Які архітектурні стилі виникають в Україні в цей період під впливом західних тенденцій? У чому їх специфіка?
ТЕМА 3. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ – 2 год.
План практичного заняття:
1. Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького і культурна інтеграція українських земель.
2. Нищення української державності часів московського панування.
3. Г.С. Сковорода.
4. Мистецтво на українських землях періоду раннього нового часу.
Тематика рефератів:
1. Розквіт староукраїнської літературної мови (ХVІІ – перша чверть ХVІІІ ст.).
2. Руйнування освіти на українських землях російським урядом.
3. Підпорядкування української церкви московському патріархату.
Література:
1. Переяславська рада 1654 року (історіографія та дослідження). Гол. редактор П. Сохань. – К. : Смолоскип, 2003.
2. Русанівський В. Історія української літературної мови. – К. : АртЕк, 2001 / http://litopys.org.ua/rusaniv/ru.htm
3. Домке А. Проблема человека в философии Г.С.Сковороды / http://www.eunnet.net/sofia/01-2000/text/0104.html
4. Лосев А. Г.С.Сковорода в истории русской культуры / http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/INDEX_CULTUR.php
5. Нічік В.М. Из истории отечественной философии конца ХVІІ – нач. ХVІІІ вв. – К. : Наукова думка, 1978.
6. Специфіка національного варіанта бароко в літературі, театрі, музиці / Закович M.M. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навч. посіб. – К. : Знання, 2007/ http://ebk.net.ua/Book/cultural_science/zakovich_kulturologiya/zmist.htm
7. Чижевський Д. Філософія Г.С.Сковороди. – Харків : Прапор, 2004.
8. Українське бароко та європейський контекст. Відп. редактор А. К. Федорук. – К. : Наукова думка, 1991 / http://litopys.org.ua/chysk/chysk.htm
Хронологія подій:
1648-76 – національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького.
1661 – заснування Львівського університету.
1686 – перехід української церкви у відання Московського патріарха на умовах забезпечення автономії української церкви. У майбутньому були порушені.
1687-1709 – гетьманування І.Мазепи.
1710 – затвердження Конституції Пилипа Орлика.
1720 – уніатський собор в Замості. Утвердження уніатства на Правобережжі і в Галичині.
1721 – ліквідація патріархату в Росії. Заснування Синоду. Ліквідація самостійної політичної ролі церкви. З 1721 р. на частині українських земель, що входили до складу Російської держави (з 1721 р. – імперії), почав діяти Духовний регламент – документ, що перетворював церкву на складову частину державного механізму, ліквідовував Московську патріархію. У Петербурзі було засновано Святий синод. Це був бюрократичний заклад, який контролював справи церкви, а це зробило православну церкву в Росії та Україні бюрократичним додатком держави.
1722-1794 – Г.С.Сковорода.
1755 – заснування Московського університету.
1839 – ліквідація греко-католицької церкви в Російській імперії. Засіб встановлення релігійної єдності і русифікації українського народу.
Терміни:
Інкорпорація – об’єднання в одне ціле.
Гуманізм (від лат. humanus – людяний, людський) – ідейний напрям культури доби Відродження, що утверджував право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й людської особистості від обмежень схоластики.
Бароко (від італ. bаrоссо – вигадливий, химерний) – один із провідних художніх стилів кінця XVI – середини XVIII ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Латинській Америці. Мистецтву бароко властиві грандіозність, пишність, динаміка, патетична піднесеність, інтенсивність почуттів, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.
Національно-визвольний рух – рух, спрямований на знищення іноземного панування та завоювання національної незалежності, ліквідація національно-колоніального гніту те експлуатації, забезпечення права нації на самовизначення, створення національної держави.
Державна церква – модель державно-церковних відносин, конституючою ознакою якої є юридично закріплене панівне, привілейоване становище одного із віросповідань (церкви), які діють у країні. Державна церква фінансується з державного бюджету, користується привілеями, має можливість впливати на політику державних структур. Російська православна церква була державною церквою в дореволюційній Росії.
Московська Патріархія – керівний центр Руської православної церкви, який включає в себе систему закладів і підрозділів, що безпосередньо підлягають патріарху Московському і всієї Русі. Згідно з «Положенням про управління Руською православною церквою» вища законодавча, адміністративна і судова влада в ній належить Помісному собору. В міжсоборний період вся повнота влади зосереджується в руках патріарха Московського і всієї Русі. Для вирішення нагальних церковних проблем патріарх має право скликати Архієрейський собор. Крім того, при ньому існує допоміжний орган для керівництва церквою – священний Синод.
Русифікація – сукупність дій, умов та заходів у національних неро-
сійськомовних республіках щодо звуження користування здобутками національної культури, вживання рідної мови, вивчення своєї історії і піднесення на передній план знання російської мови, культури, історії.
Класицизм – один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві XVII-XVIII ст., зразком для якого було класичне давньогрецьке й давньоримське мистецтво.
Умови для розвитку культури:
1648 р. – початок Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького. Причини війни:
1. Інкорпорація українських земель. Українські землі були проголошені споконвічними польськими землями.
2. Денаціоналізація. Дискримінація у сфері мови.
3. Окатоличення.
4. Подальше закріпачення вільного населення.
5. Курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану.
В ході національно-визвольної революції середини ХVІІ ст., в Україні було відроджено національну державу – Гетьманщину. Б. Хмельницький вперше в історії вітчизняної суспільно-політичної думки сформулював принципи національної державної ідеї:
1. Засвідчив право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання.
2. Висловив ідею незалежності утвореної держави від влади польського короля.
3. Сформулював положення про соборність Української держави.
4. Розглядав утворену Українську державу як спадкоємницю Київської Русі.
Розпочався процес культурної інтеграції регіонів України.
Подією в історії українського народу було державне об’єднання України з Росією на основі рішення Земського собору 1653 р. і Переяславської ради 1654 р. Україна в складі Російської держави повинна була мати широку автономію. Проте, велась планомірна, послідовна політика знищення української нації. Російська імперія здійснювала її багатьма шляхами. Першою нищиться духовна опора: в 1686 р. українська церква підпорядковується московському патріархату. Другою – українська освіта. Третьою була пограбована літературна українська (руська) мова.
Релігійне життя в Україні часів колоніальної неволі багате на складнощі. Прагнучи задовольнити свої особисті інтереси, дрібні домагання, особливо не турбуючись при цьому про можливі негативні наслідки для церкви в цілому, українські ієрархи в кінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. фактично сприяли церковно-політичним прагненням Москви ліквідувати українську православну автономію. Наявний факт саморуйнації автономії української православної церкви та початок підпорядкування Москві. Поступово була знищена самобутність та автономність української церкви. Особливості церкви в Україні (принцип соборності, виборності, традиція участі мирян у справах церкви (наприклад, через діяльність братств) опинилися під забороною. Друк у Києво-Печерських та чернігівських монастирських друкарнях богослужебних книг українською мовою став приводом для заборони книгодрукування. Паралельно ліквідовується політична самобутність України, а українські ресурси спрямовуються на реалізацію загальнодержавних реформ.
У 1786 р. всі церковні землі були передані державі; у фінансовому відношенні церква стала залежною від держави. Наприкінці ХVІІІ ст. більшість церковних ієрархів України були росіянами та проповідували вірність царю та Російській імперії. У цей час став проявлятися курс влади на зміцнення церкви як складової частини державно-бюрократичної системи. У законі про успадкування престолу (1797 р.) імператора було оголошено главою Російської православної церкви, захисником та охоронцем догматів. Наслідки такої політики для України: ліквідація національних особливостей у церковному житті, використання самодержавним урядом релігійності населення для насадження санкціонованих самодержавством напрямків діяльності. Віруюче населення за допомогою єдиної церкви можна було перетворити на слухняну когорту.
Відбуваються складні міжконфесійні процеси на Правобережній Україні, вкрай загострюються й періодично драматизуються відносини між римо-католиками і греко-католиками, з одного боку, і православними, з другого боку, на фоні геополітичного втручання в ці процеси державної влади католицької Польщі й православної Росії.
Мистецьке життя. Епоха Ренесансу, котра почалась в Італії в XIV ст., після своїх грандіозних наукових і художніх відкриттів наприкінці XVI ст. переживає кризу і згасає. XVII ст. – це вже вік бароко. В Україні вияв ренесансних ідей стає помітний наприкінці XV – на початку XVI ст., а вироблення гуманістичних концепцій на національному ґрунті і сприйняття літературних досягнень італійського Ренесансу активно продовжується в XVII і XVIII ст. При цьому розвиток ренесансних ідей відбувається переважно у формах культури бароко, зазнаючи водночас впливу реформаційних тенденцій і згодом Просвітництва.
У XVII-XVIІI ст.ст. визначними художніми центрами були Львів і Київ. Крім іконопису, в українському мистецтві починають розвиватися й інші жанри: історичний, батальний, пейзажний, побутовий, портрет.
Загальна характеристика іконопису:
– Іконопис втрачає свою схоластичну канонічність. Релігійні персонажі набувають яскравих життєвих рис, в яких присутні прикмети сучасної майстрам дійсності. Нерідко святість персонажів зберігається лише в їхніх атрибутах. В усьому іншому – це цілком світські особи.
– Виняткову роль відіграли ідеї патріотичного піднесення, що панували в країні і позначилися на демократизації українського мистецтва. Утворився так званий стиль «козацького бароко».
Українське бароко не знало такого явища, як ілюзіонізм, притаманний бароко італійському. Для досягнення повноти ілюзії митці поєднували елементи архітектури, скульптури й малярства. Невластивий був українському бароко й напружений драматизм європейського бароко, в якому звичні архітектурні елементи деформуються. В українському бароко нема цього внутрішнього напору, який видозмінює архітектурні форми. У цьому виявляється своєрідність українського бароко.