Футуризм

Термін "футуризм" ("мистецтво майбутнього", від лат. (future - майбутнє) вперше фіксується в 1909 р. і має означає культ майбутнього і дискримінацію минулого разом з теперішнім. Батьківщиною футуризму вважається Італія, а його ідей­ним засновником – італійський поет, художник Філіппо Марінетті (поема «Красный сахар»). Відоми­ми футуристами Італії були також: Дж.Северіні, У.Боччоні, К.Карра.

Футуризм виник як суспільно-політичний рух та почав об'єднувати навколо себе ідейних прихильників всієї Європи, прагнучи створити "загальноєвропейський фронт" футуристів.

Тоді ж з'являються й теоретичні роботи, що мають на меті обґрунтувати принципи футуризму: "Футуризм" (Ф.Марінетті), "Футуристська антитрадиція: маніфест синтез" (Г.Аполлінер), "Футуристичний маніфест Монмартру" (Ф.Цель Марль), "Живопис і елемент" (О.Богомазов).

У центр увагихудожники-футуристи поставили рух, а не предметний світ. "Насправді, - зазначали художники, - усе рух, усе біжить, усе швидко трансформується. Профіль ніколи не буває нерухомим перед нами. Він неперервно з'являється та зникає. Через усталеність образу в сітківці предмети множаться, деформуються, переслідуючи один одного, як швидка вібрація в просторі, яким вони перебігають. Тож у коней, що біжать, не чотири ноги, а двадцять, і їхні рухи трикутні."

Для зображення руху художники використали прийом дивізіонізму (від франц. diviser - "ділити"): повторення деталей предмета формальними засобами.

Футуризм відмовився від утілення в мистецтві образу люди­ни, його духовної та фізичної краси. "Потрібно гучно проголосити, що в перехрещенні площин книги та кутів стола, в прямих лініях сірника, у віконній рамі є більше істини, ніжу всіх мускульних плутанинах, у всіх грудях і стегнах героїв та Венери, що зводять до ентузіазму невиліковувану глупоту сучасних скульпторів."

Художник Ф. Марінетті наполягав на негативному впливі науково-технічного прогресу на інтелектуальний розвиток людини, на "висмоктувальній функції техніки": чим активніший науково-технічний прогрес, тим більше падіння інтелекту людини. І в своїх картинах він один з перших спробував показати, яке страшне XX ст., коли інтелект губиться. Зобразив без інтелектуальну людину Ф.Марінетті через ігнорування двох інтелектуальних ознак людини (принцип деформації людського обличчя й тіла) - очей і лоба. Художник відсік частину голови, де починаються очі та лоб. І на його картинах зображено мертвих людей.

Особливу Ф.Марінетті зайняв позицію й у політичному русі Італії. Підтримав фашистську ідеологію Б.Муссоліні. Він висунув ідею очищувальної функції війни. "Війна-велика симфонія", це "найкраща гігієна світу". "У свисті куль, у вибухах гармат, у розірваних животах, в агонії людських тіл - я бачу ту симфонію, котрої не вистачало моєму мистецтву" (Ф.Марінетті).

Футуризм набув розвитку й у інших країнах, але там були перейняті лише деякі його риси. Так, у Франції, Росії, Іспанії футуризм не визнав італійської форми та зберіг лише свою назву.

Футуризм у Росії почався з діяльності "будетлян" - провісників майбутнього (В.Хлєбникова, В.Камєнського, Д.Бурдюка, О.Гуро, М.Матюшина, В.Маяковського). Особливого поширення набув у 1910-1914 рр. Пов'язаний він був у російських футуристів саме з міфопоетичним світосприйняттям, з легендаризацією слов'янської минувшини. Основна увага художників зосередилася на оновленні старослов'янської традиції, на "діалозі" з мистецтвом Xст. - "золотим віком слов'янства", на відродженні духу російської вольниці часів С.Разіна.