МАЛИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ТЕАТРАЛЬНО-ДРАМАТУРГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
АВАНСЦЕНА – передня частина сцени перед завісою, теж саме, що і ПРОСЦЕНІУМ.
АДАПТАЦІЯ – пристосування якогось тексту до потреб сценарію, переробка тексту.
АКТ – частина драматургічного твору, окрема ДІЯ.
АЛЕГОРІЯ – абстрактне поняття, яке втілене в окремому художньому образі.
АМПЛУА – тип ролі, якій відповідає актерській індивідуальності: герой, трагік, інженю тощо.
АМПФЛІКАЦІЯ – збільшення обсягу тексту за рахунок різних вставлень та доповнень.
АНОНС – коротка попередня інформація про майбутню виставу, свято тощо.
АНСАМБЛЬ – художня узгодженість різноманітних елементів, а також одночасний виступ кількох музикантів та співаків, колективів з кількох виконавців.
АНТИЧНИЙ – той, що має відношення до грецької або римської історії і культури.
АНТРАКТ – перерва між діями вистави, відділеннями концерту.
АНТРЕ – на естраді та в цирку: невеличка сатирично-гумористична сценка.
АНТАГОНІСТ – в античній драматургії персонаж, який знаходиться у конфлікті з іншими персонажами і веде з ними драматичну боротьбу.
АНШЛАГ – об’ява про те, що всі квітки на видовище продані та про відсутність вільних місць в глядацькому залію
АПАРТ (АПАРТЕ) – мова персонажа, яка звернута ним до самого себе і яку, немовби, не чують інші дійові особи.
АПОФЕОЗ – заключна урочиста частина, масова остання сцена вистави, уславлення, звеличання когось чи чогось, ЕПІЛОГ.
АРЛЕКІН – один з найпопулярніших персонажів італійської «комедії масок», а ще тканини, які обрамовують сценічну арку, колись у зморшках цієї тканини ховався А.
АРХІТЕКТОНІКА – основний принцип побудови сценарної структури, взаємозв’язок окремих її частин. Іноді А. називають зовнішньою структурою драми. Те ж саме, що і КОМПОЗИЦІЯ.
АТЕЛАНА – коротенька п’єса фарсового характеру з постійними персонажами.
АТРАКЦІОН – технічне пристосування для розваг, у цирку – великий номер, що підпорядкованій якійсь певній темі або жанру циркового мистецтва.
АФІША – текстова інформація про те, де, коли і яка саме відбудеться подія, видовище, найчастіше – паперовий аркуш з потрібним текстом, малюнками, фото тощо.
БАЛАГАН – різновид видовищного народного мистецтва гумористичного напрямку з дуже поверховою і досить брутальною драматургією.Б. працювали на ярмарках, гуляннях тощо.
БЛОК – об’єднання відносно дрібних елементів сценарію в єдину структурну одиницю, наприклад, Б. концертних номерів.
БОГ З МАШИНИ (DEUS EX MACHINA) – невиправдане з’явлення персонажу драми, який повертає дію та вирішує конфлікт. Ще у античному театрі боги іноді з’являлись за допомогою різних пристосувань. В переносному значенні – невиправданий та несподіваний поворот сюжету.
БУРЛЕСК – комічне зображення якогось явища чи характеру, форма кумедного перебільшення, розмова про серйозні речі у жартівливій манері.
БУТАФОРІЯ – штучні речі, створенні для використання у виставі, які імітують справжні.
БУФОНАДА – жартівлива сценка, яка побудована на перебільшенні.
ВАР’ЄТЕ – різновид видовищного мистецтва, невеличкий ресторан чи бар, в якому виступають актори різних жанрів, переважно гумористичного напрямку, естрадний театр, те ж саме, що і КАБАРЕ.
ВАРІАНТ – одна з декількох редакцій твору, його відозміна.
ВЕНТРОЛОГІЯ – «черевомовлення», особлива техніка сценічного мовлення, коли актор розмовляє, не рухаючи губами.
ВЕРБАЛЬНИЙ – неписьмове висловлення, незафіксований у письмовій формі твір літератури.
ВЕРСИФІКАЦІЯ – техніка віршування, процес створення віршів.
ВЕРТЕП – в українському ляльковому театрі – невеличкий ящик-скринька, переносний ляльковий театр, де демонструвались кумедні сценки переважно побутового характеру.
ВИСТАВА – видовище, показ того, про що йдеться в сценарії або п’єсі.
ВОДЕВІЛЬ – жанровий різновид комедійної драматургії, вистава з куплетами і танцями, легка комедія.
ВОКАЛ – спів, виконання музичних творів засобом співу.
ГЕГ – комедійний трюк, вставний трюковий номер у комедії.
ГЕРОЙ – в драматургії та театрі – головний персонаж.
ГІПЕРБОЛА – перебільшення якихось якостей того, про що йдеться, щоб підсилити виразність та наочність.
ГРАДАЦІЯ – послідовне збільшення у певному порядку.
ГРАФІК – наочне логічне зображення умовного типу, що відбиває якийсь процес.
ГРОТЕСК – зображення чогось або когось у потворно-комічному вигляді.
ДЕКЛАМАЦІЯ – мистецтво виразного читання вголос, іноді – занадто театральна, штучна манера акторського виконання.
ДЕКОРАЦІЯ – елемент художнього оформлення сценічного простору.
ДЕФІНІЦІЯ – невелике за обсягом визначення якогось поняття, формулювання.
ДИВЕРТИСМЕНТ – вистава, що складається з окремих номерів чи фрагментів, колись виконувалась наприкінці видовища.
ДІАЛОГ – розмова між двома чи декількома персонажами.
ДІАПРОЕКЦІЯ – зображення, що висвітлюється на екрані за допомогою проекційного апарату.
ДІЯ – у видовищному мистецтві – послідовність сценічних подій, сума вчинків персонажів, з яких складається сюжет, а також частина драматургічного твору, те ж саме, що і АКТ.
ДРАМА – драматургічний твір взагалі, род літератури, жанр драматургії, драматична за характером життєва ситуація.
ДРАМАТИЧНА БОРОТЬБА – низка подій, що відбуваються у п’єсі та сценарії, прояв конфліктної сутички, змагання, протиборство.
ДРАМАТУРГ – письменник, який пише драматургічні твори – п’єси, сценарії, тощо.
ДРАМАТУРГІЯ – мистецтво створення творів драматургічного роду літератури, теорія побудови драматургічних творів.
ДРУКАРСЬКИЙ АРКУШ – одиниця вимірювання обсягу літературного твору, що дорівнює 24 сторінкам машинописного або комп’ютерного тексту, передрукованого через два інтервали на аркуші формату А-4.
ЕКСПОЗИЦІЯ – епізод сценарної структури, який стоїть на чолі композиції, перед зав’язкою, його метою є введення глядачів у дію, ознайомлення з драматургічним матеріалом та персонажами, з умовами сценічного існування.
ЕПІЗОД – закінчена частина сценарію, його фрагмент, що має самостійне значення.
ЕПІЛОГ – епізод сценарної структури, який завжди стоїть на останньому місці в композиції, після розв’язки (в сценаріях масових заходів іноді після кульмінації або співпадає з нею), в якому підбиваються підсумки сценічної дії, інколи у формі урочистого АПОФЕОЗУ.
ЕСТРАДА – сцена, підмостки, на яких проходять виступи виконавців, а також видовищне мистецтво, концертна діяльність.
ЕТИМОЛОГІЯ – походження слова чи виразу, їх первісне значення.
ЄДИНА ДІЯ – сума вчинків дійових осіб драматургічного твору, які вони роблять на шляху до певної цілі, те ж саме, що і НАСКРІЗНА ДІЯ в театрі.
ЄДНІСТЬ МІСЦЯ, ЧАСУ І ДІЇ – вимоги до побудови драматургічного твору, що існують ще з давніх часів: дія відбувається в одному місці на протязі недовгого часу навколо однієї глловної історії.
ЖАНР – тип мистецького твору, який характерізується схожими рисами, підпорядкований певним правилам.
ЗАВ’ЯЗКА – епізод сценарної структури, з якого починається сценічна дія і який стоїть між експозицією та розвитком дії.
ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ – актерське вміння відтворення різноманітних звуків.
ЗОНГ – музичний вставний номер драматичної вистави, текст якого скоріше вимовляється, ніж співається.
З’ЯВЛЕННЯ – в драматургії і театрі – поява персонажу, частина КАРТИНИ.
ІДЕЯ – головна думка художнього твору, заради якої він створюється.
ІМБРОЛІО – складна та заплутана ситуація в сюжеті драми, яка заважає персонажам чітко зрозуміти події, що відбуваються.
ІМПРОВІЗАЦІЯ – непідготовлене одночасне створення та виконання якогось твору, те, що створене таким чином.
ІНТЕРМЕДІЯ – невеличка гумористична сценка, яку колись демонстрували між актами великої вистави, а також вставка між номерами концерту або номерами циркового видовища, междія.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ – особисте розуміння та відчуття твору постановником чи виконавцем, погляд з іншого боку, те ж саме, що і ТРАКТОВКА.
ІНТРИГА – багатозначний термін, який може означати основну ситуацію сюжету, зловмисність дії, підступні наміри одних дійових осіб щодо інших, схему подій, які відбивають боротьбу персонажів поміж собою.
КАБАРЕ – різновид видовищного мистецтва, невеличкий ресторан чи бар, де виступають актори різних розважальних жанрів, те ж саме, що і ВАР’ЄТЕ.
КАМЕРНИЙ – твір чи виконання твору, який призначений для вузького кола читачів, а також музичний твір для невеличкого складу виконавців та твір ліричного або філософського напрямку.
«КАПУСНИК» – сатирично-гумористична вистава на місцевому матеріалі, переважно на театральні теми.
КАРНАВАЛ – масове свято, гуляння з переодягненими персонажами, розвагами, конкурсами, з вуличними процесіями, танцями тощо.
КАРТИНА – у драматургії та театрі: закінчена самостійна частина акту.
КАТАРСИС – обов’язковий елемент трагедії, емоційне очищення через співчуття, жаль та страх.
КАТАСТРОФА – одна з частин античної трагедії, кінець дії, загибель героя, трагічна розв’язка.
КВІПРОКВО – непорозуміння, за допомогою якого одного персонажа приймають за іншого.
КОЛАЖ – техніка образотворчого мистецтва, наклеювання на основу різноманітних матеріалів, у переносному значенні – твір, який зібрано в єдине ціле з дрібних часток.
КОМЕДІЯ – один з головних жанрів драматургії, в якому сюжет будується на смішних, кумедних ситуаціях.
КОМЕДІЯ МАСОК (COMMEDIA DELLA ARTE) – відомий різновид театрального видовища Італії 16-17 століть, що побудований на імпровізації та буфонаді з використанням образів персонажів-«масок», характери яких не змінюються у будь-якому сюжеті.
КОМПІЛЯЦІЯ – запозичення чужих творів, а також складений з них несамостійний твір.
КОМПОЗИЦІЯ – багатозначний термін, який у драматургії сприймається як побудова твору, його структура, взаємозв’язок окремих її частин, іноді К. називають внутрішню структуру драми, а також один з відомих жанрів масових театралізованих видовищ – літературно-музичну композицію. Те ж саме, що і АРХІТЕКТОНІКА.
КОНТАМІНАЦІЯ – поєднання у літературному монтажу різних редакцій одного твору, їх змішування.
КОНТЕКСТ – словосполучення, яке оточує певне слово або фразу, за допомогою якого визначається зміст цього слова та всього висловлення.
КОНТРАПУНКТ – побудова драматичного сюжету за принципом контрасту.
КОНТРАСТ – різке протиставлення, протилежність, несхожість.
КОНФЛІКТ – обов’язковий елемент структури драматургічного твору – зіткнення протилежних ідей та поглядів, загострення суперечностей, яке має форму драматичної боротьби.
КОНЦЕРТ – особлива форма видовища, специфіка якого полягає у прилюдному виконанні різноманітних творів.
КОРИФЕЙ – керівник хору в античній трагедії, який безпосередньо контактував з акторами, у подальшій історії – ведучий театральний діяч, класик театрального мистецтва, майстер своєї справи.
КОТУРНИ – в античному театрі – особливе акторське взуття з товстою підошвою для збільшення зрісту виконавця, у переносному значенні «стояти на котурнах» – поводити себе занадто гордовито, зневажливо відноситись до оточення.
КУЛЬМІНАЦІЯ – епізод сценарної структури, який стоїть після розвитку дії та попереду розв’язки і в якому відбувається найбільше напруження всіх фізичних та моральних сил, відбувається головне і найважливіше зіткнення за конфліктом.
КУПЛЕТ – окрема частина пісні, що може супроводжуватись приспівом або рефреном.
ЛАЦІ – різноманітні трюки та кумедні номери і імпровізації, які ніяк не пов’язані з сюжетом. Вони вводились у вистави італійської комедії масок.
ЛЕЙТМОТИВ – важливий драматичний елемент – сценарний хід, головна думка, яка неоднорозово повторюється в різних варіантах.
ЛІБРЕТТО – стислий переказ сюжету опери чи балету, будь-якої вистави.
ЛОГОТИП – у давнину – найпотрібніші літери, склади та слова, що використовувались у першодруках, пізніше – символічне зображення, яке є фірмовим знаком установи чи продукції.
МАНІПУЛЯЦІЯ – демонстрування фокусів, побудоване на швидкості рук та використанні різних пристосувань.
МЕЛОДЕКЛАМАЦІЯ – читання вголос віршів або прози у музичному супроводі.
МЕЛОДРАМА – різновид драми з сюжетом побутового характеру, з перебільшеними емоціями, несподіваними випадковостями та обов’язковою перемогою добра над злом.
МЕТАФОРА – образне втілення поняття, те ж саме, що АЛЕГОРІЯ.
МЕТОД – засіб або сума засобів в якій-небудь сфері людської діяльності.
МЕТОДИКА – сукупність методів виконання певної роботи.
МЕТОДОЛОГІЯ – вчення про метод, сукупність методів дослідження, які використовуються в тій чи іншій науці.
МІЗАНСЦЕНА – розташування виконавців на сцені в окремі моменти вистави.
МІМ – в античні часи – коротка сценка побутового характеру з кумедними подіями, пізніше – актор-виконавець пантоміми.
МІМІКА – передача певних почуттів за допомогою м’язів обличчя.
МІМОДРАМА – вистава, в якій передача інформації відбувається без слів, за допомогою рухів та міміки, те ж саме, що і ПАНТОМІМА.
МІРАКЛЬ – різновид середньовічної драматургії моралізаторського характеру, в якому йшлося про дива, що роблять Богоматір та святі.
МНЕМОТЕХНІКА – «відгадування» думок на відстані за допомогою умовних слів та рухів.
МІСТЕРІЯ – спочатку таємничі релігійні обряди, пізніше – вистава релігійного змісту у європейському середньовічному театрі.
МОНОЛОГ – мова одного персонажу драми, інколи не звернута до іншого персонажу, характерізується відсутністю обміну думками.
МОНТАЖ – сценарний термін, процес з’єднання частин в єдине ціле, а також жанровий різновид масових театралізованих видовищ – літературний монтаж.
МОРАЛІТЕ – драматургічний твір з алегорічними персонажами, який має дидактично-повчальний характер.
МОТИВ – багатозначний термін: найпростіша одиниця розповіді, складова частина фабули, привід для якоїсь дії, довід на користь чогось, музична тема тощо.
МЮЗИКЛ – п’єса та театральна вистава, що побудована на використанні різних видовищних жанрів: опери, оперети, балету, естради, драми тощо. Можуть бути побудовані не лише на комедійному, але і на драматичному та трагічному сюжетах.
МЮЗІК-ХОЛ – різновид естрадного театру, де демонструються невеличкі різноманітні номери, які складаються або у концерт, або у виставу з нескладним сюжетом – РЕВЮ чи ОГЛЯД.
НАРРАТОР – ведучий, оповідач, людина від театру, читець, найчастше зустрічається у епічній, романтичній драматургії, у інсценівках, посередник між дійовими особами та глядачами.
НАСКРІЗНА ДІЯ – сума вчинків дійових осіб театральної вистави на шляху до певної цілі, те ж саме, що і ЄДИНА ДІЯ в драматургії.
НОМЕР – в концертній діяльності та цирку – окремий закінчений виступ, невеличка сценічна дія одного чи кількох виконавців.
ОБРАЗ – художнє уявлення про якесь явище чи ситуацію, засіб та форма показу дійсності в мистецтві.
ОГЛЯД – показ творчих досягнень виконавців, а також естрадна вистава, яка складається з окремих сцен та номерів, що поєднані загальною темою, інколи – легким сюжетом.
ОПЕРА – театральна вистава, в якій інструментальнна музика поєднується з вокалом.
ОПЕРЕТА – театральна вистава лірично-комедійного характеру, де розмови персонажів поєднуються зі співом та танцями.
ПАНТОМІМА – вистава, в якій передача інформації відбувається без слів, за допомогою рухів та міміки, те ж саме, що і МІМОДРАМА.
ПАРАД – урочиста процесія, в цирку – урочистий вихід всіх учасників на початку вистави.
ПАУЗА – перерва в розмові, мовчання.
ПЕРСОНАЖ – дійова особа художнього твору.
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ – втілення певної ідеї у конкретний сценічний образ персонажу, уявлення про абстрактне явище у конкретному образі.
ПЕРФОРМАНС – авангардний напрямок сучасного мистецтва: видовище, у якому мистецьким об’єктом стає тіло виконавців, оточуючі побутові речі, іде безпосереднє спілкування з глядачами. П. іронізує над традицією.
П’ЄСА – літературний твір, що має драматургічну форму, який можна і читати, і ставити у театрі.
ПІДТЕКСТ – зміст, який не висловлений в розмові, але мається на увазі.
ПОДІЯ – в драмі: вчинок персонажу, який приводить до важливих змін в долі дійових осіб, який є наслідком попередніх подій та готує наступні.
ПРЕМ’ЄР – актор, який виконує головні, найважливіші ролі.
ПРЕМ’ЄРА – перша театральна вистава, перший показ.
ПРАКТИКАБЛЬ – справжні, небутафорські частини сценічного оформлення, які використовуються у повсякденному житті.
ПРЕСТИДИЖИТАЦІЯ – різновид маніпуляції, вміння робити швидкі, спритні рухи руками, показ фокусів за допомогою лише рук.
«ПРИВ’ЯЗКА» – елемент сценарної структури видовища, за допомогою якого відбувається зв’язок виконавців з глядачами та який має відношення до всіх присутніх.
ПРОГРАМА (ПРОГРАМКА) – паперовий аркуш, на якому розміщують перелік номерів, персонажів та виконавців, всіх, хто створив виставу чи приймає участь в концерті, інколи в програмі розміщується стислий опис сужету вистави – ЛІБРЕТТО.
ПРОЛОГ – необов’язковий елемент сценарної структури, який стоїть попереду експозиції, своєрідний вступ, що вводить глядачів в матеріал та настрій видовища, УВЕРТЮРА.
ПРОТАГОНІСТ – ведучий дію в античній трагедії, виконавець головної ролі.
ПРОСЦЕНІУМ – найближча до глядачів частина сцени перед завісою, АВАНСЦЕНА.
ПРОЦЕСІЯ – урочисте та багатолюдне проходження.
РАМПА – край сцени, лінія розподілу театрального простору на сцену та зал, в переносному значенні – сцена або театр взагалі.
РАУС – невеличкий балкон на фасаді цирку або балагану, з якого запрошували глядачів на виставу у давнину.
РЕВЮ – естрадний огляд, вистава, яка складається з окремих сцен та номерів, що інколи поєднані загальною темою або легким сюжетом.
РЕЖИСЕР – фахівець, який створює виставу, постановник п’єси або сценарію
РЕЖИСУРА – мистецтво створення вистав та різноманітних видовищ.
РЕЗЮМЕ – висновок, який містить основні теоретичні положення праці, підсумок.
РЕКВІЗИТ – всі речі, які потрібні виконавцям під час вистави.
РЕКВІЄМ – вокально-інструментальний музичний твір, що має скорботно-пам’ятний характер.
РЕМАРКА – стислі пояснення автора в тексті драматургічного твору.
РЕМІНІСЦЕНЦІЯ – риси художнього образу або події, які нагадують про когось або щось.
РЕПЕРТУАР – перелік творів, що виконуються в театрі або з яким виступає окремий виконавець чи творчий колектив.
РЕПЛІКА – один з елементів сценічного діалогу, заперечення, відповідь однієї дійової особи іншій.
РЕПРИЗА – на естраді та в цирку – жартівлива репліка або сценічний трюк, дотепний жанр або номер.
РЕФРЕН – повторення віршованих рядків, речень або слів у пісні, приспів.
РЕЧИТАТИВ – наспівна декламація, поєднання читання вголос та співу.
РИТМ – послідовне та рівномірне чергування різноманітних елементів, які складають твір.
РИТУАЛ – сформований через звичай та встановлений традицією порядок проведення якоїсь дії, ЦЕРЕМОНІАЛ.
РОЗВ’ЯЗКА – епізод сценарної структури, який стоїть після кульмінації та в якому відбувається розв’язання всіх сюжетних проблем. В сценаріях масових театралізованих заходів зустрічається не завжди.
РОЛЬ – частина тексту драматургічного твору, яка зображує певну людину та має виконуватись актором, художній образ.
СИНКРЕТИЗМ – суміш різноманітних за матеріалом елементів сценарію, їх з’єднаність, нерозчленування.
СИМУЛЬТАНІСТЬ – одночасність дії, проведення кількох заходів в межах єдиного свята.
СИТУАЦІЯ – сума певних умов та обставин, які складаються в те чи інше становище.
СКАНДУВАННЯ – одночасні голосні вигукування слова або вислову.
СКЕТЧ – невеличка п’єса в одній дії, комедійна сценка.
СОЛО – виконання музичного твору одним виконавцем, а також твір, передбачений для такого виконання.
СТАТИСТ – актор, який виконує другорядні ролі, учасник масової дії.
СТРУКТУРА – взаємозв’язок складових частин єдиного цілого, внутрішня побудова, те, що має певну організацію.
СХЕМА – зображення або опис чогось у загальних рисах, у спрощено-узагальненому вигляді.
СЦЕНА – майданчик, підмостки, на якому відбувається дія театральної вистави, а також частина драматургічного акту чи дії, ще видовище і подія, а також театр взагалі.
СЦЕНАРІЙ – колись – план драматургічного твору, сюжетна схема театральної вистави, пізніше – драматургічний твір, за яким створюється кінофільм, радіопередача, телепередача, масове театралізоване видовище.
СЦЕНАРИСТ – драматург, який створює сценарії, автор сценарію.
СЦЕНАРНИЙ ХІД – практичне втілення ідеї сценарію, його основної думки, його художнього образу, засіб формування сценарної структури, обов’язковий елемент сценарію.
СЦЕНОГРАФІЯ – мистецтво художнього оформлення сцени, вистави, видовища.
СЮЖЕТ – поступовий ряд подій, що пов’язані поміж собою та які складають зміст твору.
ТЕАТР – особливий вид видовищного мистецтва, в якому життя відображується за допомогою драматичної дії, а також споруда, де відбуваються вистави.
ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ – пристосування літературного матеріалу до вимог театрального мистецтва, переведення його у дійове видовище, використання у показі різних технічних засобів та елементів оформлення.
ТЕАТРОЗНАВСТВО – наука, яка вивчає історію театру та театральне сьогодення, теоретичні засади сценарного мистецтва.
ТЕАТРОЗНАВЕЦЬ – вчений, який вивчає різні аспекти життя театру.
ТЕМА – найголовніша проблема та певне коло конкретних явищ мистецького твору, в якому відбувається дія.
ТИП – літературний образ, в якому узагальнюються окремі риси зовнішності чи характеру персонажу, його соціальної, національної та професійної приналежності.
ТИПОВИЙ – характерний, той, що відповідає певному стандарту, уявляє з себе зразок.
ТИПОЛОГІЯ – розподілення чогось за найхарактернішими ознаками, класифікація.
ТИТУЛ (ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ) – перша сторінка книги чи рукопису, на якому містяться відомості про автора, назва твору, визначення жанру та місце і рік видання або створення, інакше кажучи – заголовний аркуш.
ТРАГЕДІЯ – один з головних жанрів драматургії, який має в основі дуже загострений конфлікт, непримиренну боротьбу, загибель головних героїв, у переносному значенні – страшна, невиправдана подія, загибель, КАТАСТРОФА.
ТРАГІКОМЕДІЯ – драматичний твір, що має риси трагедії та комедії.
ТРАКТОВКА – своє особисте розуміння чогось, свій вариант, те ж саме, що і ІНТЕРПРЕТАЦІЯ.
ТРЮК – незвичайно коротка дія, вправна та ефектна, на естраді та цирку-основний структурний елемент видовища, його структурна одиниця.
УВЕРТЮРА – музичний вступ до вистави, у переносному значенні – те, що передує основній дії, ПРОЛОГ.
ФАБУЛА – стислий переказ найголовніших подій, які складають сюжет художнього твору в їх логічній послідовності.
ФАРС – середньовічна форма гротескної драматургії, за змістом та настроєм інколи брутальна і непристойна. Демонструвалась як междія, а інколи самостійно.
ФЕЄРІЯ – вистава з різноманітними сценічними ефектами, яскравими трюками та незвичайними драматургічними ситуаціями.
ФРАГМЕНТ – дрібна частина цілого, шматок якогось твору.
ФУНКЦІЯ – певний обов’язок, який треба неодмінно виконати.
ХАРАКТЕР – сукупність рис та особливостей, які притаманні певній людині або явищу.
ХОР – колективний персонаж античного театру, у сьогоденні – колектив виконавців вокальних творів.
ХЕПЕНІНГ – форма сучасного театралізованого видовища, коли виконавці не дотримуються якогось певного тексту, з елементами імпровізації та випадковості, з використанням різних технічних засобів та оточуючого середовища.
ХОРЕОГРАФІЯ – мистецтво створення танцювальних номерів та вистав, сукупність явищ, що мають відношення до танців.
ХОРЕОГРАФ – майстер постановки танців.
ХОРМЕЙСТЕР – керівник хорового колективу.
ХРОНІКА – викладення подій у часовій послідовності, жанровий різновид п’єс, в яких йдеться про певні події, що викладаються у хронологічній послідовності.
ХРОНОЛОГІЯ – послідовність подій у часі.
ХРОНОМЕТРАЖ – вивчення протікання процесу у часі, вимірювання часу.
ЦЕРЕМОНІАЛ – загальноприйнятий, офіційно встановлений порядок урочистих дій, процесій, різноманітних заходів, РИТУАЛ.
ЧИТЕЦЬ – актор, який виступає з читанням художніх та документальних текстів, іноді – Ведучий, Людина від театру, Нарратор тощо.
ШОУ – сучасна естрадна вистава з великою кількістю спецефектів та, бажано, за участю досить відомих виконавців. Цей термін інколи додається до назв різноманітних видовищ для надання назві більш сучасного вигляду, наприклад, шоу-концерт, шоу-балет тощо.
ЮВІЛЕЙ – урочисте святкування роковин, головним чином тих, які кратні десяти, інколи – п’яти, тобто «круглій» даті, роковини подій у житті окремої людини, людського гурту, установи тощо.
ЯВИЩЕ – у драматургії та театрі – частина картини, яка визначається з’явленням кількох чи одного персонажів, а також театральна дія, що має відношення до з’явлення персонажів.
ЯРМАРОК – великий базар, масове торговище, на якому влаштовуються різні розваги, атракціони, балагани, наприклад – Сорочинський ярмарок.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Абрамович Г.Л. Введение в литературоведение /Г.Л. Абрамович. – М.: Просвещение, 1970. – 390 с.
2. Алексеев А.Г. Серьёзное и смешное /А.Г. Алексеев. – М.: Искусство, 1984. – 309 с.
3. Ардов В.Е. Разговорные жанры эстрады и цирка /В.Е. Ардов. – М.: Сов. Россия, 1968. – 183 с.
4. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса /М.М. Бахтин. – 2-е изд. – М.: Худож. лит., 1965. – 527 с.
5. Волькенштейн В.М. Драматургия /В.М. Волькенштейн. – М.: Сов. писатель, 1960. – 338 с.
6. Генкин Д.М. Масовые праздники /Д.М. Генкин. – М.: Просвещение, 1975. – 140 с.
7. Генкин Д.М. Сценарное мастерство культпросветработника /Д.М. Генкин, А.А. Конович. – М.: Сов. Росиия, 1984 – 136 с.. – (Б-чка «В помощь клуб. работнику», № 11).
8. Голубкина Л.В. Работа над сценарной заявкой /Л.В. Голубкина. – М.: ВГИК, 1974. – 35 с.
9. Грин М.Я. Публицист на эстраде: Заметки эстрадного драматурга /М.Я. Грин. – М.: Искусство, 1981. – 157 с.
10. Житницкий А.З. Сценарное мистерство: Метод. указания /А.З. Житницкий.– Х.: ХГИК, 1988. – 32 с.
11. Зайцев В.П. Режисура естради та масових видовищ / В.П. Зайцев. – К.: Дакор, 2003. – 304 с.
12. Захава Б.Е. Мастерство актёра и режиссёра /Б.Е. Захава. – М.: Просвещение, 1973. – 320 с.
13. Как хорошо продать хороший сценарий: Обзор амер. учеб. сценар. мастерства. – Книга первая /Сост. Александр Червинский. – М.: [Б.и.], 1993.– 120 с. – (Прилож. к журн. «Киносценарии»).
14. Квятковский А.П. Поэтический словарь /А.П. Квятковский. – М.: Сов. энциклопедия, 1966. – 276 с.
15. Клитин С.С. Эстрада: Проблемы теории, истории и методики /С.С. Клитин. – Л.: Искусство, 1987. – 190 с.
16. Краткая литературная энцикопедия. Т.1 /Гл. ред. А.А. Сурков – М.: Сов. энциклопедия, 1962. – 1086 с.
17. Краткая литературная энцикопедия. Т. 3 /Гл. ред.А.А. Сурков – М.: Сов. энциклопедия, 1966 – 976 с.
18. Литературный энциклопедический словарь /Под ред. В.М. Кожевникова и П.А. Николаева. – М.: Сов. энциклопедия, 1987. – 752 c.
19. Лоусон Дж. Теория и практика создания пьесы и киносценария /Дж. Лоусон. – М.: Искусство, 1988. – 158 с.
20. Марков О.И. Сценарно-режиссёрские основы художественно-педагогической деятельности клуба /О.И. Марков. – М.: Просвещение, 1988. – 158 с.
21. Маршак М.И. Клубный сценарий /М.И. Маршак. – М.: Профиздат, 1975. – 119 с.
22. Маршак М.И. Сценарное мастерство кинолюбителя: Замысел и сценарий фильма /М.И. Маршак. – М.: Сов. Россия, 1975. – 127 с.
23. Массарский С.М. Как научиться сценарному мастерству /С.М. Массарский // Клуб и художеств. самодеятельность. – 1983. – № 24. – С. 20 – 22.
24. Массарский С.М. Драматургия художественно-массовых представлений: Метод. рекомендации /С.М. Массарский. – Л.: ЕНМЦ НТ и КПР, 1987. –62 с.
25. Некрылова А.Ф. Русские народные городские праздники, увеселения и зрелища: Конец XVIII – нач. XX века /А.Ф. Некрылова. – Л.: Искусство, 1988. – 191 с.
26. Немчинский М.И. Драматургия циркового номера /М.И. Немчинский. – М.: ГИТИС, 1986. – 82 с.
27. Обертинська А.П. Основи теорії драми та сценарної майстерності: Навч. посіб. /А.П. Обертинська. – К.: Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв, 2002. – 182 с.
28. Ожегов С.И. Словарь русского языка /С.И. Ожегов. – М.: Сов. энцикл., 1975. – 846 с.
29. Пави П. Словарь театра /П. Пави. – М.: Прогресс, 1991. – 504 с.
30. Плотниченко И.Ф. Клубная драматургия:Учеб. пособие /И.Ф. Плотниченко, А.З. Житницкий. – Харьков: ХГИК, 1975. – 121 с.
31. Режиссура и организация массовых зрелищ.Хрестоматия: Учеб. пособие /Сост., ред., примеч. и вступ. ст. В.К. Айзенштадта. – Харьков: ХГИК, 1973. – 136 с.
32. Родари Д. Грамматика фантазии: Введ. в искусство придумывание историй /Д. Родари. – М.: Прогресс, 1978. – 215 с.
33. Рубб А.А. Пока занавес закрыт /А.А. Рубб. – М.: Сов. Россия, 1987. – (Б-чка «В помощь клуб. работнику», № 5).
34. Руденский Е.В. Сценарное мастерство: Метод. пособие /Е.В. Руденский. – Кемерово: КГИК, 1979. – 41 с.
35. Савкова Э.В. Искусство литературной композиции и монтажа Э.В. Савкова. – М.: ВНМЦ НТ и КПР, 1986. – 106 с.
36. Самойленко В.М. Массовые музыкальные представления: Театрализованный концерт: Опыт. Традиции развития /В.М. Самойленко. – М.: Музыка, 1989. – 144 с.
37. Сахновский-Панкеев В.А. Драма. Конфликт. Композиция. Сценическая жизнь /В.А. Сахновский-Панкеев. – Л.: Искусство, 1969. – 231 с.
38. Сахновський-Панкєєв В.О. Драма і театр/В.А. Сахновський-Панкєєв. – К.: Мистецтво, 1982. – 132 с.
39. Словарь иностранных слов. – 14-е изд., испр. – М.: Рус. язык, 1987. – 608 с.
40. Словник іншомовних слів. – К.: Укр. рад. енцикл., 1977. – 776 с.
41. Советский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1980. – 1600 с.
42. Станиславский К.С. Моя жизнь в искусстве /К.С. Станиславский. – М.: Искусство, 1980. – 430 с.
43. Сценарно-методические рекомендации по проведению клубных мероприятий / Сост. Н. Дмитренко и др. – Минск: МК БССР, 1989. – 55 с. – На бел. яз.
44. Терминологические проблемы музееведения: Сб. науч. тр. //Ред. кол. Л.И.Арапова и др. – М.: ЦМР СССР, 1986. – 136 с.
45. Тимофеев Л.И. Основы теории литературы /Л.И. Тимофеев. – М.: Просвещение, 1976. – 548 с.
46. Тихомиров Д.В. Беседы о режиссуре театрализованного представления /Д.В. Тихомиров. – М.: Сов. Россия, 1977. – 126 с.
47. Туманов И.М. Режиссура массового праздника и театрализованного концерта /И.М. Туманов. – М.: Просвещение, 1976. – 87 с.
48. Уварова Е.Л. Эстрадный театр: Миниатюра, обозрения, мюзик-холл. 1917-1945 /Е.Л. Уварова. – М.: Искусство, 1978. – 239 с.
49. Хализеев В.Е. Драма как явление искусства /В.Е. Хализеев. – М.: Искусство, 1978. – 239 с.
50. Хрестоматія з теорії драми: Особливості драматург. мистецтва в істор. розвитку: Від антич. часів до поч. XIX ст. /Упоряд. П.П. Нестеровський – К.: Мистецтво, 1978. – 183 с.
51. Хрестоматія з теорії драми: Особливості драм. мистецтва XIX – ХХ ст. /Упоряд. П.П Нестеровський – К.: Мистецтво, 1988. – 224 с.
52. Чечетин А.И. Искусство театрализованных представлений /А.И. Чечетин. – М.: Сов. Россия, 1988. – 136 с. – (Б-чка «В помощь клуб работнику», №7).
53. Чечетин А.И. Основы драматургии театрализованных представлений: История и теория /А.И. Чечетин. – М.: Просвещение, 1981. – 102 с.
54. Шароев И.Г. Драматургия массового действа /И.Г. Шароев. – М.: ГИТИС, 1979. – 67 с.
55. Шароев И.Г. Режиссура эстрады и массовых представлений /И.Г. Шароев. – М.: Просвещение, 1986. – 463 с.
56. Энциклопедический словарь юного литературоведа / Сост. В.Новиков. – М.: Педагогика, 1987. – 416 с.
57. Эскин А.М. В нашем доме /А.М. Эскин. – М.: ВТО, 1973. – 286 с.
58. Эстрада России. Двадцатый век. Лексикон / Рук. проекта, отв. ред. Е.Д.Уварова. – М.: РОССПЭН, 2000. – 784 с.
59. Юнаковский В.С. Сценарное мастерство /В.С. Юнаковский. – М.: ВГИК, 1974. – 52 с.
60. Яхонтов В.Н. Театр одного актёра /В.Н. Яхонтов. – М.: Искусство, 1958. – 455 с.
ЗМІСТ
Вступ........................................................................................................................ ..
Додаток до вступу, або Чи можна навчитись сценарній справі?.......................... ..
Розділ 1. Сценарій масового театралізованого видовища як характерний різновид драматургії в цілому та об’єкт вивчення............................. ..
1.1. Дещо про термінологію...................................................................... ..
1.2. Чи є сценарій масового театралізованого заходу літературним твором?.................................................................................................. ..
1.3. До питання про виникнення драматургії масових театралізованих видовищ................................................................................................. ..
1.4. Слово в сценарії.................................................................................. ..
1.5. Дія в сценарії....................................................................................... ..
1.6. Режисерське бачення сценарію.......................................................... ..
1.7. Імпровізація як важливий елемент сценарію..................................... ..
Розділ 2. Сценарій театралізованого масового видовища та театральна п’єса: риси схожості та відмінності................................................................. ..
2.1. Риси схожості сценарію та п’єси........................................................ ..
2.2. Риси відмінності сценарію та п’єси.................................................... ..
Розділ 3. Різновиди сценаріїв театралізованих масових видовищ......................... ..
3.1. Сценарії оригінальні та компілятивні................................................ ..
3.2. Сценарії тематичні та сюжетні........................................................... ..
3.3. Сценарії художні та документальні.................................................... ..
3.4. Сценарії перелічувальні та описові.................................................... ..
3.5. Сценарії типові, або каркасні............................................................. ..
Розділ 4. Найголовніші етапи роботи над сценарієи иасового театралізованого заходу...................................................................................................... ..
4.1. Складання сценарного плану............................................................. ..
4.2. Збирання сценарного матеріалу......................................................... ..
4.3. Створення творчої заявки на сценарій............................................... ..
4.4. Створення чорнетки сценарію............................................................ ..
4.5. Створення остаточного (чистового) варіанту сценарію.................... ..
Розділ 5. Методика створення сценарного плану.................................................. ..
5.1. Схема сценарного плану..................................................................... ..
5.2. Позиції схеми сценарного плану........................................................ ..
5.3. Тема сценарію..................................................................................... ..
5.4. Ідея сценарію....................................................................................... ..
5.5. Основні епізоди сценарію................................................................... ..
5.6. Теми основних епізодів....................................................................... ..
5.7. Композиція сценарію.......................................................................... ..
5.8. Дійові особи сценарію........................................................................ ..
5.9. Конфлікт сценарію.............................................................................. ..
5.10. Художній образ сценарію (сценарний хід)...................................... ..
5.11. Жанр сценарію.................................................................................. ..
5.12. Засоби театралізації сценарію.......................................................... ..
5.13. Єдина (наскрізна) дія сценарію....................................................... ..
5.14. «Прив’язка» сценарію або його орієнтація на конкретну аудиторію......................................................................................... ..
5.15. Графік монтажу сценарного матеріалу........................................... ..
5.16. Назва сценарію................................................................................. ..
Розділ 6. Обсяг та хронометраж сценарію масового театралізованого заходу..... ..
6.1. Розрахунок обсягу сценарію............................................................... ..
6.2. Розрахунок тривалості майбутнього масового театралізованого заходу..................................................................................................... ..
Розділ 7. Попередня інформація про масовий театралізований захід................... ..
7.1. Афіша та її характерні особливості.................................................... ..
7.2. Запрошення та його характерні особливості..................................... ..
7.3. Програма та її характерні особливості............................................... ..
Розділ 8. Найтиповіші помилки сценаристів – початківців................................... ..
Деякі висновки та спостереження по дорозі до Коринфу, або Роздуми на закінчення................................................................................................................. ..
Додатки: 1. Творча заявка....................................................................................... ..
2. Творча заявка........................................................................................ ..
3. Контрольне завдання........................................................................... ..
4. Титульний аркуш................................................................................. ..
Малий тлумачний словник театрально-драматургічної термінології.................. ..
Список літератури...................................................................................................... ..
Конец формы
| |||||||||||||||||||||||
|
