Показники ефективності використання ОФ

Ефективність використання ОФ характеризується групою показників, які діляться на дві частини: узагальнюючі й часткові.

Узагальнюючі показники залежать від багатьох технико – організаційних факторів і виражають кінцевий результат використання ОФ. До них ставляться фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність.

Фондовіддача – випуск продукції на 1 грн. основних фондів. Визначається по підприємству як відношення товарної, валової або чистої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів:

 

Fотд. = В/Ф серріч. , де ( 2 )

 

В - випуск товарної (валовий, чистої) продукції;

Фсерріч. - середньорічна вартість ОФ.

Величина, зворотна показнику фондовіддачі, називається фондомісткістю – величина основних фондів (у вартісному вираженні), що доводиться на кожну грн. виготовленої продукції:

 

Fемк. = Фсерріч / В , або ( 3 )

 

Fемк. = 1/ Fотд (4)

 

Хоча це величини зворотні, але служать вони зовсім для різних цілей.

Показник фондомісткості необхідний для планування обсягу інвестицій розраховуючи на плановий обсяг випуску певної продукції.

Показник фондовіддачі використається для власної оцінної роботи.

Основними напрямками збільшення показника фондовіддачі є або збільшення обсягу випуску продукції (в), або зниження середньорічної вартості ОФ (Фср.г.).

Якщо обсяг випуску продукції В представити у вигляді:

В = , де (5)

Q - натуральний обсяг випуску продукції по i - й номенклатурі;

Цi - ціна 1 ед. виробу по i - й номенклатурі.

Тоді, для того, щоб збільшити В варто збільшити Ц або Q.

Звичайно до узагальнюючих показників ставляться ще й показник фондоозброєності:

 

Fозбр. = Фсерріч. / r , де (6)

 

r - середнесписочна чисельність промислово - виробничого персоналу, чіл.

Часткові показники характеризують рівень використання ОФ залежно від окремих факторів, наприклад, часу, потужності й ін.

До частковіх показників використання ОФ відносяться:

- коефіцієнт екстенсивного використання ОФ (Кэкст.);

- коефіцієнт інтенсивного використання ОФ (Кинт.);

- коефіцієнт інтегрального використання ОФ (Кинтег.);

- коефіцієнт змінності роботи устаткування (Ксм.);

- коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.).

Коефіцієнт екстенсивного використання ОФ (Кэкст.) характеризує рівень використання ОФ у часі й визначається для кожної групи однотипного встаткування по формулі:

 

Кэкст. = Тф. / Тн. , де (7)

 

Тф. - фактичний час роботи встаткування, ч.;

Тн. - нормативний час роботи встаткування, ч..

 

Тн. = (Тк. - (В + П)) tсм Ссм , де (8)

 

Тк. - календарний фонд часу, днів;

В, П - кількість вихідних і святкових днів;

t смен. - тривалість зміни, ч.;

С смен. - кількість змін роботи встаткування в добу.

Коефіцієнт інтенсивного використання ОФ характеризує рівень використання машин й устаткування по потужності (продуктивності) і розраховується по формулі:

 

Кинт. = tфакт. / tнорм. , де (9)

 

t факт. - фактична продуктивність (н/ч) або фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції.

t норм. - максимальна продуктивність (н/ч) або технічно обґрунтована норма часу на 1 ед. продукції.

Інтегральний коефіцієнт використання машин й устаткування по потужності й часу визначають як добуток Кинт. і Кэкст. :

 

Кинтег. = Кинт. Кэкст. (10)

 

Цей показник комплексно характеризує експлуатацію встаткування за часом і продуктивністю. Значення цього показника завжди нижче значень двох попередніх, тому що він ураховує одночасно недоліки й екстенсивного й інтенсивного використання встаткування.

Збільшення інтегрального коефіцієнта досягається комплексом мір, що охоплюють весь виробничий процес: впровадження передової технології, інтенсифікація технологічних процесів, зменшення простоїв устаткування, поліпшення якості сировини й т.д.

 

Коефіцієнт змінності роботи встаткування обчислюється по формулі:

 

Ксмен = Всмен. / В дн. або Ксмен = Т д. / Т дн , де

 

В див. - кількість певних станко - змін;

В дн. - кількість відпрацьованих станко - днів;

Т буд. - фактичний фонд часу роботи всього встаткування, ч.;

Т дн. - фактичний фонд часу роботи всього встаткування при однозмінній роботі,ч.

Іноді коефіцієнт змінності визначається по наступній формулі:

 

Ксмен. = МС / Кіл. про. , де (11)

 

МС - сума фактично відпрацьованих машино - змін за добу;

Кіл. про. - загальна кількість установленого встаткування.

Підвищення коефіцієнта змінності роботи встаткування - це важливе джерело росту обсягу виробництва продукції й підвищення ефективного використання основних фондів.

Коефіцієнт завантаження встаткування Кз установлюється для всього парку машин, що перебувають в основному виробництві розраховується як відношення трудомісткості виготовлення всіх виробів на даному виді встаткування до фонду часу його роботи. На практиці коефіцієнт завантаження звичайно приймають рівним величині коефіцієнта змінності, зменшеного в 2 рази.

Одним з важливих показників стану ОФ є показник виробничої потужності.

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) по встановленій номенклатурі й асортиментам при повнім завантаженні встаткування й виробничих площ.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів й у вартісній формі при різноманітному асортименті.

На величину виробничої потужності підприємства впливають такі фактори:

- кількість устаткування;

- потужність устаткування;

- режим роботи підприємства;

- кваліфікаційний рівень працівників;

- структура ОФ.

Нормування виробничих запасів на підприємствах й в об'єднаннях здійснюється, виходячи з готового обсягу виробництва, норм витрати матеріалів на одиницю готової продукції й сформованих умов постачання й збуту. Виробничі запаси нормуються в натуральному й грошовому вираженні. Залежно від призначення й сфери обслуговування виробництва вони підрозділяються на поточні, страхові, транспортні й технологічні.

Для планомірного безперебійного ходу виробництва на підприємстві утворяться поточні запаси сировини, матеріалів, палива, тари. Вони повинні покривати потребу підприємства на період між двома поставками. Отже, поточний запас Z_т.м., що відповідає величині поставки в тоннах, метрах й інших натуральних одиницях виміру, розраховується, виходячи із середньодобової потреби в матеріалі й інтервалі поставки:

 

Z_т.м. = G_м ^х Т_n, (12)

 

де G_м – середньодобова потреба в матеріалі, у натуральних одиницях виміру;

Т_n – середній інтервал між поставками матеріалу, дн.

Норма поточного запасу (у днях) Т_{норм. тік.} залежить від частоти й рівномірності поставок, відстані між постачальниками й споживачами, характеру й обсягу споживання матеріалів. За інших рівних умов частота поставок впливає на формування норм поточного запасу. Чим менше інтервали між двома поставками, тим менше повинне бути на складі матеріалів й, отже, тим менше буде потрібно обігових коштів на їхнє покриття.

На практиці щодня витрачаються товарно-матеріальні цінності й одночасно надходять нові партії сировини й матеріалів. У результаті загальний стан запасів на щодня такий, що по одним матеріалам вони становлять максимальну, по іншим - мінімальну, а по третім - середню величину. У цілому розмір запасу становить величину, близьку до половини загального запасу матеріалів, споживаних на даному підприємстві. Тому при розрахунку нормативу обігових коштів по поточному запасі враховується не вся його величина, а тільки половина, тобто

 

Z ^‘_т.м.= G_м ^х Т_{норм. тік.}; Т_{норм. тік.} = Т_n / 2 (13)

Де Тп – може оцінюватися середньою тривалістю норми обігових коштів за окремими видами обігових коштів або матеріальних цінностей.

Страховийабогарантійний запас створюється на випадок непередбачених відхилень, порушень планових строків або партій поставок, а також порушень у планових умовах споживання матеріалів.Величина страхового запасу розраховується по формулі:

 

Z_{ст. .м.} = G_м ^х Т_откл., (14)

 

де Т_откл. - кількість днів відхилення середнього інтервалу поставок від планових строків за звітний період.

 

На практиці страховий запас установлюють у половинному розмірі поточного запасу.

Транспортний запас створюється на підприємстві на період знаходження матеріалів у транспортуванні після їхньої оплати.

У деяких випадках виникає необхідність у підготовчому (технологічному) запасі. Він створюється в тих випадках, що коли надходять на підприємство сировина або матеріали не можуть бути використані у виробництві відразу, а вимагають перед виробничим споживанням підготовки (сортування, комплектація, розкрій, дроблення). Величина підготовчого запасу визначається відповідно до технологічних інструкцій і з урахуванням конкретних умов виробництва.

Найважливішими показниками ефективності використання обігових коштів є швидкість їх обороту (коефіцієнт оборотності) і тривалості одного обороту в днях.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує кількість оборотів, які ці кошти здійснюють за плановий період, визначається за формулою

 

Коб_. = Р_. / Ообср_. , (15)

 

де Р_. – обсяг реалізованої в плановому періоді продукції в діючих оптових цінах за рік (квартал), грн.;

Ообср_. – середній залишок, обігових коштів, тобто грошове вираження суми оборотних коштів, що перебувають одночасно на підприємстві у всіх шести формах.

Коефіцієнт оборотності показує суму реалізованої продукції, що доводиться на одну гривню обігових коштів.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів в обороті характеризує їх суму, що припадає на одну гривню реалізованої продукції:

Кз_. =Ообср_./ Р_. (16)

 

Тривалість одного обороту обігових коштів у днях показує, протягом якого періоду (за скільки днів) обігові кошти здійснюють один оборот. Може бути визначена як:

 

Т_об. = Д / Коб_. (17)

де Д – кількість днів у плановому періоді.

Оборот робочої сили — зміна чисельності працюючих у зв'язку з їхнім прийомом і вибуттям.

Оборот, стабільність і плинність кадрів характеризуються наступними коефіцієнтами:

1. Коефіцієнт обороту по прийому (До.пр):

Ко.пр = Чпр / Ч срсп,

 

де Чпр - кількість прийнятих працівників за певний період;

Чсрсп - среднесписочна чисельність працівників за цей же період.

2. Коефіцієнт обороту по вибуттю:

Ко.выб = Чвиб / Чсрсп,

де Чвиб - кількість вибулих працівників за звітний період.

 

3. Коефіцієнт плинності кадрів:

Ктек = Ч виб.изл / Чсрсп,

де Чвиб.изл. - кількість вибулих працівників по зайвому обороті за звітний період (звільнення за власним бажанням або по статті за порушення умов договору або трудової дисципліни).

Т. О., рентабельність – це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (прибутковості) роботи підприємства.

Загальна рентабельність виробництва – це відношення балансового прибутку від промислової діяльності підприємства до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів (у межах нормативу), %:

 

Р_общая = , (18)

 

де П_бал – балансовий прибуток;

Ф_ср.рік.- середньорічна вартість основних фондів;

О_об. - середньорічна вартість нормованих оборотних коштів.

Розрахункова рентабельність виробництва – це відношення балансового прибутку за винятком платежів у бюджет і відсотка за банківський кредит до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів, виражається у відсотках:

, (19)

 

де γ - сума платежів у бюджет;

δ - сума платежів за використання банківського кредиту.

Для оцінки ефективності витрат підприємства на виробництво й реалізацію продукції використаються показники рентабельності виробництва продукції.

Рентабельність окремих видів продукції (Р_i):

 

 

_, (20)

 

де Ц_i – ціна i-го виробу, грн.;

С_i – повна собівартість i-го виробу, грн.

Рентабельність продукції (Р_п) характеризує ефективність витрат на її виробництво й збут:

 

, (21)

 

де Преал._. - прибуток від реалізації, грн.;

С_реал. - повна собівартість реалізованої продукції, грн.