Іменний покажчик
Альдер Курт(Alder K.) (1902-1958) – німецький хімік-органік; вивчав азодикарбоновий синтез разом з Дільсом, відкрив єн-синтез – приєднання до дієнофілу олефінів. Лауреат Нобелівської премії 1950 року. (83, 185, 190, 584, 590)
Арбузов Олександр Єрмінінгельдович(1877-1968) – російський, радянський хімік-органік; розкрив теорію хімічної будови Бутлерова стосовно фосфороорганічних сполук, відкрив каталітичну реакцію перегрупування фосфористої кислоти (перегрупування Арбузова), вивчав таутомерію, каталіз. Академік АН СРСР, двічі Лауреат Державної премії СРСР. Учень О.М. Зайцева. (812, 813)
Байєр Адольф(Baeyer A.) (1835-1917) – німецький хімік; синтезував індиго, дослідив реакції конденсації, вивчав піролові та піридинові основи сполук групи сечової кислоти, досліджував алкіни, висунув гіпотезу, що пояснює відносну тривкість циклічних сполук (“теорія напруження”). Лауреат Нобелівської премії 1905 року. (13, 166, 214)
Бауман Ейген (Baumann E.)(1846-1896) – німецький хімік-органік; відкрив реакцію ацилювання спиртів хлорангідридами, експериментально встановив формулу цистіну, одержав тетронал і тріонал, виявив йод у складі щитовидної залози. (693)
Бейльштейн Федір Федоровіч (Фрідріх Конрад) (1838-1906) – російський хімік-органік, академік Петербурзької АН; досліджував хімію ароматичних сполук, у 1872 р. запропонував реакцію відкриття галогенів в органічних сполуках. (113, 331)
Бергіус Фрідріх(Bergius F.) (1884-1949) – німецький хімік, учень Ганса; основні роботи присвячені хімії високих тисків та хімії деревини, розробив метод синтезу рідкого моторного пального каталітичним гідруванням при високому тиску і температурі суміші з вугілля, смолоподібних залишків виробництва коксу і генераторного газу, запропонував гідроліз целюлози з використанням хлоридної кислоти, одержав гідролізатний спирт і кормовий цукор з деревини. Лауреат Нобелівської премії 1931 року. (145)
Берцеліус Йонс Якоб (Berzelius J.) (1779-1848) – шведський хімік; наукові дослідження охоплюють головні проблеми хімії першої половини дев’ятнадцятого сторіччя. (13)
Біо Жан Батист (Biot J.) (1774-1862) – французький фізик, сучасник Гей-Люссака, іноземний член Петербурзької АН (1816 р.).
Блан Гюстав Луі(Blan G.L.) (1872-1927) – французький хімік; основні роботи присвячені хімії терпенів, аліфатичних і гідроароматичних сполук, разом з Л. Буво відкрив реакцію одержання первинних спиртів з естерів, встановив правило згідно якого під дією оцтового ангідриду 1,4- та 1,5-дикарбонові кислоти перетворюються в кетони, а 1,2- та 1,3-дикарбонові кислоти перетворюються в ангідриди, відкрив метод хлорометилювання ароматичних вуглеводнів (реакція Блана). (356, 372)
Бренстед Йоханнес Ніколаус(Brönstedt J.N.) (1879-1947) – датський фізико-хімік; основні роботи присвячені хімічній кінетиці, каталізу та термодинаміці розчинів, сформулював основні положення теорії кислот і основ. (84)
Буво Луі(Bouveault L.) (1864-1909) – французький хімік-органік; розробив методи синтезу альдегідів дією дизаміщених формамідів на реактив Гріньяра (реакція Буво), карбонових кислот гідролізом амідів (реакція Буво), разом з Г.Л. Бланом відкрив реакцію одержання первиних спиртів відновленням естерів металевим натрієм в етиловому спирті (відновлення за Буво-Бланом), синтезував ізолейцин. (356, 372)
Бутлеров Олександр Михайлович (1828-1886) – російський хімік; академік Петербурзької АН; засновник теорії будови органічних сполук, передбачив ізомерію багатьох сполук, синтезував метиленіодид, діацетат метилену, уротропін, цукристу речовину метиленітан, синтезував і встановив будову третинного бутилового спирту, ізобутану та ізобутилену, з’ясував структуру ряду етиленових вуглеводнів та здійснив їх полімеризацію, показав можливість зворотної ізомеризації. Вивчав історію хімії і написав “Введение к полному изучению органической химии”. Створив школу російських хіміків. Голова Відділення хімії Російського фізико-хімічного товариства. (13, 20, 933)
Вагнер Єгор Єгорович (1849-1903) – російський хімік-органік; синтезував вторинні спирти та дослідив їх окиснення, вивчав окиснення ненасичених сполук. (166, 190, 331, 372, 462, 1091)
Вант-Гофф Якоб Хендрік (van’t Hoff J.) (1852-1911) – нідерландський хімік; один з засновників фізичної хімії та стереохімії. Сформулював основні положення теорії просторового розташування атомів в молекулах органічних сполук, досліджував кінетику реакцій та хімічну спорідненість, запропонував класифікацію хімічних реакцій, встановив, що при підвищенні температури на десять градусів Цельсію швидкість реакції збільшується у 2-4 рази (правило Вант-Гоффа). Лауреат першої Нобелівської премії з хімії 1910 року. (13, 25)
Велер Фрідріх(Weler F.) (1800-1882) – німецький хімік; праці з неорганічної та органічної хімії, разом з Ю. Лібіхом виявив ізомерію солей гримучої кислоти. (13)
Вільямсон Олександр В.(Williamson A.) (1824-1904) – англійський хімік, учень Лібіха, доктор філософії Гісенського університету; відкрив синтез етерів: натрій алконолят реагує з алкілгалогенідом (синтез Вільямсона). (385, 387, 411, 428)
Віндаус Адольф Отто Рейнгольд(Windaus A.O.R.) (1876-1959) – німецький хімік-органік і біохімік; основні роботи присвячені дослідженню стероїдів, зокрема, холестеролу, відкрив ергостерол (1927), вивчав серцеві глікозиди та сапоніни, ряд робіт присвятив амінокислотам, синтезував гістамін. Лауреат Нобелівської премії 1928 року. (1062)
Віттіг Г. (Wittig G.) (1897-1987) – німецький хімік; основні праці присвячені синтезу складних органічних сполук, зокрема, літійорганічних сполук, багатоядерних ароматичних сполук. Відкрив перегрупування етерів у спирти під дією феніллітію (перегрупування Віттіга), здійснив багатостадійний синтез фенатренів, відкрив реакцію одержання олефінів з карбонільних сполук та алкіліденфосфоранів (реакція Віттіга). Лауреат Нобелівської премії 1979 року. (808, 813)
Воль Альфред (Wohl A.) (1863-1939) – німецький хімік-органік досліджував реакцію розпаду оксидів моносахаридів під дією оцтового ангідриду (розпад за Волем), разом з К. Циглером застосовував низьку концентрацію брому для реакції радикального заміщення (бромування в алільне положення) (бромування за Волем-Циглером). (931, 935)
Вольф Людвіг(Wolff L.) (1857-1919) – німецький вчений, доктор філософії Страсбурського університету; досліджував каталітичний розклад гідразонів (відновлення за Кіжнером-Вольфом). (254, 460, 463)
Вудворд Роберт Бернс(Woodward R.) (1917-1979) – американський хімік; дослідження присвячені синтезу складних та біологічно важливих органічних сполук, синтезував хінін, холестерол, стрихнін, хлорофіл, вітамін В12, сформулював правило Вудворда-Хофмана. Лауреат Нобелівської премії 1965 року. (93, 1070)
Вюрц Шарль Адольф (Würtz A.) (1817-1884) – французький хімік; відкрив ряд нових сполук (метиламін, етиламін, жирні аміни, етиленгліколь, фенол тощо) та методи їх добування, винайшов спосіб синтезу вуглеводнів дією натрію на алкілгалогеніди, описав альдольну конденсацію. (144, 147, 251, 307, 810)
Габріель Зігмунд (Gabriel S.) (1851-1924) – німецький хімік-органік; основні роботи присвячені синтезу і якісному аналізу нітрогеновмісних гетероциклічних сполук, синтезував ізохінолін, фенілізохінолін, фталазин та його гомологи, разом з
А. Міхаелем виявив, що фталевий ангідрид може вступати в реакцію Перкіна в якості карбонільної компоненти, відкрив спосіб синтезу первинних аліфатичних амінів з галогенопохідних та калій фталіміду (синтез Габріеля), синтезував етиленамін. (701, 704, 737)
Ганч Рудольф Артур(Hantzsch A.R.)(1857-1935) – німецький хімік-органік; добув ряд похідних піридину, тіазолу, працював над теоретичними проблемами органічної хімії і разом з А. Вернером заклав основи стереохімії нітрогену, дослідив структуру оксидів, гідразонів, діазосполук, застосував фізичні методи для дослідження будови органічних сполук. (855)
Гаттерман Людвіг (Gattermann L.) (1860-1920) – німецький хімік-органік; основні роботи присвячені синтетичній органічній хімії, синтезував аміди ароматичних кислот конденсацією хлорангідриду карбамінової кислоти з бензеном у присутності алюміній хлориду, відкрив реакцію обміну діазогрупи в ароматичних солях діазонію на галоген або ціаногрупу в присутності міді (реакція Гаттермана), розробив спосіб синтезу п-амінофенолів електролітичним відновленням нітросполук, разом з В. Мейєром відкрив ароматичні йодонієві сполуки, разом з І. Кохом створив метод формулювання ароматичних сполук (реакція Гаттермана-Коха). (712)
Гелль К.(van Hell C.M.) (1849-1926) – німецький хімік; розробив метод бромування кислот: спочатку кислоту обробляють в присутності червоного фосфору, утворюється бромангідрид кислоти, який далі бромується в бромангідрид
α-бромокислоти, останній під дією води гідролізується до α-бромокислоти (метод Гелля-Фольгарда-Зелінського). (495, 544, 549)
Гофман Август Вільгельм(Hofmann A.W.) (1818-1892) – німецький хімік-органік, учень Лібіха, заснував німецьке хімічне товариство; знайшов у летких продуктах кам’яновугільної смоли анілін і хінолін, вперше виділив з кам’яновугільної смоли бензен, пронітрував його та відновив до аніліну, відкрив реакцію утворення амінів з алкілгалогенідів дією амоніаку і реакцію утворення первинних амінів з амідів кислот дією на них брому та лугу (реакція Гофмана). (536, 538, 701, 704, 705, 741)
Гребе Карл(Graebe C.)(1841-1927) – німецький хімік-органік; досліджував ароматичні багатоядерні сполуки, разом з К.Т. Ліберманом синтезував антрацен з алізарину, разом з Г. Каро відкрив акрідин, синтезував фенатрен. (13)
Гріньяр Франсуа Огюст Віктор (Grignard V.) (1871-1935) – французький хімік-органік; основні дослідження присвячені синтезу та дослідженню органічних сполук, за порадою Барбьє вперше добув змішані магнійгалогеноорганічні сполуки (реакція Гріньяра). Відкрив реагент – алкілмагнійгалогеніди розчинені у етері (реактив Гріньяра). Ці роботи дали початок універсальним методам магнійорганічного синтезу. Досліджував терпени, алюмінійорганічні сполуки. Лауреат Нобелівської премії 1912 року. (144, 146, 251, 307, 317, 357, 435, 449, 453, 465, 468, 504, 508, 538, 522, 524, 529, 530, 540, 782, 794)
Дільс Отто(Diels O.) (1878-1954) – німецький хімік-органік; запропоновував спосіб дегідрування органічних сполук без зміни їх скелету за допомогою селену, разом з К. Альдером відкрив реакцію конденсації дієнів з ненасиченими карбонільними та карбоксильними сполуками. Лауреат Нобелівської премії
1950 року. (83, 185, 190, 584, 590)
Дьюар Майкл Джемс С. (Dewar M.) (1842-1923) – англійський фізик і хімік; досліджував карбонільні сполуки, озон, запропонував власні структурні формули бензену і піридину. (23)
Дюма Жан Батіст Андре (Dumas J.) (1800-1884) – французький хімік; винайшов спосіб визначення густини пари, визначив компоненти естерів, досліджував явище заміщення атомів гідрогену атомами хлору в органічних сполуках, сформулював поняття гомологічного ряду, вивів загальні формули для гомологічних рядів. (13, 114, 144, 147, 519)
Ельтеков Олександр Павлович (1846-1894) – український хімік-органік, професор Харківського, пізніше Київського університетів; належать праці по визначенню будови і вивченню закономірностей перетворень вуглеводнів та їх оксигеновмісних похідних, сформулював правило про нестійкість спиртів з гідроксилом біля атома карбону, зв’язаного подвійним зв’язком (правило Ельтекова). (477)
Ерленмейєр Ріхард Август Карл Еміль (1825-1909) – німецький хімік-органік; прихильник структурної теорії, обґрунтував ідею про подвійний зв’язок між атомами карбону, встановив структурну формулу нафталену, увів у вжиток конічну колбу (колба Ерленмейєра). (477)
Жерар Шарль Фредерік(Gerhardt C.) (1816-1856) – французький хімік; розробив теорію типів. (13)
Зайцев Олександр Михайлович (1841-1910) – російський хімік-органік, учень О.М. Бутлерова; дослідження в галузі органічного синтезу і теорії будови органічних сполук. Президент Російського фізико-хімічного товариства. (171, 352)
Зандмейєр Траугот (Sandmeyer T.) (1854-1922) – швейцарський хімік; творець виробництва синтетичних барвників, разом з Мейєром синтезував тіофен з ацетилену і сірки, відкрив реакції заміщення діазогрупи в солях діазонію або в гетероциклах на атом галогену в присутності галогенідів купруму(І) (реакція Зандмейєра), запропонував новий спосіб одержання ізатину взаємодією аміну з хлоралем і гідроксиламіном. (712)
Зелінський Микола Дмитрович(1861-1953) – російський, радянський хімік-органік, академік; головні дослідження присвячені органічному синтезу, хімії гетероциклів, органічному каталізу, хімії амінокислот і білків. Один з організаторів Радянського хімічного товариства ім. Д.І. Менделєєва. Герой Соціалістичної Праці, Премія ім. В.І. Леніна (1934 р.), Державна премія СРСР (1942, 1946, 1948 рр.). Ім’я Зелінського надано Інституту органічної хімії м. Москва (1953 р.). Засновник великої школи хіміків-органіків – О.М. Несміянов, Б.О. Казанський, М.І. Шуйкін, А.Ф. Плате та ін. (203, 495, 544, 549)
Зінін Микола Миколайович (1812-1880) – російський хімік-органік, академік Петербурзької АН; синтезував бензоїн методом бензоїнової конденсації, відкрив реакцію відновлення ароматичних нітросполук, яка слугувала основою промислового синтезу анілінових барвників, відкрив бензидинове перегрупування, відкрив уреїди. Один з засновників школи російських хіміків. (13)
Інгольд Крістофер(Ingold C.) (1893-1970) – англійський хімік; головні праці присвячені фізичній органічній хімії, засновником якої він був, розробив концепцію мезомерії, автор фундаментальних праць з кінетики і механізмів хімічних реакцій. (13, 27)
Іоцич Живоїн Ілліч (1870-1914) – сербський хімік-органік, учень
Фаворського О.Є.; дослідження присвячені синтезу та ізомеризації ацетиленових вуглеводнів, відкрив реакцію взаємодії алкінів з магнійорганічними сполуками, розробив методи синтезу кислот ацетиленового ряду, відкрив деякі ацетиленові сполуки. Не написав ні однієї статті – про результати роботи доповідав усно на засіданнях Російського фізико-хімічного товариства. (204, 619, 793)
Кан Р. (Cahn R.) (1899-1981) – англійський хімік; був головним редактором журналу “Gournal of the chemical Society” (Лондон). (27)
Канніццаро Станіслао(Cannizzaro S.) (1826-1910) – італійський хімік; один з засновників молекулярно-атомістичної теорії, відкрив реакцію перетворення альдегідів ароматичного ряду у суміш спирту і кислоти під дією лугів (реакція Канніццаро). (460, 464)
Каро Генріх (Caro H.) (1834-1901) – німецький хімік-органік; основні роботи присвячені хімії синтетичних барвників, розробив методи одержання коричневого бісмарку та жовтого марціусу, разом з К. Гребе та К.Т. Ліберманом запропонував дешевий синтез алізарину, разом з К. Гребе відкрив акрідин, разом з А. Байєром синтезував індол, синтезував ряд азобарвників – хрізоїдин, оранжевий, міцний червоний, нафтоловий жовтий, еозин.
Каррер Пауль (Karrer P.) (1889-1971) – швейцарський хімік-органік, біохімік; основні роботи присвячені дослідженню каротиноїдів, флавінів і вітамінів, вивчав амінокислоти, встановив будову лікопіну, вітаміну В2, синтезував ряд вітамінів (Е, К, В2), відкрив 50 нових алкалоїдів. Видатний педагог, автор “Курс органічної хімії” (1928). Лауреат Нобелівської премії 1937 року. (1061, 1069)
Кекуле Фрідріх Август(Kekule F.A.) (1829-1896) – німецький хімік-органік; ректор Бонського університету (1877-1878), Президент Німецького хімічного товариства, один з організаторів Міжнародного конгресу хіміків в Карлсруе (1860), автор підручника органічної хімії; застосував теорію валентності до органічних речовин. Учні Кекуле – Л. Мейєр, Я. Вант-Гофф, А. Байєр, Е. Фішер. (13, 23, 223, 318)
Кендрю Джон Коудерн(Kendrew J.C.) (1917) – англійський біохімік; встановив просторову будову міоглобіну. Лауреат Нобелівської премії 1962 року (разом з М.Ф. Перутцем). (1013)
Кіжнер Микола Матвійович(1867-1935) – радянський хімік-органік; виявив ізомеризацію циклів в аліциклічних сполуках, дослідив аміни і гідразини поліметиленового ряду, відкрив метод добування вуглеводнів каталітичним розкладом гідразонів, розробляв методи синтезу барвників. (254, 460, 463)
Кіпріанов Андрій Іванович(1896-1972) – український, радянський хімік-органік; творець сучасної теорії кольоровості органічних сполук, засновник наукової школи, якій по праву належить першість з поміж усіх вітчизняних шкіл у галузі органічної хімії. Академік АН України (1945), віце-президент АН України (1946-1948), директор науково-дослідного інституту органічної хімії АН України (1945-1960), Лауреат Державної премії СРСР (1941). (1093)
Кірсанов Олександр Васильович (1902-1992) – радянський хімік, відкрив фосфазореакцію (реакція Кірсанова, 1950), реакцію прямого амінування карбонових кислот (1949), синтезував ізоціанат фосфору. Академік АН України (1961), директор науково-дослідного інституту органічної хімії АН України (1960-1983), золота медаль ім. Д.І. Менделєєва (1965), орден Леніна (1971), Лауреат Ленінської премії (1974). (812)
Клайзен Людвіг(Claisen L.) (1851-1930) – німецький хімік-органік; дослідив реакцію конденсації оцтовоетилового естеру, названу його іменем, вивчив таутомерні перетвореня ацетооцтового естеру, відкрив перегрупування алілових естерів фенолів у відповідні алілзаміщені феноли (перегрупування Клайзена), винайшов колбу для перегонки у вакуумі (колба Клайзена), здійснив ряд синтезів. (460, 464, 641, 525, 526)
Клемменсен Е.(Clemmensen E.) (1876-1941) – американський хімік датського походження; працював у фармацевтичній промисловості. (254, 460, 463)
Кнунянц Іван Людвігович (1906-1990) – радянський. хімік-органік, основні наукові дослідження присвячені хімії флуоро-, сульфуро-, фосфороорганічних та гетероциклічних сполук. Академік АН СРСР (1953), засновник флуороорганічної хімії в СРСР, створив нові напрямки – хімію природоорганічних сполук фосфору, сульфуру, селену. Головний редактор “Краткой химической энциклопедии”, “Химической энциклопедии”, “Журнала Всесоюзного химического общества
им. Д.И. Менделеева”. Президент Всесоюзного хімічного товариства
ім. Д.І. Менделєєва, Герой Соціалістичної праці (1966), Лауреат Ленінської премії (1972), Лауреат Державної премії СРСР (1943, 1948, 1950). (302)
Кольбе Адольф Вільгельм Герман(Kolbe H.) (1818-1884) – німецький хімік-органік; синтезував оцтову кислоту з неорганічних сполук, винайшов метод синтезу органічних кислот з нітрилів, метод синтезу вуглеводнів електролізом лужних солей карбонових кислот, запропонував спосіб добування саліцилової кислоти з фенолу і карбон(ІІ) оксиду (реакція Кольбе-Шмідта), визначив будову аланіну, гліцину, молочної кислоти. (144, 147, 391, 519, 565)
Коновалов Михайло Іванович(1858-1906) – російський хімік-органік; зробив класичне дослідження з теорії і техніки нітрування алканів, розробив методи перетворення нітросполук у речовини інших класів. (139, 224)
Корі Еліас Дж.(Corey E.) (народився у 1928 р.) – американський хімік-органік; дослідження в галузі стереохімії, структурної, синтетичної та теоретичної органічної хімії. Лауреат Нобелівської премії 1990 року. (144, 146)
Коссель Вальтер(Kossel W.) (1888-1956) – німецький фізик; дав пояснення природи йонного зв’язку в хімічних сполуках, відкрив закон спектроскопічного зміщення, вивчав дифракцію та інтерференцію рентгенівських променів і електронів. Творець сучасних уявлень про теорію валентності. (13)
Крафтс Джемс Мейсон(Crafts J.) (1839-1917) – американський хімік; дослідив органічні сполуки силіцію разом з Фріделем Ш., розробив методи синтезу аренів, займався питаннями термометрії. (246, 254, 319, 385, 391, 465, 529, 532, 602, 626, 853, 900)
Крік Френсіс Харрі Комптон(Crick F.H.C.) (1916-2004) – англійський фізик та біохімік; основна галузь досліджень – молекулярна біологія, разом з
Дж.Д. Уотсоном побудували модель ДНК та встановили механізм копіювання молекул ДНК. Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1962 року (разом з Дж.Д. Уотсоном та М.Х. Уілкінсом). (1043)
Кун Ріхард(Kuhn R.) (1900-1967) – німецький хімік і біохімік; основні роботи присвячені дослідженню каротиноїдів і вітамінів, незалежно від П. Каррера встановив (1933) структуру α- та β-ізомерів каротину, запропонував метод їх синтезу, встановив будову ФАД, виділив вітамін В6 з дріжджів, синтезував приблизно 300 пігментів. Лауреат Нобелівської премії 1938 року. (1061, 1067, 1069)
Кучеров Михайло Григорович(1850-1911) – російський хімік-органік; відкрив і розробив метод гідратації ацетилену та ацетиленових вуглеводнів. (201)
Кьєльдаль Іохан Густав Кристофор (Kyeldahl J.G.C.) (1849-1900) – датський хімік; основні роботи присвячені розробці методів аналізу органічних сполук, зокрема, запропонував метод визначення нітрогену, методи визначення цукрів. (114)
Ладенбург Альберт (Ladenburg A.) (1842-1911) – німецький вчений; успішно здійснив взаємоперетворення бензойної кислоти і фенолу та перетворення всіх трьох гідроксибензойних кислот в бензойну кислоту і фенол. (23)
Ле Бель Жозеф Ашиль (Йозеф Ахіл) (Le Bel J.) (1840-1930) – французький хімік; одночасно та незалежно від Я. Вант-Гоффа сформулював теорію просторової будови органічних речовин. (13, 25)
Лебедєв Сергій Васильович (1874-1934) – радянський хімік, учень О. Фаворського; під час Першої Світової війни піролізом нафти одержав толуен, вивчив полімеризацію бутадієну, ізобутилену, розробив і впровадив у промисловість метод одержання синтетичного каучуку. (187)
Лібіх Юстус (Liebig J.) (1803-1873) – німецький хімік; засновник теорії радикалів та агрохімії, досліджував органічні кислоти. (13)
Лобрі де Брюїн К. (Lobry van Troostenburg de Bruyn C. A.) (1857-1904) – нідерландський хімік; досліджував ізомерні форми та алкалоїди, синтезував гідроксиламін та гідразин.
Лоурі Томас Мартін(Lowry T.M.) (1874-1936) – англійський хімік; основні роботи присвячені вивченню оптичної активності органічних сполук, виявив мутаротацію, досліджував таутомерію, один з авторів теорії кислотно-основної рівноваги. (84)
Лукас Говард Дж. (народився у 1885 році) – американський хімік, досліджував комплекси олефінів з йонами арґентуму у водному розчині (π-комплекси). (349, 376)
Львов Михайло Дмитрович (1848-1899) – російський хімік-органік, учень О.М. Бутлерова; основні роботи – встановлення емпіричних закономірностей у зв’язку з розвитком теорії хімічної будови, вперше синтезував неопентан, порівняв властивості всіх ізомерів пентану встановив факт полімеризації етилену під дією кислот, вивчав хлорування та окиснення ненасичених сполук, відкрив реакцію хлорування олефінів в α-положення. (315, 993)
Льюїс Гілберт Ньютон (Lewis G.N.) (1875-1946) – американський фізикохімік; основні роботи присвячені хімічній термодинаміці та теорії будови речовини. (13, 47, 84, 244, 347, 351)
Марковников Володимир Васильович (1838-1904) – російський вчений; розвивав теорію будови органічних сполук, а саме питання ізомерії, взаємного впливу атомів у молекулах, відкрив закономірність у порядку приєднання гідроген галогенідів до ненасичених сполук, відкрив і вивчив нафтени, вперше добув сполуки з семи- та восьмичленними циклами. (159, 200, 311, 357)
Міхаель Артур (Michael A.) (1853-1942) – американський хімік-органік; основні роботи присвячені сполукам з активними метиленовими групами атомів, разом з Габріелєм встановив, що фталевий ангідрид може приймати участь в реакції Перкіна, відкрив реакцію одержання ацетильованих о-арилглікозидів та реакцію нуклеофільного приєднання речовин з реакційноздатною метиленовою групою до подвійного зв’язку у присутності основ (реакції Міхаеліса), дослідив реакцію розщеплення етерів НІ. (589, 812, 813)
Міхлер В.(Michler W.) (1848-1889) – німецький хімік; відкрив кетон, який носить його ім’я. (51)
Натта Джуліо(Natta G.) (1903-1979) – італійський хімік; зробив великий внесок у вивчення полімеризації та виробництво каучуку, відкрив клас полімерів з упорядкованою структурою, стереоспецифічну полімеризацію вінілових мономерів на металоорганічних каталізаторах К. Циглера. Лауреат Нобелівської премії 1963 року. (355, 902)
Нєсмєянов Олександр Миколайович(1899-1980) – радянський хімік-органік; запропонував діазометод синтезу меркурійвмісних органічних сполук, одним з перших почав вивчення ненасичених металоорганічних сполук, детально вивчив стереохімію їх взаємних перетворень, розробив і узагальнив концепцію про тривкість і будову елементоорганічних сполук залежно від положення елемента в періодичній системі, дослідив реакції “сендвічевих” сполук і встановив їх ароматичний характер, з’ясував механізм електрофільного заміщення у ненасичених сполуках, розробив процес теломеризації на основі якого створили енант. Академік АН СРСР, лауреат Ленінської і Державної премій, двічі Герой Соціалістичної Праці, очолював інститут елементорганічних сполук АН СРСР, глава радянської школи металоорганіків. (784)
Норман Г. (Normant) встановив, що з хлористого або бромистого вінілу в тетрагідрофурані або в етері ди- та триетиленгліколя легко утворюються магнійорганічні сполуки (реакція Нормана). (782)
Ньюмен Мелвін С.( Newmann M. S.) (1908-1993) – американський хімік-органік; запропонував формулу для зображення конформацій (1955 р.). (34)
Паулі В. (Pauli W.) (1900-1958) – швейцарський фізик-теоретик; один з творців квантової механіки і теорії поля, передбачив існування нейтрино. Лауреат Нобелівської премії 1945 року. (1023, 1026)
Перкін Уільям Генрі (Perkin A.G.) (1838-1907) – англійський хімік-органік; добув мовеїн, запропонував загальний спосіб добування ароматичних ненасичених кислот (синтез Перкіна), користуючись яким добув кумарин та коричну кислоту, досліджував також залежність обертання площини поляризованого світла в магнітному полі від структури сполуки. (532)
Піріа Рафаель(Piria R.) (1814-1865) – італійський хімік; основні дослідження в галузі органічного синтезу, розробив нові методи синтезу та виконав класичні роботи з вивчення саліциліну, попліну, тирозину, аспарагінової кислоти, відкрив саліцилову кислоту та реакцію перетворення ароматичних нітросполук в орто- та пара-аміносульфокислоти під дією бісульфітів лужних металів, розробив метод одержання альдегідів піролізом кальцієвих солей карбонових кислот. Вчитель С. Канніццаро. (519)
Полінг Лайнус(Pauling L.) (1901-1994) – американський фізик і хімік; головні дослідження присвячені будові молекул і хімічному зв’язку, один з розробників методу валентних зв’язків, у тому числі теорії резонансу, досліджував структури білків та нуклеїнових кислот. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1954 року та Нобелівської премії миру 1962 року. (39,46)
Попов Олександр Никифорович(1840-1881) – російський хімік, учень О.М. Бутлерова, професор Варшавського університету; експериментально довів, що чотири валентності атома карбону тотожні, чим підтвердив теорію хімічної будови, вивчав окиснення органічних речовин хромовою сумішшю, запропонував аналітичні методи визначення будови кетонів, кислот, спиртів, вуглеводів, які дістали назву правил Попова. (462)
Прелог Володимир(Prelog V.) (1906-1998) – швейцарський хімік; головні праці в галузі синтезу циклонів і антибіотиків. Лауреат Нобелівської премії
1975 року. (27)
Прилєжаєв Микола Олександрович(1872-1944) – радянський хімік-органік; вивчав реакції окиснення ненасичених сполук, розробив метод добування α-окисів олефінів прямим окисненням подвійного зв’язку гідрогенпероксидом бензоїлу. (166)
Прінс Г. (Prins H.) (1899-1958) – нідерландський хімік-органік; відкрив реакції приєднання формальдегіду до алкенів і галоформів або тетрагалогенометанів до полігалогеноолефінів, що названі його ім’ям. (164)
Реймер Карл Людвіг(Reimer K.L.) (1845-1883) – німецький хімік; основні роботи в галузі органічного синтезу, здійснив синтез саліцилового альдегіду з фенолу і хлороформу, відкрив реакцію одержання ароматичних о-гідроксиальдегідів шляхом введення формільної групи в феноли (реакція Реймера-Тімана), на основі цієї реакції одержав ванілін з гваяколу. (385, 392, 465)
Реппе Вальтер Юліус(Reppe W.) (1892-1969) – німецький хімік-органік; дослідив хімію ацетилену, відкрив ряд реакцій, які носять його ім’я: каталітичну циклополімерізацію ацетилену та його похідних в арени у присутності нікелю (1948), приєднання ацетилену до сполук з рухливим атомом гідрогену (вінілування, 1949), приєднання карбон(ІІ) оксиду до ацетилену (1949), одержання бутадієну приєднанням двох молекул формальдегіду до ацетилену (1949), конденсацію ацетилену з альдегідами чи кетонами (1949), конденсацію ацетилену з оксо- та аміносполуками (1950). (205, 593)
Реформаторський Сергій Миколайович (1860-1934) – російський, український, радянський хімік, учень О.М. Зайцева; відомий працями в галузі металоорганічних синтезів, зокрема, синтез β-гідроксикислот дією цинку на суміш альдегідів чи кетонів з естером α-галогенозаміщених кислот (реакція Реформаторського). Член-кореспондент АН СРСР, автор підручника “Начальный курс органической химии”, що витримав 17 видань. (560)
Родіонов Володимир Михайлович(1878-1954) – радянський хімік-органік, академік АН СРСР, тричі лауреат Державної премії СРСР; розробив загальні методи синтезу β-амінокислот, дослідив властивості і перетворення цих сполук, запропонував ряд методів алкілування, відкрив спосіб введення діазогрупи в феноли, дослідження стосуються хімії барвників, алкалоїдів, запашних речовин. (738)
Розенмунд Карл В. (Rosenmund K.W.) (1884-1965) – німецький хімік, учень Дільса; розробив метод перетворення кислоти в альдегід шляхом каталітичного гідрування хлорангідриду над паладієм з додаванням невеликої кількості сірки у хіноліні у якості каталітичної отрути. (465)
Руф О. (Ruff O.) (1871-1939) – німецький хімік, учень Е. Фішера; автор кількох праць з хімії вуглеводів, потім займався неорганічною хімією, автор кількох підручників. (931, 935)
Сабатьє П. (Sabatier P.) (1854-1941) – французький хімік; засновник органічного каталізу. Разом з Сандераном здійснив пряме одностадійне рідкофазне гідрування етилену до етану в присутності подрібненого нікелю, провів каталітичне гідрування олефінів, ацетиленових і ароматичних вуглеводнів, зокрема, бензену в циклогексан. На нікелевому каталізаторі синтезував з чадного газу і водню метан, впровадив промислову гідрогенізацію жирів, за що одержав Нобелівську премію у 1912 році. (145)
Семенов Микола Миколайович(1896-1986) – радянський фізик та фізико-хімік, академік АН СРСР; дослідження стосуються вчення про радикальні механізми хімічних процесів. Двічі Герой Соціалістичної Праці, Ленінська премія 1976 р., Державні премії СРСР 1941 р., 1949 р. Лауреат Нобелівської премії 1956 року. (138)
Сент-Дьйорді Альберт (Szent-Gyorgyi Albert) (1893-1986) – видатний угорський біохімік; значний внесок зробив у теорію біологічного окиснення, біохімію м’язів, встановив будову вітаміну С, відкрив вітамін Р. Лауреат Нобелівської премії 1937 року. (1058)
Скрауп Зденко Ханс (Skraup Z.H.) (1850-1910) – австрійський хімік-органік; основні роботи присвячені дослідженню будови і синтезу алкалоїдів групи хініну, відкрив реакцію утворення хіноліну (реакція Скраупа), встановив будову цинхоніну, досліджував вуглеводи та білки. (863)
Тищенко Вячеслав Євгенович(1861-1941) – радянський хімік, учень О.М. Бутлерова, асистент Д.І. Менделєєва; відкрив реакцію конденсації альдегідів у естери (реакція Тищенко-Канніццаро), досліджував продукти лісохімії, розробив промисловий синтез камфори із скипидару, винайшов нові сорти скла для хімічного посуду, розробив синтези чистих хімічних реактивів, технологію виробництва йоду з морських водоростей, запропонував новий тип склянок (склянки Тищенка). Академік АН СРСР, лауреат Державної премії СРСР. (460, 464)
Тіман Іоган Карл Фердінанд(Tiemann J.C.F.) (1848-1889) – німецький хімік; досліджував нітрили і терпени, синтезував ванілін, разом з Л. Крюгером виділив з кореня ірису ірон – речовину з запахом фіалки, праці мали значення для створення виробництва синтетичних запашних речовин, відкрив реакцію одержання ароматичних о-оксіальдегідів шляхом введення формільної групи в феноли (реакція Реймера-Тімана). (385, 392, 465)
Тодд Александер(Todd A.) (1910-1997) – англійський хімік-органік; основні роботи відносяться до хімії нуклеотидів, нуклеотидних коензимів та нуклеїнових кислот, вперше синтезував динуклеотид, встановив будову циклофосфатів, запропонував схему будови РНК. Лауреат Нобелівської премії 1957 року. (1070)
Толленс Бернард(Tollens B.) (1841-1918) – німецький хімік; розробив синтез алілового спирту з гліцеролу (метод Толленса). (460, 479, 506, 917, 924)
Торп Джоселін Філд(Thorpe J.) (1872-1940) – англійський хімік-органік; основні роботи в області синтезу: запропонував синтез двоосновних кислот з естеру натрійціанооцтової кислоти та ціангідринів, дослідив структуру камфори, вивчив шляхи добування і реакції імінів, відкрив метод одержання макроциклічних кетонів циклізацією динітрилів. (226)
Троммер Карл А. (Trommer Carl A.) (1806-1879) – професор в Грейфсвальді, учень Мічерліха; розробив пробу Троммера. (460)
Тропш Ганс(Tropsch G.) (1889-1935) – чеський хімік; спільно з Ф. Фішером вивчав каталітичний синтез вуглеводнів. (144, 145)
Уілкінс Моріс Хью Фредерік (Wilkins M.H.F.) (народився у 1916) – англійський біофізик, член Лондонського королівського товариства; основні роботи – молекулярна біологія, підтвердив гіпотезу Дж.Д. Уотсона і Ф.Х.К. Кріка щодо вторинної структури ДНК методом рентгеноструктурного аналізу. Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1962 року (разом з Ф.Х.К. Кріком та Дж.Д. Уотсоном). (1043)
Ульман Фріц(Ullmann F.) (1875-1939) – швейцарський хімік-органік; основні роботи – синтез похідних дифенілу та акрідину, вперше використав диметилсульфат як метилюючий засіб, розробив шляхи одержання діарилових етерів, діариламінів, діарилсульфонів конденсацією арилгалогенідів з фенолами, ароматичними амінами, арилсульфоновими кислотами відповідно. (271)
Уотсон Джеймс Дьюі (Watson G.D.) (народився у 1928) – американський біохімік, член Національної АН США; основні роботи – молекулярна біологія, разом з Ф.Х.К. Кріком побудував модель ДНК, вивчав роль РНК у білковому синтезі та структуру вірусів. Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1962 року (разом з Ф.Х.К. Кріком та М.Х. Уілкінсом). (1043)
Фаворський Олексій Євграфович(1860-1945) – радянський хімік-органік; засновник хімії ненасичених органічних сполук, зокрема, хімії ацетилену, відкрив ізомеризацію алкінів, винайшов метод добування вінілових етерів дією спиртів на ацетилен, дослідив взаємодію ацетилену з кетонами, що привело до теорії біосинтезу терпенів у рослинах. Герой Соціалістичної Праці, Державна премія СРСР (1941 р.). Головний редактор журналу “Общая химия”. (51, 205)
Фелінг Герман Хрістіан(Fehling H.H.) (1812-1885) – німецький хімік-органік та технолог, учень Ю. Лібіха; основні дослідження – аналіз і ідентифікація органічних сполук, вивчав багатоосновні органічні кислоти, одержав паральдегід, бензонітрил, сукцинімід, бензоатну кислоту з бензонітрилу, запропонував реактив для визначення моносахаридів (реактив Фелінга), вивчав мінеральні води, дубильні речовини, дослідив процес випікання хліба. (460, 479, 506, 924)
Фіттіг Рудольф (Fittig R.) (1835-1910) – німецький хімік-органік; автор праць з питань будови і синтезу ароматичних вуглеводнів, запропонував спосіб добування жирно-ароматичних вуглеводнів дією натрію на суміш алкіл- та арилгалогенідів (реакція Фіттіга), дослідив фенатрен, флуорен, займався стереохімією. (251, 810)
Фішер Еміль(Fischer E.) (1852-1919) – німецький хімік-органік; роботи присвячені хімії вуглеводів, білків, пуринових сполук, синтезував фізіологічно активні похідні пуріну, запропонував номенклатуру, раціональні формули і класифікацію вуглеводів, гідролізував білки та відкрив ряд амінокислот. Лауреат Нобелівської премії 1902 року. (13, 25, 926, 931, 933, 934)
Фішер Франц(Fischer F.) (1877-1947) – німецький вчений, учень Елбса; наукова діяльність присвячена синтезу органічних сполук з карбон(ІІ) оксиду і водню. (144, 145)
Фольгард Я. (Volhard G.) (1834-1910) – німецький хімік; розробив метод синтезу α-бромомасляної кислоти при дії брому та червоного фосфору (метод Гелля-Фольгарда-Зелінського), синтезував креатин, саркозин та тіофен. (495, 544, 549)
Фрідель Шарль (Friedel C.) (1832-1899) – французький хімік-органік і мінералог; виконав ряд синтезів, що мали значення для розвитку теорії будови органічних сполук, відкрив реакцію синтезу гомологів бензену за допомогою безводного алюміній хлориду, штучно добував мінерали. (246, 254, 319, 385, 391, 465, 529, 532, 602, 626, 853, 900)
Фріс К. (Friess C.) (1875-1962) – німецький хімік; основні праці присвячені вивченню біциклічних гетероциклів, відкрив метод синтезу фенолокетонів (перегрупування Фріса). (385, 387, 465)
Хараш Морріс Селіг (Kharasch M.S.) (1895-1957) – американський хімік українського походження; займався дослідженнями в галузі вільнорадикального приєднання та хімії полімерів. (165)
Хеуорс В. (Haworth W.) (1883-1950) – англійський хімік-органік; головні дослідження присвячені вуглеводам, а також вітаміну С. Лауреат Нобелівської премії 1937 року. (919)
Ходжкін Дороті Крауфут (Hodgkin D.)(1910-1994) – англійський хімік і кристалограф; праці стосуються визначення хімічної структури речовин, зокрема, визначила структуру ряду фізіологічно активних сполук (пеніцилін, вітамін В12). Член Лондонського королівського товариства. Лауреат Нобелівської премії 1964 року. (1070)
Хофман Роалд (Hoffmann R.) (народився у 1937 році) – американський хімік; головні дослідження присвячені механізмам хімічних реакцій, зокрема, реакцій циклоприєднання (правило збереження орбітальної симетрій Вудворда-Хофмана для дієнового синтезу). Лауреат Нобелівської премії 1981 року. (93)
Хюккель Еріх Арманд Артур Йозеф (Hückel E.F.F.J.) (1896-1980) – німецький фізик та хімік-теоретик; розробляв квантово-хімічні методи дослідження будови молекул, створив теорію сильних електролітів разом з Дебаєм П.Й.В., запропонував пояснення стійкості ароматичного секстету на основі методу молекулярних орбіталей. (13, 23, 83)
Циглер Карл Вальдемар(Ziegler K.W.) (1898-1973) – німецький хімік; розробив метод одержання алкільних похідних лужних металів дією натрію або калію на етери, показав, що ці сполуки можуть бути ініціаторами реакції полімеризації, виявив, що літій взаємодіє з галогеноалкілами як в реакції Гріньяра, розробив метод одержання макроциклічних кетонів циклізацією динітрилів (реакція Циглера), здійснив синтез вищих α-олефінів з етилену та синтез алюмінійорганічних сполук, відкрив комплексні каталізатори (каталізатори Циглера-Натта). Лауреат Нобелівської премії 1963 року. (355, 784, 799, 902)
Чаргафф Ервін (Chargaff E.) (народився у 1905 році) – американський біохімік, член Національної АН США; вивчав нуклеїнові кислоти, вперше одержав чисті зразки ДНК, відкрив закономірності структури ДНК (правило Чаргаффа). (1041, 1043)
Чічібабін Олексій Євгенович(1871-1945) – російський хімік-органік; основні праці присвячені хімії піридину і інших нітрогеновмісних гетероциклів, відкрив спосіб добування піридину конденсацією альдегідів і кетонів з амоніаком, спосіб добування α-амінопіридину дією на піридин натрій амідом (реакція Чічібабіна), досліджував таутомерію похідних піридину. Академік АН СРСР, Лауреат Ленінської премії (1926). (854)
Шеєле Карл Вільгельм (Scheele K.) (1742-1786) – шведський хімік; першим отримав низку органічних та неорганічних речовин, у тому числі хлор, гліцерол, ціанідну кислоту, довів, що повітря є складним утворенням. (13)
Шиман Гюнтер Роберт Артур (Schieman H.R.A.) (1899-1967) – німецький хімік; основні напрями досліджень – синтез та вивчення флуоровмісних аренів, відкрив реакцію термічного розкладу борофлуоридів ароматичних діазосполук на ароматичні флуоропохідні, азот і ВF3. (713)
Шифф Хуго Йозеф(Schiff H.J.) (1834-1915) – італійський хімік, учень
Ф. Велера; синтезував тіонілхлорид, описав методику крапельного аналізу, відкрив продукти конденсації альдегідів з амінами (основи Шиффа), запропонував якісну реакцію альдегідів з фуксинсірчистою кислотою (реакція Шиффа), синтезував дигалову кислоту, створив прилад для визначення нітрогену за способом
Ж.Б.А. Дюма. (454)
Шмідт Карл Генріхович(Карл Ернст Генріх) (1822-1894) – російський хімік; запропонував термін “вуглеводи”, відкрив у шлунковому соці вільну хлоридну кислоту, знайшов у крові сечовину і глюкозу, досліджував мінеральні джерела та торф, вапняк, глини у Прибалтиці. (565)
Штреккер Адольф(Strecker A.)(1822-1871) – німецький хімік-органік; відомий працями з дослідження і синтезу природних сполук, відкрив спосіб добування α-амінокислот з альдегідів, ціанідної кислоти та амоніаку (синтез Штреккера) і синтезував цим способом аланін, довів, що при дії нітратної(ІІІ) кислоти на α-амінокислоти утворюються гідроксикислоти (добув з гліцину гліколеву кислоту), досліджував сечову кислоту, синтетично добув гуанідин, показав, що танін є глюкозидом, одночасно з Алексєєвим синтезував азопохідні ароматичних карбонових кислот. (738)
Ягупольський Лев Мусійович(1922-2009) – український хімік-органік, засновник української наукової школи флуоровмісних сполук; наукові праці в галузі хімії ароматичних та гетероциклічних сполук з флуоровмісними замісниками. Заслужений діяч наук УРСР, Лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1982), Лауреат Державної премії України (1992), Лауреат премії ім. А.І. Кіпріанова (1994). (302)