Ступінь активності ПН (О.Ф.Возіанов, 2002 р.)

Ознака	Ступінь активності
Температура тіла	нормальна, субфебрильна	< 38,5 °С	> 38,5 °С
Інтоксикація	незначна	помірна	значна
Лейкоцитоз, х 10 9	< 10	11-14	> 15
ШЗЕ, мм/год.	< 15	16-24	> 25
С-реактивний білок	-/+	++	+++
В-лімфоцити, %	< 30	31-40	> 40
ЦІК, у.о.	< 0,095	0,096-0,20	> 0,201

Епідеміологія.У загальній структурі захворювань дитячого віку ІСШ, включаючи пієлонефрит, по поширеності (більше 5% у дівчинок і 1-2% у хлопчиків) посідає друге місце після інфекції дихальних шляхів. Частота поширення залежить від статі й віку. У період новонародженості захворювання частіше зустрічається в хлопчиків. Надалі у всіх вікових групах переважають дівчатка.У структурі ІСШ переважає цистит. Він становить до 50-60% випадків всієї урологічної патології в дитячому віці, а в структурі ІСШ до 60-70%. Пієлонефрит частіше зустрічається серед хворих з аномаліями верхніх і нижніх сечових шляхів, що супроводжуються порушенням уродинаміки, і частота ускладненого пієлонефриту становить 90-100%. Поширеність пієлонефриту серед дітей залишається на відносно високому рівні ( 24-32 на 1000 дітей).В усьому світі в останнє десятиліття відзначається ріст поширеності інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) у дітей і підлітків і проглядається чітка тенденція до омолодження захворілих.

Етіологія й патогенез.

Патогенні мікроорганізми	Пієлонефрит
Гострий	Хронічний
В амбула-торних хворих	У стаціо-нарних хворих	У ВРІТ*
Еscherichia coli	80-90		42-50
Протей: Proteus vulgaris (індол +), рідше Proteus mirabilis (індол -), Morganella morganii (індол+)	5-9
Klebsiella pneumoniae (рідше Enterobacter cloacae)	0-5
Pseudomonas aeruginosa
Enterococcus spp. (E. faecalis)	0-4	<5
Staphylococcus spp.	0-7	3-5
Chlamydia, Mycoplasma, анаэробы, грибки (Candida albicans)	0-1	дуже рідко	рідко

* Відділення реанімації й інтенсивної терапії

Провідні фактори ризику розвитку пієлонефриту в дітей