ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Завдання до теми 1: Поняття, предмет, система та джерела державного (конституційного) права зарубіжних країн.
1.Визначте етапи становлення науки конституційного (державного) права зарубіжних країн?
2. Дайте визначення понять:
а) Конституційне (державне) право зарубіжних країн – це…;
б) Конституційно-правові відносини – це…;
в) Конституційно-правова норма – це….
3. Перелічіть джерела ДПЗК.
Завдання до теми 2: Загальна характеристика конституцій та інших джерел державного (конституційного) права зарубіжних країн.
1. Як співвідноситься значення юридичної та фактичної конституції?
2. Дайте визначення понять:
а) Конституція – це…;
б) Правова доктрина – це…;
в) Звичай (правовий) – це….
3. Визначте та охарактеризуйте структуру кодифікованої та некодифікованої конституції.
Завдання до теми 3: Основи правового статусу особи в зарубіжних країнах.
1. Розкрийте значення громадянства та підданства для людини.
2. Дайте визначення понять:
а) Громадянство – це…;
б) Натуралізація – це…;
в) Філіація – це….
3. Перелічіть способи примусового позбавлення громадянства особи.
Завдання до теми 4: Форми держави в зарубіжних країнах.
1. Визначте, що є державним органом, а що – державною установою: армія, міністерство, президент, суд, державний університет. Обгрунтуйте.
2. Дайте визначення понять:
а) Форма держави – це…;
б) Парламентська монархія – це…;
в) Президентська республіка – це….
3. Назвіть характерні ознаки конфедерації; союзу; імперії.
Завдання до теми 5: Політичний режим в зарубіжних країнах.
1. Яким чином співвідносяться поняття «політичний режим» та «державний режим»?
2. Дайте визначення понять:
а) Політичний режим – це…;
б) Тоталітарний політичний режим – це…;
в) Авторитарний політичний режим – це….
3. Перелічіть усі види політичного режиму в зарубіжних країнах. Наведіть приклади країн з відповідним політичним режимом.
Завдання до теми 6: Політичний режим та політичні партії в зарубіжних країнах.
1. Розкрийте сутність організаційно оформлених та організаційно неоформлених партій.
2. Дайте визначення понять:
а) Політична партія – це…;
б) Політична система – це…;
в) Громадська організація– це….
3. Визначте різницю між різними політичними партіями (у вигляді порівняльної таблиці за класифікаційними ознаками видового поділу).
Завдання до теми 7: Виборче право та виборчий процес в зарубіжних країнах.
1. Визначіть доцільність введення виборчих цензів, назвіть їх. Які з них є в Україні.
2. Дайте визначення понять:
а) Виборчі органи –це…;
б) Виборча квота – це…;
в) Плебісцит – це….
3. Перелічіть види референдумів. Які з них використовуються (наведіть приклади країн)?
Завдання до теми 8: Парламент в зарубіжних країнах
1. Визначіть особливості формування однопалатних та двопалатних парламентів у зарубіжних країнах.
2. Дайте визначення понять:
а) Парламент –це…;
б) Кворум – це…;
в) Мандат – це….
3. Назвіть структурні органи внутрішньої організації парламенту та його палат? Дайте їх характеристику.
Завдання до теми 9: Глава держави та уряд в зарубіжних країнах
1. Визначіть співвідношення статусу глави держави і глави уряду за різних форм правління в зарубіжних країнах.
1. Дайте визначення понять:
а) Виконавча влада –це…;
б) Глава держави – це…;
в) Уряд – це….
3. Назвіть способи формування таких посад, як: президент; монарх; прем’єр - міністр? Перелічіть способи припинення їх повноважень.
Завдання до теми 10: Судова влада в зарубіжних країнах.
1. Визначіть позитивні та негативні ознаки моделей судової влади в зарубіжних країнах.
2. Дайте визначення понять:
а) Апеляція – це…;
б) Правосуддя – це…;
в) Юрисдикція – це….
3. Які способи формування судових органів Вам відомі? Перелічіть способи припинення їх повноважень. Охарактеризуйте правовий статус судді.
Завдання до теми 11. Організація публічної влади на місцях в зарубіжних країнах.
1. Визначіть та порівняйте системи організації влади на місцях в зарубіжних країнах?
2. Дайте визначення понять:
а) Місцеве самоврядування – це…;
б) Місцеве управління – це…;
в) Адміністративна опіка – це…;
г) Адміністративний нагляд – це….
3. Які організаційні форми місцевого самоврядування Вам відомі? Назвіть вимоги, що висуваються до кандидатів в органи місцевого самоврядування. Які принципи характеризують діяльність депутатів місцевого самоврядування?
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
“А”
Абсентеїзм – ухилення виборців від участі в голосуванні.
Абсолютизм – різновид державного режиму, який характеризується фактичною концентрацією всієї повноти державної влади в руках монарха. Відповідає абсолютній монархії як формі правління.
Автономія – передбачена конституційним (державним) правом спеціальна організація територіальних одиниць в державі яка сприяє їх відносно самостійному функціонуванню. Відомо три види автономії – адміністративно-територіальну, національно-територіальну та національно-культурну.
Авторитарний політичний режим – антидемократичний політичний режим, який спирається перш за все на методи насильства, хоча не виключає окремих поступок і реформ.
Адміністративно-територіальна одиниця – частина території держави, яка має визначені законом чи підзаконним актом кордони в межах яких здійснюється управління нею як цілісним утворенням на засадах централізованого державного управління.
Активне виборче право – право вибирати в національні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Апатриди – те ж, що й особи без громадянства.
“Б”
Бікамералізм – двопалатний парламент.
Біпатриди – особи з подвійним громадянством.
“В”
Вето – рішення, завдяки якому певний орган, наділений відповідними повноваженнями, стає на заваді виданню акту, вже ухваленому одним, чи кількома іншими органами. В конституційному (державному) праві найбільш відоме вето глави держави – його відмова в промульгації чи в санкціонуванні законопроекту, прийнятого парламентом.
Віковий ценз – вимога, згідно з якою право участі у виборах чи голосування на референдумі (чи при застосуванні інших форм безпосередньої демократії) надається при досягненні певного віку.
Виборщик – особа, яка безпосередньо голосує за кандидата на певну посаду (президента, парламентарія) при непрямих виборах і сам отримує свій мандат від виборців.
Вотум – в широкому значенні слова це рішення або точка зору, яка висловлюється в формі голосування.
Вотум довіри (недовіри) – одна з форм парламентського контролю за діяльністю уряду в парламентських країнах, виражається в ухваленні або неухваленні тієї політики, яку проводить уряд.
“Г”
Гнучка конституція – конституція, порядок прийняття та внесення змін до якої той же, що і при прийнятті та зміні звичайного закону.
Громадське об’єднання – організація громадян некомерційного характеру для якої участь в політиці є допоміжною ціллю.
Громадянство – стійкий правовий зв’язок фізичної особи з конкретною державою, який зумовлює взаємні права та обов’язки сторін.
“Д”
Дебати – дискусія в парламенті, яка як правило, завершується голосуванням.
Делеговане законодавство – видання урядом актів, що мають силу закону, з питань що входять в компетенцію парламенту по уповноваженню останнього.
Делеговані повноваження – передача повноважень одним органом іншому.
Делікт виборчий – в конституційному (державному) праві зарубіжних країн назва порушення виборчого законодавства, яке має на меті сфальсифікувати результати голосування чи вплинути на них.
Джерімендерінг – навмисна “нарізка” виборчих округів таким чином, щоб надати переваги певній політичній партії (зазвичай правлячій). Іноді під цим терміном розуміють маніпуляцію виборчими округами в широкому розумінні цього слова.
Дискреційні повноваження – конституційні повноваження, застосування яких не пов’язане з певними юридичними умовами. Іншими словами, це повноваження які посадова особа здійснює на власний розсуд.
Дифамація – опублікування в пресі, оголошення в ЗМІ певної інформації, що зазіхає на честь чи репутацію особи.
Доктринальні джерела права – у Великобританії та деяких інших країнах точка зору найбільш авторитетних вчених-юристів (зазвичай минулого), опублікована в їх працях, до якої звертаються суди при необхідності послатися на правовий принцип чи тоді, коли питання не врегульовується ні статутним, ні прицидентним правом.
Дуалістичний режим – різновид державного режиму, який характеризується дуалізмом влади, тобто практичною рівновагою, чи співвідношенням близьким до рівноваги, законодавчої та виконавчої гілок влади в особі парламенту та глави держави.
“Е”
Електорат – виборці, контингент виборців, застосовується як синонім терміну “виборчий корпус”.
“Ж”
Жорстка конституція – конституція, порядок зміни якої більш складний за прийняття чи зміну простого закону.
“З”
Загальне право – термін, який застосовується в країнах, що визнають судовий прецедент за джерело права. Це система правових норм, що створюється судами на противагу статутному праву як системі норм, що походить від парламенту.
Закон органічний – категорія законів, які введені в систему джерел конституційного (державного) права. Призначення цих законів полягає у встановленні організації та порядку діяльності органів, зазначених в основному законі. Органічні закони приймаються на основі бланкетних норм конституції, доповнюють та уточнюють конституцію.
Законодавчий процес – фактична процедура прийняття закону, яка проводиться на основі норм права і включає цілий ряд стадій.
Законодавчий референдум – один із видів референдумів. Це голосування з приводу прийняття чи зміни певного закону. Найчастіше проводиться з приводу фінансового законодавства чи бюджету. Окремо виділяється конституційний референдум.
Застава виборча – за законодавством деяких країн сума грошей, яка вноситься кандидатом при висуванні з метою засвідчити серйозність їх намірів.
“І”
Імунітет парламентський – одна з привілей парламентаря, яка дозволяє йому вільно здійснювати свої функції, включає парламентську невідповідальність та недоторканість.
Імперативний мандат – термін, який характеризує такі стосунки між депутатом та виборцями, при яких перший зобов’язаний виконувати накази своїх виборців, останні мають право вимагати від депутата звіту про свою роботу та відкликати його. Широко застосовувався в соціалістичних країнах. Імперативний мандат обмежує незалежність депутата, тому ряд сучасних конституцій містять норми, які забороняють його.
Імпічмент – особливий порядок притягнення до відповідальності посадових осіб, які знаходяться на державній службі. Процедура імпічменту здійснюється парламентом.
Індемнітет – винагорода, яку отримує парламентар в цілях забезпечення його матеріальної незалежності. Складова частина статусу парламентаря.
Інституціоналізація політичних партій – законодавче закріплення порядку їх створення, діяльності та фінансування.
“К”
Кабінет – термін використовується в законодавстві та політичній практиці ряду ряду зарубіжних країн як назва уряду або його частини. Наприклад, у Великобританії терміном “уряд” називають всіх керівників загальнонаціональних органів виконавчої влади, яких очолює прем’єр-міністр. Термін “кабінет” означає вузьку колегію, керовану прем’єром, яка включає близько 20 найбільш значних міністрів.
Квестор – член бюро палати парламенту, який відповідає за фінансові та адміністративні служби палати та за дотриманням порядку в сесійній залі.
Квота виборча – один з основних елементів в пропорційній виборчій системі при розподілі місць між списками кандидатів. Виборча квота представляє собою число, яке одержується в результаті ділення числа голосів що були подані за список, на число призначених для виборчого округу місць в представницькому органі. Існує декілька правил вирахування виборчої квоти.
“Кишенькове “ вето – право президента США не підписувати наданий йому для промульгації прийнятий Конгресом, до перерви в роботі сесії законодавчого органу. При певних обставинах воно дає змогу дає змогу Президенту відхилити вже ухвалений закон.
Клерикальна держава – держава, в якій релігія відіграє вирішальну роль в діяльності політичних та державних інститутів.
Компетенція – сукупність повноважень і обов’язків певного органу чи посадової особи законодавчої, виконавчої, судової влади, чи особи, яка наділена виборним мандатом.
Конвент – в деяких зарубіжних країнах назва представницького органу, який може бути скликаний для складання, чи внесення змін до конституції.
Конституціоналізація – процес включення конституційних норм в акти, які знаходяться на більш низьких ступенях правової ієрархії. З одного боку це забезпечує реальне втілення конституційних норм в правовий матеріал. З іншого боку, цим, до певної міри, принижується значення конституції, змішуються різні галузі права.
Конституційна монархія – форма правління, при якій влада монарха обмежена нормами конституції. Розрізняють дві різновидності конституційної монархії – дуалістичну та парламентську монархії.
Конституційна юстиція – узагальнюючий термін, який означає систему органів та процедур завдяки яким здійснюється перевірка актів, які видаються парламентом, представницькими органами суб’єктів федерації, місцевих територіальних одиниць, актів виконавчої влади та приватних осіб на відповідність основному закону країни.
Конституційність (неконституційність) закону – відповідність чи невідповідність виданого парламентом акту основному закону країни. Конституційність чи неконституційність може бути формальною або матеріальною. Перша можлива при виданні закону органом, який не має для цього належних повноважень, або належним органом ознак з порушенням встановленої процедури. Матеріальна конституційність – визнання відповідності чи невідповідності акту основному закону по суті.
Конституційна угода (конституційний звичай) – не зафіксоване в офіційних документах правило поведінки, яке склалося на практиці та регулює відносини по здійсненню державної влади і якого дотримуються в силу традиції. Щоб стати конституційним звичаєм це правило повинно застосовуватись протягом довгого часу і учасники конституційно-правових відносин повинні рахувати його за правову норму. Конституційна угода (звичай) досить розповсюджена в англо-саксонських країнах (Великобританія, США, Канада) та в країнах, які сприйняли англо-саксонську систему права (Індія, Малайзія, Ямайка).
Конституційний закон – термін має декілька значень. Він може використовуватись в якості найменування основного закону та включати відповідні норми. В деяких зарубіжних країнах (Італія, Чехія) конституційні закони видаються з питань, вказаних в конституції і мають вищу юридичну силу в порівнянні зі звичайним законом.
Конституційний референдум – голосування з приводу прийняття, зміни чи відміни основного закону. Хоча в законодавстві зарубіжних країн не вказується про відміну конституції шляхом голосування на конституційному референдумі, однак теоретично такої можливості відкидати не можна.
Контрасигнація – підпис міністра на акті, який видає глава держави і який надає цьому акту юридичної сили. Мають місце випадки, коли під найбільш важливими законами підписуються декілька членів уряду, а під актами про реформу конституції – всі його члени. Контрасигнація виконує декілька функцій: завіряє дійсність підпису глави держави; перекладає відповідальність (політичну чи юридичну) з глави держави на міністра; вказує на колегіальність прийнятого рішення.
Кооптація – введення нових членів до складу виборного колегіального органу за його рішенням або за рішенням керівника цього органу без проведення виборів. На державному рівні найчастіше застосовується при авторитарних режимах.
Корпоративна держава – держава, в якій владу організовано на основі представництва корпорацій – об’єднань людей за професіями, родом діяльності чи інтересами в певній сфері. Корпоративними державами були Португалія до 1974 р., Іспанія до 1977 р., Югославія до 1992 р.
Кумулятивний вотум – різновид пропорційної виборчої системи, застосовується в багатомандатних виборчих округах. Виборцю надається стільки голосів, скільки заміщається місць від округу. Ці голоси він може віддати одному кандидату, розподілити їх в межах певного партійного списку чи між кандидатами різних списків. Кандидати, які набрали найбільше число голосів, оголошуються обраними.
Куріальні вибори – вибори по куріям (“курія” – сукупність осіб, які належать до тієї чи іншої групи виборців, розподілених за національними, становими, релігійними чи майновими ознаками). При таких виборах кожна курія має певне представництво у виборному органі і вони забезпечують більшість місць в цьому органі для певних класів чи груп населення, які складають меншість. Такі вибори – пряме порушення принципу рівного виборчого права.
“Л”
Легіслатура – термін застосовується в двох значеннях. Це може бути найменування законодавчих органів (наприклад, штатів в США), або строк повноваження законодавчого органу.
Лобізм – під цим терміном розуміється надання тиску на парламентарів шляхом особистого або письмового звернення чи іншим шляхом з боку певних груп чи приватних осіб, який має на меті прийняття або відхилення законопроекту. Лобізм виник в США, однак існує в багатьох країнах.
“М”
Магістратура – в країнах з романською правовою системою та в деяких інших країнах це корпорація висококваліфікованих посадових осіб судової влади – суддів, прокурорів, слідчих. Орган самоуправління цієї корпорації, зазвичай, називається Вищою радою магістратури і часто є конституційним інститутом.
Мандат – в широкому розумінні сова це акт, яким одна особа надає іншій повноваження здійснити певні юридичні дії. В конституційному праві мандат визначає стосунки між обраним депутатом та виборцями. В парламенті депутат, виконуючи законодавчу функцію, реалізує повноваження наданні йому виборцями. Теорія конституційного права та законодавства чітко розрізняють два види мандату – представницький (вільний) та імперативний.
Меджліс – назва однопалатного парламенту або палати в країнах з арабською мовою чи деякими іншими східними мовами (теоркської чи іранської групи).
Муніципальне право – в залежності від країни цим терміном називають або комплексну галузь права, що регулює суспільні відносини, які виникають в процесі управління місцевими справами, або як підгалузь конституційного чи адміністративного права. В будь-якому випадку норми муніципального права одночасно є нормами інших галузей права (конституційного, адміністративного, фінансового тощо).
“Н”
Народна законодавча ініціатива – право, яке законодавством надається певній кількості виборців, запропонувати парламенту або виборчому корпусу прийняти, змінити або відмінити конституцію, закон чи інший акт.
Народна конституція – назва конституції, яка розроблена або ухвалена органом, в основу якого покладено виборчий корпус: установчі збори чи парламент. Інколи цим терміном називають акт, який вже було ухвалено на референдумі.
“Народне вето” – голосування виборців, яке має на меті анулювати нормативний акт, який вже вступив в законну силу. Виборці висловлюються за відміну закону, забороняють, накладають вето на його дію. Широко застосовується в Італії.
Натуралізація – один з способів набуття громадянства, прийом в громадянство особи за її заявою.
Нація – в конституційному праві цей термін вживається як синонім поняття народ, держава та як етнічна спільність.
Негативні права та свободи – це права та свободи, які мов би витікають із конституційної заборони будь-якому суб’єкту порушувати чи обмежувати певне право чи свободу.
Некодифікована конституція – різновид писаної конституції, яка являє собою сукупність писаних актів, які мають всі ознаки основного закону. В писаній конституції закріплено всі питання конституційного регулювання, однак вона не містить систематичного їх викладу (Фінляндія, Швеція, Ізраїль).
Несумісність посад – неможливість суміщення мандату, отриманого на виборах, з державною службою, роботою в недержавному секторі та підприємницькою діяльністю.
Нуліфікація – позбавлення певного акту його юридичної сили. Може бути абсолютною або частковою. Після нуліфікації акт не може застосовуватись. Коли орган конституційного контролю визнає акт таким, що не відповідає конституції, в такому випадку можна говорити про його нуліфікацію.
„О”
Обов’язковий референдум – голосування, яке проводиться на основі точно встановлених конституцією або іншими законами вимог.
Октроїрована конституція – конституція, введена одностороннім актом голови держави. Також використовується термін „дарована” конституція. У її введенні не беруть участь ні представницькі установи (парламент, установчі збори), ні виборчий корпус (референдум). Октруїрувані конституції властиві, насамперед, країнам з монархічними органами управління.
Олігархія – панування, влада невеликої групи людей не в силу своїх здатностей, а на основі багатства, походження чи приналежності до еліти. В конституційному матеріалі термін не зустрічається. Він знаходить своє застосування в юридичній та політичній літературі.
Оптація – один із способів набуття чи втрати громадянства, який полягає у виборі громадянстві чи підданства при зміні державної приналежності, певної території. Її жителям зазвичай пропонується вибрати громадянство однієї з двох відповідних держав. Особи, які проживають на такій території, мають можливість зберегти своє громадянство, або отримати нове громадянство.
Охлократія – термін використовується в науковій літературі та означає домінування в політиці держави соціальних низів, які нездатні ефективно управляти державою.
„П”
Панашування – порядок голосування у багатомандатних виборчих округах, за якого виборець може проголосувати одночасно за кандидатів із різних партійних списків. Може мати місце на виборах як за пропорційною, так і за мажоритарною системою при багатомандатних округах. Панашування дозволяє виборцю віддавати перевагу особі кандидата перед тією чи іншою партією, але спотворює сам принцип партійного підходу, закладений у пропорційну виборчу систему.
Парламентаризм – форма взаємодії громадянського суспільства та держави, що ґрунтується на визначенні провідної ролі парламенту у системі організації державної влади. Парламент може існувати без істотних елементі парламентаризму. Парламентаризм передбачає верховенство парламенту у законодавчій сфері та його провідне становище в системі вищих органів держави.
Парламентарій – узагальнена назва члена парламенту.
Парламентська партія – політична партія, яка прагне до здобуття та використання державної влади або здійснення впливу на неї шляхом участі у виборах і представництва в парламенті.
Парламентське право – один із центральних інститутів конституційного (державного) права. Це сукупність писаних та неписаних норм, які регулюють склад, структуру, компетенцію та порядок діяльності парламенту.
Партійна система – це сукупність діючих в країні політичних партій та відносини, які складаються в боротьбі за державну владу та в процесі її здійснення. Той чи інший тип партійної системи визначається не всіма наявними в країні політичними партіями, а лише тими, які здійснюють реальний вплив на функціонування державних інститутів.
Партократичний режим – різновид державного режиму, який характеризується тим, що реальна влада на кожному рівні державного управління належить верхівці правлячої і частіше за все, єдиної політичної партії та одноосібному лідеру відповідного партійного комітету.
Пасивне виборче право – це право вибиратися в центральні представницькі органи та органи місцевого самоврядування (право бути зареєстрованими в якості кандидата, проводити виборчі кампанію, приймати участь в розподілі мандатів, користуватися іншими правами кандидата, що вказані в законі).
Перебалатування – повторне голосування у випадку, коли кандидати не отримали необхідної для обрання кількості голосів.
Перехідні положення в конституції – частина писаної кодифікованої конституції, яка містить положення про дію правових норм минулого політичного режиму та про порядок їх відміни.
Плебісцит – референдум, що не має конституційного та законодавчого характеру. У цьому значенні плебісцит є опитуванням населення з найбільш важливих питань політичного життя країни.
Плюральний вотум – надання виборцю на певній підставі кількох голосів. Їх кількість більша, ніж кількість голосів у інших виборців. Такий виборець має більше можливостей впливати на політичне життя при здійсненні різних виборчих процедур (вибори, референдуми тощо).
Поділ влади – система організацій і функціонування державної влади, в якій функції законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюються різними державними органами.
Позитивні права і свободи – права і свободи, сформульовані в конституції та інших законах як прямий дозвіл щось зробити або не робити. Найбільш розповсюджений спосіб закріплення прав і свобод в конституційному матеріалі.
Політичний режим – система методів і засобів здійснення політичної влади в країні.
Політична система – комплекс організацій завдяки яким здійснюється політична влада і які впливають на її здійснення.
Політичний процес – порядок функціонування політичної системи та її окремих інститутів, включаючи взаємовідносини між ними. Конституційне (державне) право регулює в основному ту частину політичного процесу, в якій приймають участь носії публічної влади.
Праймеріз – попередні (первинні) вибори в США, в ході яких члени Демократичної та Республіканської партій, зареєстровані як виборці, на партійних зборах і з’їздах різних рівнів висувають кандидатів у депутати центральних і місцевих представницьких установ та на виборні посади в органах державної влади і місцевого самоврядування, а також обирають делегатів національних з’їздів цих партій.
Преамбула – вступна частина законодавчого, або іншого правового акту, міжнародного договору, декларації тощо, в якій зазвичай викладаються спонукальні мотиви, обставини та цілі його видання або укладання. Норми, що містяться в преамбулі, як правило, не мають безпосередньої юридичної сили.
Представницька влада – сукупність повноважень, делегованих громадянами шляхом виборів на певний строк своїм представникам в органах державної влади та органах місцевого самоуправління, а також система самих цих органів.
Представницький орган (установа) – колегіальний, постійно чи періодично діючий виборний орган держави, який наділений нормовстановлюючими, фінансовими та контрольними повноваженнями з певною сферою юрисдикції.
Прерогатива – виключне право, перевага. На конституційному рівні прерогатива частіше за все означає повноваження монарха як глави держави.
Преференційне голосування – встановлення виборцем послідовності кандидатів у межах одного списку, яка йому більш за все підходить. Застосовується лише при пропорційній виборчій системі.
Прецедентне право – правова система, в якій основним джерелом права визнається судовий прецедент – рішення суду по конкретній справі, що надалі є обв’язковим для всіх суддів рівної і нижчої інстанції при розгляді ними аналогічних справ.
Прецедент парламентський – рішення парламенту (палати) або його голови з процедурного питання, що надалі застосовується в парламентській практиці в аналогічних ситуаціях.
Промульгація – підписання та обнародування головою держави офіційного тексту прийнятого парламентом закону. це завершальна стадія законодавчого процесу, яка зазвичай включає декілька елементів: засвідчення закону і того факту, що він прийнятий за встановленою процедурою; підписання закону; розпорядження про опублікування закону та його виконання.
Пророгація – відстрочка парламентської сесії за рішенням глави держави.
Протекторат – одна з форм колоніальної залежності, при якій метрополія на основі спеціального міжнародного договору передає ведення деяких функцій стороні, що протектується. В результаті остання отримує деякі ознаки держави, залишаючись у фактичному підпорядкуванні у держави-протектора.
„Р”
Ратифікація – затвердження вищим органом держави, укладених її уповноваженим міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сили для даної держави. Як правило, ратифікацію міжнародних договорів в наш час здійснюють парламенти або дають згоду на них у формі закону.
Регентство – правовий інститут тимчасового заміщення посади глави держави в монархічних країнах.
Регламентарна влада – право вищого органу державної виконавчої влади (глави держави, уряду) регулювати суспільні відносини шляхом видання ними правових нормативних актів, які мають назву регламентарних актів. Регламентарні акти можуть прийматись на основі і на виконання законів, видаватись в порядку делегованого законодавства або з питань, що перебувають поза сферою компетенції парламенту. У першому випадку вони є підзаконними актами, у другому і третьому випадках – фактично мають силу закону.
Регламент парламенту – звід правил, що визначають внутрішню організацію та порядок діяльності парламенту (палати).
Ротації принцип – термін застосовується при повному або частковому оновленні складу палат парламенту.
„С”
Самоуправління – в широкому розумінні слова управління справами певної спільності (організації, територіальної одиниці тощо), яке здійснюється її членами через виборні органи чи безпосередньо („напряму”) шляхом проведення референдумів, зборів тощо.
Світська держава – конституційна характеристика держави, яка означає відсутність в ній офіційної, обов’язкової для всіх релігії, відмова від визнання релігійних канонів в якості джерела права та їх впливу на діяльність державних органів, відокремлення церкви від держави та школи від церкви, відсутність релігійних судів, невтручання релігійних організацій в юридичне оформлення шлюбно-сімейних відносин.
Сесія парламентська – період часу, протягом якого періодично скликаються пленарні засідання парламенту і працюють його постійні комітети (комісії). Число і строк скликання сесії парламенту за рік в одних країнах визначається конституцією (Італія, США, Норвегія, Фінляндія, Швеція тощо), в інших – регламентом парламенту.
Сецесія – вихід суб’єкта федерації із союзу чи відокремлення часини території унітарної держави.
Соціальна держава – конституційна характеристика держави, яка проводить активну соціальну політику, спрямовану на забезпечення прав і свобод людини, досягнення високого рівня добробуту всіх верств населення. У соціальній державі політичні права людини доповнюються соціально-економічними правами, що передбачають надання всім члена суспільства певного мінімуму матеріальних і соціальних благ.
Стримок і противаг система – один із широковідомих варіантів реалізації системи поділу влад. Термін американського походження. Класичний варіант цієї системи сформувався в США. При даній системі складається така взаємодія органів у вищому ешелоні влади, при якій вони урівноважують та стримують один одного від намагань узурпувати владу.
Судова система – сукупність взаємодіючих між собою судів певної держави, які об’єднані спільними цілями, задачами та функціями.
„Т”
Теократична держава – конституційна характеристика держави, в якій політична влада належить церковній ієрархії або здійснюється на підставі релігійних канонів (Ватикан, Іран).
Тоталітаризм – тип політичного режиму, який характеризується всеосяжним (тотальним) контролем держави над усіма сферами суспільного життя з опорою на систематичне використання насильства.
„У”
Унітаризм – форма державного устрою, при якій територія держави складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць. Цим унітарна держава відрізняється від федеративної держави, територія якої складається з державних утворень.
Унія – об’єднання, союз держав. Розрізняють унію особисту та реальну. Унія особиста – об’єднання двох або декількох держав під владою єдиного глави держави (монарха). Реальна унія – крім об’єднання держав під владою єдиного глави держави передбачає також наявність спільних органів влади та управління.
Установча влада – повноваження з прийняття першої або нової конституції держави. Залежно від способу прийняття конституції суб’єктами установчої влади може бути представницька установа (установчі збори або парламент), виборчий корпус (у разі затвердження конституції на референдумі), глава виконавчої влади (глава держави або уряд).
„Ф”
Федерація (федералізм) – форма державного територіального устрою, яка являє собою стійкий союз держав чи державних утворень (суб’єктів федерації), які наділені власною компетенцією та відокремленими структурами органів державної влади – законодавчої, виконавчої та судової.
Філіація – один із способів набуття громадянства, його набуття в силу надходження. Це найбільш розповсюджений спосіб отримання громадянства. Особа стає громадянином відповідної держави на основі принципів „права ґрунту” та „права крові”.
„Ц”
Цензи виборчі – встановлені законом вимоги, яким повинна відповідати фізична особа, щоб мати активне або пасивне виборче право. Відомі цензи: віковий, освітній, майновий, моральний тощо.
„Ч”
Читання парламентське – обговорення законопроекту на засіданні парламенту (палати).
„Ш”
Шаріат – зведення мусульманських правових і теологічних нормативів, головний зміст яких становлять положення священних книг Корану і Сунни. Норми шаріату, за якими визначається божественне походження, сприймаються як загальнообов’язкові та розглядаються як вищі за закони, прийняті парламентом. Шаріат є безпосередньо чинним правом в Афганістані, Ірані, Пакистані, Судані, Саудівській Аравії тощо.
ПЛАН-ГРАФІК ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З КУРСУ
Кількість годин відведених
на індивідуально-консультативну
роботу – 8 год
| № п/п | Тема | К-ть годин | Форма виконання | Форма контролю | Група | Термін здачі (навч. тижд.) |
| Модуль 1 | ||||||
| Змістовий модуль 1. Основні категорії науки державного (конституційного) права. | ||||||
| 1. | Тема 2 Загальна характеристика конституцій та інших джерел державного (конституційного) права зарубіжних країн. | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| 2. | Тема 3 Основи правового статусу особи в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| 3. | Тема 4 Форми держави в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| 4. | Тема 6 Політичні партії та інші громадські об’єднання в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| Змістовий модуль 2. Конституційно-правові основи організації державного ладу в зарубіжних країнах | ||||||
| 5. | Тема 8 Парламент в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| 6. | Тема 9 Глава держави та уряд в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| 7. | Тема 10 Судова влада в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| 8. | Тема 11 Організація публічної влади на місцях в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком |
ПЛАН-ГРАФІК ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ РОБОТИ КУРСАНТІВ З КУРСУ
Кількість годин відведених
на індивідуально-консультативну
роботу – 5 годин
| № п/п | Тема | К-ть годин | Форма виконання | Форма контролю | Взвод | Термін здачі (навч. тижд.) |
| Модуль 1 | ||||||
| Змістовий модуль 1. Основні категорії науки державного (конституційного) права. | ||||||
| 1. | Тема 2 Загальна характеристика конституцій та інших джерел державного (конституційного) права зарубіжних країн. | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| 2. | Тема 6 Політичні партії та інші громадські об’єднання в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| Змістовий модуль 2. Конституційно-правові основи організації державного ладу в зарубіжних країнах | ||||||
| 3. | Тема 7 Виборче право та виборчі системи в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | |||
| 4. | Тема 8 Парламент в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком | ||
| 5. | Тема 9 Глава держави та уряд в зарубіжних країнах | Написання реферату, доповіді, есе; розв’язування задач; написання тестів | Перевірка письмової роботи; захист реферату,есе | За окремим графіком |
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Австрийская республика. Конституция и законодательные акты / Под ред. И.П.Иквинского. – М., 1985.
2. Испания. Конституция и законодательные акты / Под ред. Н.Н.Разумовича. – М., 1982.
3. Италия. Конституция и законодательные акты / Под ред. В.А.Туманова. – М., 1988.
4. Китайская Народная Республика. Конституция и законодательные акты / Под ред. Л.М.Гудошникова. – М., 1984.
5. Конституции зарубежных стран / Сост. В.Н.Дубровин. – М., 2001.
6. Конституции стран СНГ и Балтии / Сост. Н.А.Миханева. – М., 1999.
7. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии: сборник нормативных актов / Отв. ред. Н.А.Митюков. – М., 1998.
8. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий; Наук. ред. В.Шаповал. – К., 1996.
9. Мексиканские Соединённые Штаты. Конституция и законодательные акты / Под ред. О.А.Жидкова. – М., 1986.
10. Новые конституции стран Восточной Европы и Азии (1989-1992) / Сост. Д.Л.Знатопольский. – М., 1996.
11. Португалия. Конституция и законодательные акты / Под ред. И.П.Иквинского. – М., 1979.
12. Соединённые Штаты Америки. Конституция и законодательные акты / Под ред. О.А.Жидкова. – М., 1993.
13. Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты / Под ред. Ю.П.Урьяса. – М., 1991.
14. Французкая Республика. Конституция и законодательные акты / Под ред. В.А.Гуманова. – М., 1989.
15. Швеция. Конституция и законодательные акты / Под ред. М.А.Могуновой. – М., 1983.
16. Конституційне законодавство зарубіжних країн: Хрестоматія: Навч.посіб. / Упоряд. В.О. Ріяка, К.О. Закоморна. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 384 с. – Бібліогр.: с. 382. – укр., рос.