, варочні котли), споруд для накопичення та обробки гною, вигульних майданчиків.

Під час накопичення тварин на обмежених територіях скотарських комплексів при впровадженні водоємних технологій виробництва i значній кiлькості бioгeнних елементів, патогенної мікрофлори та інших шкідливих хімічних речовин, якімістяться в гнойових стоках цих підприємств, слід розробляти та здійснювати заходи щодо попередження забруднення водних джерел, в тому числі i підземних, як під час їх накопичення, так i використання.

Особливості охорони навколишнього природного середовища у
свинарстві

На свинарських підприємствах, крім основної продукції – м'яса та племінного молодняка, утворюються значні обсяги відходів – гною, сечівки, стічних вод, а також шкідливих газів із значною кількістю біогенних елементів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів, які негативно впливають на здоров'я тварин і людей, рослинний світ, мікроклімат та санітарно-побутові умови тих, хто там працює, та проживання населення, що мешкає навколо підприємств.

На свинарських підприємствах слід застосовувати відповідну технологію і комплект машин для видалення та обробки гною, що забезпечують екологічну безпеку.

При підстилковому утриманні свиней гній з тваринницьких приміщень видаляють стаціонарними або мобільними засобами з подальшим його транспортуванням у секційні карантинні ємності, де він зберігається на протязі 6 діб з метою дослідження на наявність в ньому збудників інфекційних хвороб, а після цього направляється у гноєсховища (їх має бути не менше двох). При виникненні у процесі карантинування епізоотії, секції з зараженим гноєм виключаються з обороту, а гній піддається біологічному, фізичному або хімічному знешкодженню в строки, що встановлюються ветеринарною службою. З метою запобігання поширенню інфекційних хвороб заражений гній дезінфікується вапном чи формальдегідом або підлягає термічній обробці.

При безпідстилковому утриманні свиней рідкий гній з каналів тваринницьких приміщень видаляється механічними установками і транспортується в карантинні ємності, а потім – в секційні гноєсховища, де здійснюється його карантинування, а в разі епізоотії – біологічне або хімічне знезаражування та зберігання в строки, що визначаються ветеринарною службою.

При лотковій системі видалення гною він надходить в гноєзбірники, звідкіля перекачується в секційні гноєсховища, де карантинується і зберігається (строки визначаються ветеринарною службою) до можливості використання його в землеробстві.

Рівень забруднення атмосферного повітря на території свиноферм, підприємств та зоні, що до них прилягає, повинен визначатися спеціальними розрахунками. Критерієм оцінки впливу викидів підприємств у атмосферне повітря є порівняння фактичних концентрацій шкідливих викидів в атмосферу (з урахуванням фонових концентрацій) з гранично допустимими (ГДК в атмосферному повітрі населених пунктів.

Основними джерелами забруднення повітряного басейну свинарських підприємств і житлової зони, що до них прилягає, є вентиляційні викиди з приміщень для утримання тварин, викиди від паливних теплових установок (котельні, варочні котли), споруд для накопичення та обробки гною, вигульних майданчиків.

Розрахунок валових викидів забруднюючих речовин від свинарських підприємств рекомендується визначати на основі показників емісії (питомих викидів), наведених у Збірнику показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами (том 3, розділ XII), погодженому з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (лист від 8.11.04 №10990/20/1-10).

Охорона повітряного басейну забезпечується комплексом заходів, у тому числі за рахунок підвищення екологічної чистоти технологічних процесів, очищення та розсіювання шкідливих викидів в атмосфері до безпечних концентрацій.

Очищення та знешкодження вентиляційних та технологічних викидів слід передбачати у випадках, коли наявне перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, а також в разі вимог місцевих органів санепіднагляду, ветеринарної інспекції та охорони природи.

Організовані викиди слід здійснювати над покрівлею будівель, як правило, зосереджено (центральні вентиляційні чи аераційні викиди).

Не допускається застосування високих та факельних викидів, оскільки вони сприяють розширенню зони забруднення.

Розміщення будівель і споруд повинно відповідати наскрізному провітрюванню території підприємства та виключати можливість попадання шкідливих речовин в атмосферу із зони з більшою інтенсивністю викидів в зону меншого забруднення.

З метою охорони та раціонального використання водних ресурсів при проектуванні свинарських підприємств необхідно:

- застосовувати безводні технології виробництва (підстилкове утримання тварин);

- використання маловодної технології прибирання гною (механічні ,самопливна система безперервної дії);

- скорочення витрат питної води за рахунок впровадження оборотних систем водопостачання та використання очищеної, знезараженої і дезодорованої рідкої фракції на видалення гною тощо;

- розробка та впровадження прогресивних і економічно-ефективних методів очищення стоків, які забезпечують нормативні показники їх очищення;

- передбачення забезпечення водоохоронних споруд підприємств і реагентами, сировиною та необхідними матеріалами.

При розробці заходів по охороні навколишнього природного середовища від забруднень, крім цих Норм, необхідно керуватися діючими і нормами технологічного проектування: "Об'єкти ветеринарної медицини" , "Системи видалення, обробки, підготовки та використання гною", а також с Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" і "Про охорону атмосферного повітря", Нормами та Правилами щодо охорони ґрунтів територій тваринницьких підприємств, сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в районах розташування об’єктів.

Ветеринарно-санітарні заходи

3 метою профілактики та ліквідації хвороб тварин, охорони людей від інфекційних та інвазійних захворювань, спільних для людей i тварин, і скотарських підприємствах необхідно забезпечити комплекс спеціальних заходів, до яких належить дезинфекція, дегельмінтизація, дезинвазія, дезинсекція тощо.

Найбільш ефективним i поширеним заходом для знищення збудників інфекційних хвороб у навколишньому середовищі є дезинфекція, що здійснюється після ретельного механічного очищення тваринницьких приміщень.

Передбачають такі види дезинфекції: профілактична (планова, технологічна), вимушена (поточна i заключна).

Профілактичну дезинфекцію здійснюють після здачі ферми або окремого об'єкта в експлуатацію перед заповненням приміщень тваринами, а в подальшому (з метою недопущення накопичення та знищення збудників інфекційних захворювань) – періодично, в залежності від технології виробництва.

Вимушену дезинфекцію здійснюють у господарствах, неблагополучних за інфекційними хворобами тварин, з метою локалізації первинного вогнища інфекції, зaпoбiгaнню накопичення патогенних мікроорганізмів у зовнішньому середовищі і їх поширення на території господарства та за його межами.

Поточну дезинфекцію здійснюють періодично протягом усього часу оздоровлення господарства (ферми) з метою зниження рівня контамінації oб'єктiв зовнішнього середовища патогенними мікроорганізмами і зменшення небезпеки зараження тварин на території господарства (ферми) та поширення хвороби за його межі.

Заключну дезинфекцію здійснюють на підприємствах після ліквідації інфекційного захворювання (перед зняттям карантину чи обмежувальних заходів) з метою повного звільнення осередку інфекції від збудників захворювання.

Дезинфекції підлягають приміщення для тварин, обладнання, інвентар, предмети догляду за тваринами, повітря приміщень, територія підприємства, розвантажувально-навантажувальні майданчики, ветеринарно-санітарні об’єкти, транспортні засоби, доїльні установки, спецодяг, гній, гноївка та стічні води.

Окpiм планової профілактичної дезинфекції щомісяця в санітарії застосовують ще й технологічну дезинфекцію:

- здійснюють механічне очищення виробничих, побутових та допоміжних приміщень, розміщеного в них обладнання і території підприємства;

- забруднені місця стін і перегородок миють гарячою водою, дезинфікують 1,5 - 2,0-% розчином кальцинованої соди або зольним лугом тощо та білять вапном. Перед дезинфекцією приміщення звільняють від тварин, прибирають гній, залишки кормів та підстилку.

Сухий гній, підстилку та сміття, з метою запобігання розповсюдження інфекції, зволожують водою або дезрозчином, після чого водою під тиском миють стіни, перегородки, годівниці, підлогу та старанно звільняють від залишків гною решітки i гноєстічні канали. Після очищення приміщення _:знезаражують за допомогою мобільних або стаціонарних дезустановок відповідними хімічними засобами у вигляді розчинів, суспензій, аерозолів або газів.

Перед аерозольною дезинфекцією необхідно звільнити приміщення від тварин та кормів, провести мexaнiчне очищення та герметизацію приміщень. В період проведення аерозольної дезинфекції параметри повітря в приміщенні повинні становити: температура – не менше 15°С, відносна вологість – не менше 60%. Через 6-24 години після аерозольної обробки приміщення слід провітрити, а канали, годівниці i напувалки ретельно промити.

Для знезараження повітря в відділеннях. для отелення, профілактоpіяx, манежах, молочних, бактеріологічних лабораторіях доцільно застосовувати бактери­цидні опромінювані.

Бактерицидні лампи повинні знаходитись на відстані 15 - 20см від поверхні, яку знезаражують , час опромінювання поверхні – 3 хвилини, а посуду, інструментів та обладнання – 10 хвилин.

У вхідних тамбурах тваринницьких приміщень передбачають дезкилимки. У підлозі тамбура на всю його ширину передбачають заглиблення довжиною 1,5м та глибиною 0,15-0,20м i заповнюють його тирсою або поролоном та насичують дезрозчином. Дезинфекційні бар'єри, що обігріваються, заповнюються відповідним дезрозчином, а для запобігання його замерзання, в розчин додається 10-15% кухонної солі.

Дезинфекція спецтранспорту (cкотовозів, машин для перевезенняпродуктів забою тощо) здійснюють після попереднього очищення i миття за допомогою дезрозчинів або аерозолів.

Стоки повинні відводитися для подальшого очищення i знезараження.

Спецодяг необхідно дезинфікувати кип'ятінням або в парових камерах з відповідними розчинами не менше 90 хвилин.

Для проведення очищення i дезинфекції приміщень i технологічного обладнання слід передбачати витрати води температурою 55-65°С з розрахунку 15л/м² поверхні (підлога та стіни), що обробляється.

Охорона праці

При розробці заходів з охорони праці на скотарських підприємствах керуватись вимогами Закону України від 14.10.92 № 2694-ХІІ «Про охорону праці». ДНАОП 2.0.00-1.01-00 «Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві» та іншими діючими міжгалузевими і галузевими нормативними актами та Державними стандартами України з охорони праці.

Температуру, вологість та швидкість руху повітря у виробничих приміщення відзначають згідно з цими Нормами.

Технологічне обладнання, яке виділяє забруднюючі речовини, обладнують місцевими відсмоктувачами.

Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у повітpi робочої зони не повинні перевищувати значень, передбачених ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".

Охорона праці при експлуатації технологічного обладнання повинна здійснюватися згідно з інструкцією по його монтажу i експлуатації та НАОП 2.1.20-1.05-67 «Техніка безпеки для робітників, які зайняті монтажем технологічного устаткування тваринницьких i птахівницьких ферм».

Для захисту від ураження електрострумом людей і тварин необхідно передбачити захисне заземлення або занулення електроустановок відповідно до вимог Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).

Блискавкозахист виробничих споруд улаштовують згідно з РД 34 21 122-87 "Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений".

Ворота для в'їзду i виїзду транспортних засобів повинні мати пристрої для закріплення їх відкритими.

Двері, вікна, вентиляційні шахти повинні бути запроектовані так, щоб не виникали протяги в зоні постійних робочих місць.

Передбачити заходи для запобігання шкідливої дії шуму в приміщеннях і на території скотарського підприємства, якщо його рівень перевищує межі, що наведені в ГОСТ 12.1.003-83 «Шум. Общие требования безопасности»

Скотарське підприємство (комплекси, ферми, малі ферми) має бути забезпечене санітарно-побутовими приміщеннями відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87 «Административные и бытовые здания" та інших діючих нормативних документів.

Особливості охорони праці на вівчарських фермах

Охорона праці на вівчарських фермах включає основні положення охорони праці на тваринницьких фермах, але має специфічні особливості технології вирощування, утримання на далеких відгінних пасовищах і процесу стриження овець. Працівники, які по обслуговують овечі ферм, повинні надівати спецодяг.

Бригада повинна мати комплектну медичну аптечку першої допомоги і ветеринарну аптечку. В них необхідні дезінфекційні засоби: для рук – хлорамін 0,02 %, для тварин – креолін, 5% розчин або мазь для обеззаражування поранень шкіри. Комплект медикаментів для працівників повинен мати: 5 % розчин йоду, 2 % розчин перекису водню, бинти, бактерицидний пластир, гумовий жгут на випадок кровотечі, знеболюючи засоби таблетки анальгіну, валідолу, активованого вугілля на випадок харчового отруєння. Такий набор ліків є як мінімум для невідкладної допомоги.

Кожний працівник вівчарської ферми повинен пройти інструктаж техніки безпеки при роботі на стригальних пунктах, при виконанні технологічних операцій на фермі в процесі роздачі кормів, напування і купання овець. Особлива увага приділяється захисту працівників вівчарських ферм від інфекційних хвороб овець – загальних для тварин і людей антропозоонозів. Найчастіше вівчарі хворіють на бруцельоз, який призводить до інфекційного запалення суглобів у людей – невиліковному поліартриту і враженню статевих органів невиліковному безпліддю. Бактерія бруцельозу на відміну від інших бактерій, має здатність проходити в кров людини через непошкоджену шкіру. Миття рук з дезінфікуючими засобами не захищає працівника від зараження , яке частіше відбувається під час допомоги у пологах вівцематок. Тому необхідно надівати гумові довгі рукавички при роботи на окотах овець і обслуговуванні новонароджених ягнят. Бруцельозних овець треба бракувати і здавати на санітарну бойню. Бруцельозом можна заразитися через молоко, овечий сир і кисломолочні продукти.

На віддалених високогірних пасовищах вівчарі мають знати про небезпеку нападу вовків на отари. Треба мати 3 - 4 спеціально навчених службових собак для супроводження отар, доглядати за їх здоров’ям, вакцинацією від сказу і обробкою антигельмінтними препаратами від глистів. Чабани повинні мати рацію для радіозв’язку із стаціонарною фермою або інші засоби мобільного зв’язку.

Чабанам треба мати гирлигу– це палка довжиною 2метра із міцно закріпленим гачком для підгону овець. Електрична огорожа пасовища або загонів у вигляді дроту повинна бути добре закріплена на стояках на 0,7 - 0,8м від землі. Треба перевіряти надійність заземлення і відповідність джерела живлення ( напруга не більше 6В).

При стриженні овець треба мати справний комплект стригальних машинок, стригалі повинні стояти на діелектричних килимках чистих і сухих.

Електродвигуни, проводи та кабелі переносної електромережі повинні бути заземлені і перевірені контакти їх на корпусі стригального агрегату.

Стригальна машина повинна мати добре заточену різальну пару, гребінку і справну підвіску. Пускове обладнання стригальних агрегатів повинно забезпечувати безвідмовний пуск і зупинку. Гнучкий вал повинен мати справну захисну оболонку. Точильний апарат повинен також бути справним. Категорично забороняється руками визначати якість заточки леза.

При роботі пресу для пресування вовни треба перевірити надійність болтових з’єднань пресу, герметичність шлангів високого тиску гідроприводу пресу, плавність руху пресувальної плити ( пресувальної камери).

На всіх агрегатах стригального пункту не повинно бути зайвих предметів. Перед початком стрижки овець треба перевірити роботу вентиляційного обладнання стригального пункту. Технічний стан машин повинен відповідати вимогам безпеки, які викладені в експлуатаційній документації.

Стригальний пункт має мати бачок і кухлі з кип’яченою водою. На бачку повинен бути напис «Кип’ячена вода». Для обробки рук треба мати умивальник, господарче мило, розчини дезінфікуючих засобів і комплектну аптечку.